Розділ IV. Статистика фінансового посередництва

Для оцінювання конкуренції на ринку банківських послуг та концентрації банківської системи у якості Хі і X зазвичай використовуються відповідно обсяги активів, власного капіталу, зобов'язань, депозитів, кредитів, фінансового результату тощо.

Друга група — показники, що характеризують рівень конкуренції на ринку банківських послуг та концентрацію банківської системи загалом:

- сукупна частка 10 лідерів ринку банківських послуг (Х10):

- коефіцієнт концентрації (Ск):

де

к — кількість найбільших банків (к= 3;4;5 ).

Цей показник відображає ступінь монополізації ринку. Якщо його значення наближається до 100,0 то ринок характеризується високим ступенем монополізації, а якщо воно трохи вище нуля, то ринок оцінюється як конкурентний89.

На сьогоднішній день в США і Франції коефіцієнти концентрації розраховується для 4, 8, 20, 50, 100 провідних компаній ринку, а в Німеччині, Великій Британії та Канаді — для 3, 6, 10 компаній. Утім найбільш поширеним показником залишається коефіцієнт концентрації, розрахований для чотирьох найбільш потужних банків.

- коефіцієнт інтенсивності конкуренції (Ік) — цей показник є оберненим до коефіцієнта концентрації і дозволяє оцінити ступінь протидії конкурентів у процесі боротьби за ринкові ніші:

- індекс Херфіндаля-Хіршмана (ІХХ ) — є найбільш використовуваним показником при оцінювання концентрації банківської системи:

При цьому £ Хг = 100% .

і=1

Індекс може набувати значень від 0 — повна децентралізація до 10000 — абсолютна монополія. Емпірично визначено, що при значеннях індексу 1000 і менше ринок є немонополізованим, тобто конкурентним, у цих межах значень індексу дозволяється злиття банків, а при значеннях1800 і більше — монополізованим (неконкурентним).

Ринок банківських послуг, як і будь-який інший ринок, вважається безпечним з погляду на існування нормальної ринкової конкуренції за такої ситуації: на ринку діють 10 і більше банків, і при цьому на один банк припадає не більше 31% ринку, на два банки — не більше 44%, на три банки — не більше 54%, на чотири банки — не більше 63%.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана доводить важливість великих банків, призначаючи їм більшу питому вагу, ніж меншим банкам, та відображає входження нових банків на банківський ринок. Підкреслимо, що цей індекс легко розраховується, оскільки він не потребує проведення попередніх процедур оброблення даних, не залежить від загального розміру банківської системи, відображає зміну частки на ринку найменшого або найбільшого банку. Цей індекс є функцією, що зменшується зі збільшенням кількості банків на відповідному ринку в разі нерівномірного розподілу ринкових часток банків.

- загальний індекс галузевої концентрації (ССІ), який поєднує властивості індексу концентрації і індексу Херфіндаля-Хіршмана та дозволяє оцінити співвідношення між коливанням ринкових часток банків та абсолютною значимістю частки найбільшого банку:

де

п — загальна кількість банків.

Цей показник дорівнює одиниці у разі існування монополії та буде тим вищий ніж частка домінуючого банку, чим більша кількість банків у галузі92.

Цей показник дорівнює одиниці у разі існування монополії, і ступінь його перевищення над часткою домінуючого банку прямо залежить від кількості банків у галузі.