Розділ 5. Територіальна структура господарства

1. Актуальність вивчення теми. Від рівня розвитку територіальної структури залежить ефективність функціонування господарства країни. Ось чому так важливо не лише мати знання про особливості територіальної структури господарства країни, а й уміти управляти нею.

2. Провідна ідея теми. Територіальна структура - головна, стрижнева категорія науки "Регіональна економіка".

3. Головні завдання в освоєнні матеріалу. Знати зміст і співвідношення понять "територіальна структура" й "територіальна організація".

Територіальна структура - важливий об'єкт дослідження науки "Регіональна економіка". Вона розглядається як стрижнева категорія геопросторової організації господарства країни, що охоплює низку основних економіко-географічних понять і, зокрема, наявність та взаємозв'язаність форм територіальної організації продуктивних сил.

Що ж розглядається під названими поняттями? Як їх розуміти?

Передусім нагадаємо, що продуктивні сили діють у просторі, тобто у конкретній системі геопросторово-часових координат. Отже, кожна соціально-економічна система є територіальною, - такою, відношення між елементами якої опосередковане територією. Зважаючи на те, що кожна система має структуру, можна дійти висновку: будь-яка територіальна система також повинна мати структуру, тобто властиву їй будову. Ця будова (чи структура) найчастіше розкривається як співвідношення між елементами, котрі становлять цілісність, об'єкт, поєднання і под. Якщо між елементами зв'язки відсутні, то вживати термін "структура" неправомірно. У такому випадку можна застосовувати лише термін "склад". Отже, структура - це сукупність взаємовідношень (взаємозв'язків) між окремими частинами цілого, це, по суті, будова цілого.

Територіальна структура - дуже складне й багато-змістовне поняття. Так, у довідковій літературі територіальна структура визначається як сукупність стійких зв'язків територіального утворення, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей за різних внутрішніх і зовнішніх змін.

І. Маєргойз, відомий російський учений, визначив територіальну структур так: "Це сукупність у певний спосіб взаєморозташованих територіальних елементів, які перебувають у складній взаємодії, в процесі... розвитку і функціонування народногосподарської системи". При цьому він виділяв чотири підсистеми народного господарства (матеріальне виробництво, населення та соціальну інфраструктуру, виробничу інфраструктуру, природні ресурси) і три їх основні структури (інтегрально-просторову, чи ареально-синтетичну, множинні територіально-галузеві, живильно-розподільні, або лінійно-вузлові).

Згідно з визначенням Е. Алаєва, територіальна структура - це сукупність таких зв'язків і між такими елементами, де обов'язковою умовою реалізації цих зв'язків є подолання простору (геопростору), в один із резервів оптимізацїі зв'язків приховується в скороченні просторових затрат енергії.

У науковій літературі акцентується також на тому, що під територіальною структурою територіального утворення розуміють також і поділ цього утворення на окремі елементи зі стійкими взаємозв'язками між ними. Зокрема, територіальну структуру економіки трактують як членування (поділ) господарства країни на функціонально відмінні, спеціалізовані територіальні частини- економічні райони, зони, вузли і под.; взаємне розміщення, сусідство, ієрархію, підпорядкованість, взаємозв'язки тих чи інших елементів територіальних утворень. Тобто, територіальна структура - це поділ географічного утворення (країни, регіону) на чітко виражені елементи, кожен з яких виконує певну функцію в розвитку того чи іншого географічного утворення, і ця функція тією чи іншою мірою зв'язана з географічним положенням елементу на досліджуваній території. Прикладом такої структури може бути адміністративно-територіальний поділ країни.

Елементами (компонентами) територіальної структури є територіальні структурні ланки - форми розміщення продуктивних сил, під котрими розуміють стійкі економіко-географічні утворення, що характеризуються розмірністю, конфігурацією, щільністю і взаємним розташуванням структурних елементів: економічна зона (наприклад, Поліська), економічний район (Західноукраїнський); економічний підрайон (Карпатський); обласний район (Львівський); економічний (господарський) округ; економічний вузол; елементарні складові структури - економічні центри та пункти.

Узагальнюючи всі підходи до визначення поняття "територіальна структура", Е. Алаєв наголошує: територіальна структура господарства - це динамічний стан розміщення продуктивних сил у розрізі економічних районів, зв'язаних в єдиній системі національної економіки.

Згодом окремі науковці дійшли спільного висновку: динамічність поняття "територіальна структура" точніше відображається терміном "територіальна структура суспільного відтворення", запропонованим А. Гранбергом. Незважаючи на це, термін "територіальна структура" залишився вживанішим, хоча зміст цього поняття значно розширився.

Територіальних структур може бути багато, тобто одне і те саме територіальне утворення може мати кілька різноманітних територіальних структур. При цьому кожна зі структур будується за різними підходами або навіть принципами.

Пошук економічно ефективних моделей територіальних структур належить до найважливіших завдань дисципліни "Регіональна економіка". Він пов'язаний, безумовно, зі знанням особливостей геопростору, що розглядається як сукупність відношень між геооб'єктами, котрі розташовані на конкретній території (геоторїі) і розвиваються в часі. Отже, географічний простір розглядається у таких самих гносеологічних аспектах, як і аналогічна філософська категорія.

Дослідження географічного простору сприяло поширенню розробок найрізноманітніших моделей просторових структур, виконаних ученими різних країн за останні 150 років. Ці структури відображали особливості горизонтальних і вертикальних конструкцій території, її просторову неоднорідність та просторові взаємодії.

Однією з перших моделей просторових структур, яка намагалась пояснити горизонтальні закономірності освоєння території, була секторна модель залізниць, розроблена І. Колем 1850 р. У межах згаданої структури учений запропонував схему розгалужених залізничних гілок, що відходять від центра і формують сектор у просторі.

Ще однією моделлю структури геопростору, яка пояснювала горизонтальні закономірності території, була структура, обґрунтована теорією центральних місць В. Кристаллєра. її вчений запропонував 1933 р. у праці "Центральні місця в Південній Німеччині". Згідно з цією теорією, існує чітка закономірність розташування населених місць у просторі: навколо поселення, яке вважається головним на його ієрархічному рівні, розташовуються у вершинах шестикутної решітки підпорядковані цьому поселенню населені пункти. Кожен такий шестигранник із магічним числом 7 населених пунктів входить до ієрархічно вищої, обшир-нішої зони - 49 населених пунктів. У такий спосіб В. Кристаллєр виділив 7 рівнів ієрархії (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Ієрархічні рівні центральних населених місць