Розділ «5.7. Готельне господарство»

Регіональна економіка

Готельне господарство — частина соціальної інфраструктури регіону, яка створює сприятливі умови для руху, облаштування населення. Без розвинутого готельного господарства неможливий розвиток туризму, ділових стосунків, вдосконалення виробничих відносин. Досвід інших країн свідчить, що готельне господарство відіграє значну позитивну роль в забезпеченні населення відповідними послугами. У цій галузі задіяна значна кількість населення, існує прагнення до покрашення роботи в умовах постійно існуючої ринкової конкуренції, забезпечуючи рентабельну їх роботу.

Розвиток готельного господарства в Україні буде сприяти більш інтенсивному руху людей, що є елементом державної соціальної політики.

Для оцінки результатів діяльності підприємства готельного господарства використовують кількісні та якісні показники. До складу кількісних показників увійшли: загальна кількість готелів; одноразова місткість готелів; загальна кількість приїжджих, які обслужені готелями за певний відрізок часу (наприклад за рік); одержані доходи від експлуатації готельного господарства; витрати, що пов'язані з експлуатацією готелів; прибуток. Важливим якісним показником є коефіцієнт використання місткості, що характеризує використання готельного господарства регіону протягом певного періоду експлуатації. Для більш поглибленого вивчення стану та розвитку готельного господарства на регіональному рівні можуть додатково використовуватися такі показники: коефіцієнт, що характеризує забезпеченість регіону готелями; коефіцієнт, що характеризує забезпеченість регіону готельними місцями. Вказані коефіцієнти визначаються як частка від ділення кількості готелів (готельних місць) на 10 000 чол. населення.

Обслуговування туристів, інших груп населення здійснюють готелі різного типу, мотелі, заклади лікування (санаторії, пансіонати з лікуванням, санатори-профілакторії) та відпочинку (будинки, бази відпочинку, пансіонати, туристичні бази), спеціалізовані установи (кемпінги, молодіжні табори відпочинку та центри, транспортні засоби розміщення).

Наявність готелів на території окремих регіонів наведено в табл. 5.16.

Таблиця 5.16. Готелі, їх одноразова місткість та використання

РегіониКількість, од.2002 р. у % до 1995 р.Одноразова місткість, тис. місць2002 р. у % до 1995 р.
1995 р.2002 р.1995 р.2002 р.
Поліський26022486,217,612,470,5
Подільський20517183,416,410,765,2
Степовий40533482,529,825,384,9
Карпатський142166116,913,612,994,9
Донбаський18317294,020,212,461,4
Крим1149381,614,516,0110,3
м. Київ8794108,018,814,175,0
Усього по Україні1396125489,8130,9103,879,3

Наведені дані свідчать про те, що протягом 1995-2002 рр. на території регіонів намітилась тенденція до зменшення кількості готелів та їх одноразової місткості. За вказаний період загальна кількість готелів скоротилася на 10%, а їх одноразова місткість на 21 %. Тенденція до зменшення кількості готелів спостерігається на територіях усіх регіонів за винятком Карпатського, але в більшій мірі це стосується областей Поліського, Подільського та Донбаського регіонів. Помітною залишається диспропорція у розміщенні підприємств готельного бізнесу між міською та сільською місцевістю. Зменшується кількість готельних підприємств в сільській місцевості, зростає розрив між рівнями обслуговування в містах та селах, що свідчить про недостатність зусиль державної туристичної політики з підтримки місцевих ініціатив щодо розвитку туризму та готельного обслуговування.

Насиченість готелями окремих територій нерівномірна. Найбільша їх кількість зосереджена в південних областях. У Степовому регіоні, наприклад, експлуатується 334 готелі, що складає 26,6% загальної кількості в України і 24,4% загальної в Україні одноразової місткості.

Одночасно із скороченням кількості готельних підприємств та їх місткості відбувається підвищення комфортності. Система сертифікації передбачає добровільну сертифікацію готельних послуг відповідно до діючих законодавчих та нормативно-правових документів, що сприяє підвищенню комфортності проживання та якості обслуговування туристів. Оцінка комфортності та якості обслуговування в готелях України визначена за європейською системою "зірок" — від 1* до 5*. Основу готельного господарства країни становлять 2-3- "зіркові" готелі при повільно зростаючій чисельності готелів високого класу — 4-5- "зіркових". Виникають нові типи підприємств (готельно-офісні центри), збільшується чисельність спеціалізованих закладів гостинності (мотелів, кемпінгів та інших).

Для подальшого дослідження забезпеченості окремих територій готельним господарством застосовують коефіцієнт забезпеченості регіону готельними місцями на 10 000 чол. населення та коефіцієнт використання місткості (табл. 5.17).

Таблиця 5.17

Коефіцієнти забезпеченості регіонів готельними місцями та використання місткості готелів

РегіониКоефіцієнт використання місткості2002 р.у% до 1995 р.і Коефіцієнт забезпеченості на 10 000 населення в 2002 р.Відношення регіонального Показника до середньо-державного %
1995 р.2002 р.
Поліський0,250,2496,015,773,7
Подільський0,260,2492,314,769
Степовий0,220,23104,522,2102,8
Карпатський0,320,2062,520,998,1
Донбаський0,230,25108,712,256,5
Крим0.270,2592,666,7308,8
м. Київ0,520,4688,553,8252,6
Усього по Україні0,290,2689,721,6100

Аналіз наведених даних свідчить про наявність нерівномірного забезпечення регіонів готельними місцями в середньому на 10 000 чол. населення. Найбільша насиченість готельними місцями існує у Криму та в м. Києві. Найменша насиченість — в Донбаському регіоні (56,5% загальнодержавної), в Подільському (69%) та Поліському (73,7%) регіонах. Готелі існують, головним чином, у містах — 75-80% загальної кількості та 80-90% — одноразової місткості.

