1990 р. | 2002 р. | 2002 р.у% до 1990 р. | |
Весь житловий фонд | 922,1 | 1031,7 | 112 |
За формами власності: державний, комунальний, колективний житловий фонд | 436,7 | 205,9 | 47 |
приватний фонд | 485,4 | 825,8 | 170 |
Міський житловий фонд | 574,3 | 658,4 | 115 |
За формами власності: державний, комунальний, колективний житловий фонд | 395,7 | 191,9 | 48 |
приватний фонд | 178,6 | 466,5 | 261 |
Сільський житловий фонд | 347,8 | 373,3 | 107 |
За формами власності: державний, комунальний, колективний житловий фонд | 41,0 | 14,0 | 34 |
приватний фонд | 306,8 | 359,3 | 117 |
В складі житлового фонду за період з 1990 р. по 2002 р. державний, комунальний та колективний житловий фонд зменшився майже вдвічі і складає 20% загальної площі; в містах також вдвічі зменшилась площа державного, комунального та колективного житлового фонду і складає 29% загального фонду. За вказаний період площа приватного житлового фонду збільшилася на 70% і складає 80% загальної площі житлового фонду; в містах — в 2,6 рази і складає 71 % загального міського житлового фонду. Аналогічні процеси відбуваються у сільській місцевості.
Забезпеченість населення житлом на території окремих регіонів суттєво не відрізняється і знаходиться на рівні загальнодержавних показників. Дещо краще забезпечені житлом жителі Поліського регіону, особливо Київської та Житомирської областей, та жителі Подільського регіону (Вінницька, Черкаська області). Забезпеченість населення житлом на території окремих регіонів наведена в табл. 5.19.
Таблиця 5.19
Забезпеченість населення регіонів житлом (в середньому на одну особу, м2 загальної площі)
Регіони | Всього | в тому числі | |||||||
1990 р | 2002 р | 2002 р. у до 1990р. | в міських поселеннях | у сільській місцевості | |||||
1990 р. | 2002 р. | 2002р.у% до 1990 р. | 1990 р. | 2002 р. | 2002р.у% до 1990 р. | ||||
Поліський | 18,5 | 22.2 | 120 | 16,0 | 19,7 | 123 | 21,5 | 25,4 | 118 |
Подільський | 19,3 | 23,0 | 119 | 19,5 | 19,8 | 102 | 22,7 | 26,2 | 115 |
Степовий | 17,8 | 21,1 | 119 | 16,4 | 20,2 | 123 | 20,9 | 23,1 | 110 |
Карпатський | 17,0 | 20,4 | 120 | 15,5 | 18,9 | 122 | 18,3 | 21,5 | 118 |
Донбаський | 17,8 | 21,1 | 119 | 17,5 | 20,9 | 119 | 19,4 | 22,2 | 114 |
Крим | 14,8 | 18,3 | 123,6 | 15,2 | 19,7 | 130 | 14,0 | 16,0 | 114 |
м. Київ | 16,7 | 19,8 | 119 | 16,7 | 19,8 | 119 | _ | __ | — |
Усього по Україні | 17,8 | 21,3 | 119 | 16,5 | 20,2 | 122 | 20,6 | 23,7 | 115 |
Загально статистичні показники не розкривають в повній мірі забезпеченість населення житловим фондом. Значна кількість сімей та одиноких громадян перебувають на квартирному обліку в міських поселеннях. Загостреною є житлова проблема у зв'язку з потребою переселення людей із забруднених радіацією територій, збільшенням кількості сімей військових, що звільнилися у запас.
Із-за погіршення загальної економічної ситуації різко зменшились обсяги житлового будівництва. Існуючий порядок будівництва, обслуговування та ремонту державних будинків у містах, коли практично всі витрати здійснюють за рахунок держави, призвів до споживацького ставлення найманців житла до його отримання і збереження. Значна частина житлового фонду знаходиться в незадовільному технічному стані, потребує, негайного ремонту.
В умовах поступового зменшення ролі держави у фінансуванні житлового будівництва важливе значення має впровадження системи пільг та кредитів, що надаються учасникам будівництва житла, ремонту та реконструкції наявного житлового фонду, заохочення фізичних та юридичних осіб в здійсненні будівництва житла.
Заслуговує на увагу узагальнення та поширення позитивного досвіду будівельної компанії "Київміськбуду", яка починаючи з 1995 р. споруджує житло за кошти населення. Компанією "Київміськбуд" та банком "Аркада" впроваджена схема кредитування, завдяки якій люди можуть отримати кредит терміном до ЗО років для купівлі житла.
