Розділ «Тема 8. "Статистика діяльності небанківських фінансових посередників"»

- розрахунок брутто-ставки на основі планової рентабельності;

- визначення структури брутто-ставки та питомої ваги кожного елемента в ній. Методологія розрахунку тарифних ставок в особистому страхуванні відрізняється

від методології розрахунку тарифних ставок у майновому і ризиковому страхуванні: відмінності зумовлені самою природою і механізмом розрахунку ймовірності страхових випадків.

У страхуванні життя розрахунки страхових тарифів базуються на показниках ймовірності смерті у відповідному віці або дожиття до віку X + П років.

При визначенні нетто-тарифу за договором страхування життя використовують:

- регіональну або селективну таблицю дожиття та смертності;

- регіональні або селективні таблиці додаткових страхових ризиків;

- річну ставку інвестиційного доходу;

- таблиці комутаційних чисел для встановленої в договорі страхування річної ставки інвестиційного доходу та ймовірностей відповідних страхових ризиків.

Одноразову нетто-ставку на дожиття страхувальника у віці X років на X років визначають за формулою:

де

Іх+п — чисельність осіб, які дожили до кінця строку страхування;

V" — дисконтний множник, який відповідає нормі дохідності і строку договору та визначається за формулою:

а — норма доходності в період дії страхового договору, яка виражена у коефіцієнтах;

1х - чисельність осіб на початку страхування; п — термін страхування;

Р" — ймовірність прожиття п років, тобто до кінця періоду страхування; — страхова сума.

Для зручності та стандартизації розрахунків використовуються комутаційні числа Ох, Жх, Сх, Мх і Кх. У загальному вигляді їх розрахунок здійснюється за відповідними формулами:

- комутаційне число на дожиття до віку х років:

де

Ух — дисконтний множник;