Якість використання підприємств готельного господарства визначається сукупністю факторів природничого, організаційного, економічного та соціального змісту. Розглядаючи вплив територіальних відмінностей у розташуванні того чи іншого готельного підприємства, необхідно відмітити, що існує вплив регіонального фактора. Умови експлуатації готельного господарства в Поліському регіоні, наприклад, відрізняються від умов Подільського чи Степового регіонів. На території Степового регіону більша тривалість теплих днів, що сприяє інтенсивному руху населення, розвитку туризму, що в свою чергу потребує готельного обслуговування.

За допомогою показника — коефіцієнта використання місткості можна зробити висновок про незадовільне використання підприємств готельного господарства. В середньому по України змінюється в межах 0,26-0,29, на території окремих регіонів за винятком м. Києва коефіцієнт змінюється з 0,15 до 0,32. На території Поліського регіону низький рівень використання готелів спостерігається в Житомирській (0,15), Сумській (0,17) областях; на території Подільського регіону — в Хмельницькій (0,19), Тернопільській (0,20) областях; на території Степового регіону — в Херсонській (0,15), Миколаївській (0,16) та Дніпропетровській (0,20) областях; на території Карпатського регіону — в Івано-Франківській (0,18), Львівській (0,19), Чернівецькій (0,19) областях; в Харківській області (0,20) Донбаського регіону.

Для оцінки економічності діяльності підприємств готельного господарства використовують такі показники: доходи, витрати, прибуток, рентабельність (збитковість). До складу доходів входять, доходи, одержані готельними підприємствами від усіх видів послуг, що надаються в період експлуатації готелів. До складу витрат по експлуатації готелів входять матеріальні витрати, витрати на заробітну плату персоналу, відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати на ремонт та інші витрати, пов'язані з організацією готельного обслуговування.

У сучасних умовах часто діяльність підприємств готельного господарства є збитковою і потребує серйозної уваги з боку органів місцевого самоврядування. Рівень збитковості по окремим регіонах становить 29 %, що значно перевищує рівень середньої загальної збитковості експлуатації готелів в Україні. Найбільш збиткова діяльність готелів відмічена на території Степового регіону, тобто там, де існують сприятливі умови для рентабельної роботи.

У складному фінансовому становищі знаходяться установи готельного господарства на території Житомирської області, де співвідношення отриманих доходів від експлуатації готелів до витрат на їх утримання становить 50-55 %, в Хмельницькій області (55-60%), Київській (без м. Києва) (60-65%), Сумській (65-70%), Миколаївській (65-70%), Херсонській (60%) областях.

Аналіз витрат по експлуатації готельного господарства свідчить, найбільшу питому вагу в загальних витратах займають матеріальні і нематеріальні витрати промислового призначення та витрати на оплату праці і відрахування на соціальні заходи. Витрати на матеріальні і нематеріальні витрати в окремих регіонах складають 30-32%, витрати на оплату праці та на здійснення соціальних заходів складають 25-40%.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5.7. Готельне господарство“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЧАСТИНА ПЕРША. СУТНІСТЬ ТА СТАН РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Розділ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ НАУКИ "РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА"

  • 1.4. Сутність державної регіональної політики

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 2. НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

  • Розділ 3. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

  • 3.4. Лісові ресурси: стан та використання

  • 3.5. Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів

  • 3.6. Охорона земельних ресурсів

  • 3.7. Охорона водних ресурсів

  • 3.8. Охорона лісових ресурсів

  • 3.9. Охорона атмосферного повітря

  • 3.10. Чорнобильська катастрофа та її наслідки

  • 3.11. Формування та збереження екологічно чистих територій та територій населених пунктів

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 4. ВИРОБНИЧА СФЕРА

  • 4.5. Гірничо-металургійний комплекс

  • 4.6. Машинобудування, хімічна та деревообробна галузі економіки

  • 4.7. Стан та розвиток агропромислового комплексу

  • 4.8. Стан та розвиток транспорту та зв'язку

  • 4.9. Інноваційна та інвестиційна діяльність

  • 4.10. Послуги. Мале підприємництво

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 5.СОЦІАЛЬНА СФЕРА

  • 5.3. Охорона здоров'я

  • 5.4. Соціальний захист та соціальне забезпечення людей

  • 5.5. Культура і мистецтво

  • 5.6. Туризм

  • 5.7. Готельне господарство
  • 5.8. Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ: СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

  • Розділ 7. МАЛІ МІСТА ЯК ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • ЧАСТИНА ДРУГА. УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ ЕКОНОМІЧНИМ І СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

  • Розділ 8. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ В РЕПОНІ

  • 8.4. Повноваження виконавчих органів влади

  • 8.5. Підготовка кадрів для органів регіонального управління

  • 8.6. Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 9. ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ – ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • 9.2. Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів

  • 9.3. Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 10. ФІНАНСОВА ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Список літератури

  • Стислий термінологічний словник