Розділ «Смерть, похорон і позагробове життя»

З дуже давнього часу по всьому світі поширене повір'я, що коли хворий відвертається до стіни, то він скоро помре. Основа цього — Книга Пророка Ісаї 38. 2: «І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа». І тільки чудом видужав.

Іпатіїв Літопис подає, що року 1147-го кияни вбили свого князя Ігоря. Є повір'я, що кусочки тіла чи одежі вбитого дуже цілющі в хворобах. І збігалися люди до свого вбитого князя, і «брали з крові його, і з покрова, що був на ньому на тілі його, на спасіння собі і на зцілення». І досі скрізь поширине це, а також мотузка, на якій повісився хто, — її люди розхоплюють, бо вона сильно цілюща…

З найдавнішого часу самогубці позбавлені християнського Похорону, — їх ховають не на Цвинтарі, а при ньому. Про це Нечуй-Левицький (Твори І. 482, Львівське видання) подає: «На великому трахту на розпутті ховають вішальників та шибеників».

8. Повір'я про смерть у творах наших письменників

Наші письменники у своїх творах завжди багато передають найрізніших народніх повір'їв, а в тому і про смерть. Я подам тут для прикладу хоч кілька.

Марко Вовчок: «Він кинувся до віконця — одсунув, кинувся до дверей — відчинив» (т. III. 71), — це щоб душа легче вийшла з тіла при вмиранні.

Ольга Кобилянська: «Земля» 1901 р.: Не можна ховати під ніч: переходити в другий світ треба при Божім світлі, вдень 309. Умерлий не матиме на тім світі супокою, як за ним побиватися 317. Умерлий в перших днях буде являтися. Воно все так, як чоловік помре раптом, а ще до того без світла 320. Умерлий ходить і блудить по світі, коли без свічки переставився 336. Що за місячна нічка! Аби добра душечка не блукала 290.

П. Мирний, том II: Душа, кажуть, до дев'ятого дня літає по світу. Відьма довго вмирає, — тиждень 448.

Н. Рибак: «Переяславська Рада» 1949 р.: Попросила, щоб у чоло поцілував, як небіжчицю 357.