Серед найважливіших узагальнюючих характеристик, відносно яких найчастіше висуваються гіпотези, є середня величина. З метою перевірки гіпотези про рівність середніх в генеральній сукупності необхідно сформулювати нульову гіпотезу. При цьому, як правило, виходять з того, що обидві вибірки узяті з нормально розподіленої генеральної сукупності з математичним сподіванням, рівним X і з дисперсією, рівною с0 . Якщо це припущення вірне, то х1 - х2 ~ х . Фактично ж вибіркові середні Х1 І Х2 не будуть рівні через випадковості вибірки. Тому потрібно з'ясувати істотність розбіжностей між х1 х2 - чи знаходиться їх різниця в межах можливої випадкової варіації чи ж вона виходить за ці межі. Тоді задача перевірки гіпотези зводиться до перевірки істотності різниці
Кожна вибіркова середня має свою помилку /і:
Визначивши дисперсії і середню помилку вибіркових середніх, можна обчислити фактичне значення І-критерію і порівняти його з критичним (табличним) значенням при відповідному рівні значущості і числі ступенів свободи варіації (для вибірок з чисельністю п > 30 використовується і-критерій нормального розподілу, а для вибірок з чисельністю п < 30 - і-критерій Стьюдента).
Фактичне значення і-критерію визначається за формулою
Якщо вибіркове значення критерію потрапляє в критичну область (їфакі> О, нульова гіпотеза про рівність середніх відхиляється; якщо ж вибіркове значення критерію потрапляє в область припустимих значень (Іфакг< їа), нульова гіпотеза приймається.
Нульова гіпотеза про рівність середніх у двох генеральних сукупностях може бути також перевірена шляхом порівняння фактичної середньої різниці [єФа,.т = ~~2) з граничною випадковою помилкою при заданому рівні значущості (єа). Якщо фактична різниця між вибірковими середніми знаходиться в межах випадкової помилки (єфакт < єа), нульова гіпотеза приймається. Якщо ж фактична різниця між середніми виходить за межі випадкової помилки (еф^т > єа), нульова гіпотеза відхиляється.
При розв'язуванні конкретних задач по перевірці статистичних гіпотез відносно середніх необхідно враховувати такі моменти: 1) схему формування вибірок (вибірки незалежні і залежні); 2) рівність або нерівність обсягів вибірок; 3) рівність або нерівність дисперсій в генеральних сукупностях.
Алгоритм перевірки гіпотези відносно двох середніх дещо змінюється, якщо дисперсії по вибірках (512 і 522) суттєво відрізняються. В цьому випадку при визначенні числа ступенів свободи вводиться поправка:
Коли ж при нерівних дисперсіях по вибірках, нерівними є і їх чисельності (п1 і п2), табличне значення г-критерію Стьюдента слід розрахувати за формулою
де і1 і і2 - табличні значення Г-критерію Стьюдента, які беруться відповідно з п1 - 1 і п2 - 1 ступенями свободи.
Розглянемо приклад перевірки статистичної гіпотези про рівність двох середніх незалежних вибірок рівної чисельності (п1=п2) і рівними дисперсіями (СГ;2 = ).
Нехай, є дані щодо живої маси телят при народжені по двох групах корів чорно-рябої породи (корови одного віку). Перша група корів мала нормальну тривалість лактації (305 днів), а друга група доїлася протягом 320 днів. У кожну групу відібрано по 5 корів. Дані спостереження наведено в табл. 7.2.
Таблиця 7.2. Жива маса телят при народжені по групах корів з різною тривалістю лактації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія статистики» автора Мармоза А.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перевірка статистичних гіпотез щодо середніх величин“ на сторінці 1. Приємного читання.
