Розділ «5.8. Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування»

• здійснювати господарську діяльність, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна;

• встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання;

• приймати рішення щодо надходження та витрат коштів, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів;

• контролювати своєчасну сплату внесків та платежів;

• захищати права та представляти законні інтереси власників в органах державної влади і місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Важливе значення має формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері, уникнення порушень прав людини, закріплених Конституцією та законами України. Держава гарантує кожному рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, до якого входять витрати на утримання житла. При підрахунку рівня прожиткового мінімуму необхідно враховувати, що рівень витрат на житлово-комунальні послуги в структурі прожиткового мінімуму має становити в середньому 12%. Всупереч цієї норми середня сума плати за житлово-комунальні послуги на одну людину в багатьох випадках сягає 40% заробітної плати. Таким чином, порушується встановлений в державі рівень цін і тарифів у житлово-комунальній сфері, що стало непосильним тягарем для населення в цілому, особливо тяжким для пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей, матерів-одиначок. Зростання цін і тарифів призвело до збільшення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.

Укорінилась практика встановлення завищених норм споживання газу, води, тепла, норм їх втрат. Зростаючі обсяги витрат паливних, енергетичних, природних ресурсів у житлово-комунальному господарстві перекладаються на споживача. Формування тарифів здійснюється не на основі досягнутого рівня техніко-економічних розрахунків, а витратним методом, тобто на основі фактичних витрат минулих періодів, розмір яких недостатньо обгрунтований. До порушення Конституції України призвела передача повноважень щодо встановлення тарифів на водо-, теплопостачання, водовідведення, утримання житла місцевим органам влади.

Існує значний розрив тарифів для населення і тарифів для інших споживачів — підприємств, організацій. Це приводить до зростання собівартості промислової продукції та до необгрунтованих витрат по утриманню бюджетних організацій.

Недостатньо проводиться робота по поліпшенню якості наданих послуг, впровадженню ресурсозберігаючих технологій, не використовуються надійні засоби економії ресурсів та можливості регулювати їх споживання. Повільно впроваджується оснащення житлових будинків приладами обліку водо-, газо- і теплоспоживання. Для покращення стану формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері органи державної влади впроваджують заходи, основними із яких є: • уточнення діючих норм споживання послуг, уточнення цін І тарифів з врахуванням зменшення рівня витрат, собівартості надання послуг;

• перехід до економічно обґрунтованих тарифів для підприємств і населення. Оптимізація оплати населенням за житлово-комунальні послуги в будинках державного та комунального житлового фонду, а також у приватизованих квартирах, розташованих в будинках цих фондів, на рівні 12% від сукупного доходу сім'ї, що відповідає нормі витрат на житлово-комунальні послуги, передбачених прожитковим мінімумом;

• поліпшення якості житлово-комунальних послуг, що надаються населенню відповідно до державних стандартів, у тому числі якості води, що подається населенню, температури в житлових приміщеннях, технічний та санітарний стан житлового фонду;

• надання дотації із державного і місцевих бюджетів на оплату житлово-комунальних послуг сім'ям, сукупний доход яких не перевищує сукупний прожитковий мінімум;

• з метою захисту права споживачів забезпечити поетапне оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії.

Заслуговують на увагу нові підходи до визначення оплати послуг населення за використану теплову енергію, що впроваджені в м. Івано-Франківську.

До 2001 року розрахунок тарифів на послуги теплопостачання, що надаються споживачам, проводився відповідно до "Методичних вказівок про порядок встановлення та уніфікації тарифів на теплову енергію", діючих з 1978 року, згідно з якими оплата послуг розподілялась рівномірно на весь рік. Рівномірно протягом року здійснювалось нарахування доходів підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Водночас фактичні витрати за спожиті підприємством енергоносії та фактичне надання послуг відбувалися протягом опалювального сезону. Внаслідок цього у підприємства у міжопалювальний сезон виникали прибутки, а в опалювальний сезон — збитки. З цієї ж причини в зимові місяці підприємство відчувало дефіцит коштів для своєчасних розрахунків за використані енергоресурси.

З метою усунення труднощів, що виникли, було впроваджено нову методику оплати послуг населенням за використану теплову енергію на основі використання двоставкового тарифу для розрахунку за надані послуги центрального опалення та сезонні тарифи на гаряче водопостачання. Двоставкові тарифи складаються з двох частин:

• умовно-постійної або абонентської плати, що нараховується щомісяця протягом року в розмірі 0,32 грн/м2 і не залежить від кількості спожитого тепла, відшкодовує витрати, пов'язані з необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії, теплових мереж та теплоспоживальних установок;

• умовно-змінної або плати за спожиту теплову енергію, що компенсує витрати підприємству за використані енергоносії (нараховувалася щомісяця протягом опалювального періоду в розмірі 1,12 грн/м2). Для споживачів, у яких встановлено прилади обліку теплової енергії, нарахування оплати здійснюється за їх показниками. Абонентська плата в цьому випадку не нараховується. При розрахунку тарифів використовують дані про планові обсяги реалізації послуг теплопостачання та постачання гарячої води, що розраховані відповідно до встановлених норм. Враховують температуру зовнішнього повітря та тривалість опалювального сезону.

Аналіз результатів впровадження методики з використанням двоставкового тарифу свідчить про необхідність її вдосконалення. Одним із напрямів цієї роботи може бути перехід на розрахунки з населенням за фактичний обсяг теплової енергії, що відпускається населенню, та за спожиті паливно-енергетичні ресурси протягом року.

Рівень розвитку житлово-комунального господарства визначає благоустрій населеного пункту. Благоустроєними населеними пунктами вважаються такі, які мають централізоване водопостачання та каналізацію, а саме: міста, селища міського типу та сільські населені пункти, в яких водопроводи й окремі водопровідні мережі відпускають воду населенню та на комунально-побутові потреби централізовано, а каналізації здійснюють централізоване відведення стічних вод з житлових будинків та комунально-побутових підприємств.