Потребує покращення діяльність комунальних підприємств. Порушуються строки початку і закінчення опалювального сезону, послуги з централізованого теплопостачання надаються з відхиленням від нормативних вимог. У ряді міст відсутнє централізоване постачання гарячої води, в окремих регіонах гаряча вода подається лише в зимовий період. Більш як половина міст з населенням понад 100 тис. чоловік забезпечується питною водою не цілодобово, а за графіком. У деяких областях зафіксовано випадки невідповідності проб питної води вимогам державного стандарту за хімічними і бактеріологічними показниками. Незадовільний технічний стан водопровідних мереж призводить до вторинного забруднення питної води і загрози виникнення інфекційних захворювань. Зростають витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання житлово-комунальних послуг.
Велике значення для мешканців міста має своєчасна подача в будинки води та відведення стоків. При порушенні цього процесу може виникнути техногенна аварія з надзвичайно негативними екологічними наслідками.
На сьогодні в України каналізаційні, водопровідні і теплові системи майже вичерпали свій нормативний ресурс. У деяких містах водопровідні спорудження працюють уже більш як століття. Вони застаріли і морально, і фізично: у середньому на одному кілометрі каналізації відбувається дві аварії на рік. Заміна труб відбувається повільно і для відновлення трубопроводів потрібно багато часу на значних коштів.
В період інтенсивного житлового будівництва широко застосовувався залізобетон замість натурального каменя і обпаленої глини, які мають значний рівень надійності. Використання в житловому будівництві залізобетону в умовах, коли його експлуатація в землі здійснюється в каналізаційних стоках, приводить до того, що міцні залізобетонні труби за лічені десятиліття перетворилися на трухляві вапняні сполучення. Лише за офіційними даними, в Україні не менш як 30-40% каналізаційних систем перебувають у аварійному стані. Якщо не буде вжито термінових заходів, загрожують нові техногенні аварії, які не менш небезпечні, ніж ядерні. Більшість населених пунктів взагалі не мають каналізації. У середньому в містах нашої країни за рік трапляється 116 тисяч аварій.
Вченими Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури розроблена просторова діагностична модель усього каналізаційного господарства країни. Завдяки цій розробці через комп'ютерну базу даних можна в будь-який час одержати інформацію, в якому році, наприклад, побудовано колодязі, тунель між ними, з яких матеріалів і яке його зношування. У разі аварії можна буде віртуально вийти на потрібну ушкоджену ділянку і визначити, які необхідно машини, механізми, водовідкачувальні установки тощо.
Після введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (1992 р.) квартири отримали нових власників, в той час, коли у спільній власності залишається майно загального користування — неподільне майно або неподільна частина житлового комплексу. До складу цього майна належать допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, кладові, гаражі, технічне обладнання будинку, що забезпечує належне його функціонування, тощо. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників будинку і не підлягає відчуженню.
Таким чином, в багатоквартирному житловому будинку квартира — це частина будинку, власник якої вправі розпоряджатися на свій розсуд, не узгоджуючи свої дії з власниками сусідніх квартир. За її утримання він несе відповідальність і витрати, що виникають у процесі утримання квартири. Одночасно, власник окремої квартири не має права самочинно приймати рішення, які стосуються використання елементів будинку загального користування (несучих стін, перекриття, сходових кліток, тамбурів тощо). Відповідальність за їх збереження повинні спільно нести всі мешканці будинку.
Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2001 р.) визначає умови регулювання відносин об'єднань співвласників: правові та організаційні засади, створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Об'єднання створюється як організація для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, незалежного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або купив квартиру, власників житлових та нежитлових приміщень. Для створення об'єднань скликаються установчі збори, які приймають рішення про створення, затверджують його статут. Органами управління об'єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія. Вищим органом є загальні збори, які скликаються і проводяться відповідно до статуту. Рішення, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання.
Членство в об'єднанні є добровільними і набувається одночасно зі створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально на основі письмової заяви в будь-який момент його існування. Членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири або приміщення в багатоквартирному будинку. Власник — член об'єднання має право брати участь в управлінні об'єднанням, обирати і бути обраним до складу статутних органів, одержувати інформацію про діяльність об'єднання. Власник зобов'язаний виконувати вимоги статуту та рішення статутних органів, забезпечувати дотримання вимог чинного житлового і містобудівного законодавства, зокрема правил утримання будинку і прибуцинкової території, користування будинком, правил пожежної безпеки, санітарних норм, чистоти в місцях загального користування тощо.
Об'єднання має право створювати органи управління та визначити умови їх діяльності:
• визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5.8. Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування“ на сторінці 2. Приємного читання.