Для отримання повної і достовірної інформації на основі спостереження його слід проводити у відповідній послідовності:
• 1) визначення мети спостереження (для чого, навіщо воно);
• 2) вибір об'єкта досліджень (який індивід чи група підлягає вивченню);
• 3) уточнення предмета дослідження (що саме у поведінці розкриває зміст досліджуваних психічних феноменів);
• 4) планування ситуацій спостереження (у яких випадках чи за яких умов предмет дослідження виявляє себе найчіткіше);
• 5) вибір способу спостереження, що найменше впливає на об'єкт і найкраще забезпечує збирання необхідної інформації (як спостерігати);
• 6) встановлення тривалості загального часу досліджень і часу спостережень (скільки спостерігати);
• 7) вибір способів реєстрації досліджуваного матеріалу (як вести записи);
• 8) прогнозування імовірних помилок спостереження і пошук можливостей їх запобігання;
• 9) попереднє (пробне) спостереження, необхідне для уточнення дій попередніх етапів і виявлення організаційних недопрацювань;
• 10) виправлення програми спостереження;
• 11) здійснення спостереження;
• 12) оброблення та інтерпретація отриманої інформації.
Матеріал, отриманий у процесі спостережень, обов'язково реєструють. Ефективне спостереження неможливе без вичленовування із спостережуваних подій певних одиниць активності об'єкта, тобто позначення того, що, коли і в який спосіб він робить. Одиниці активності виражають за допомогою звичайних слів або наукової термінології і реєструють у протоколі спостережень. Процедура реєстрації результатів має відбуватися з дотриманням певних умов.
• 1. Використання однакових (знакових) систем. Для цього заздалегідь, при підготовці бланків спостереження, описують характерні для певної сфери види поведінки. Потім фіксують форму і частоту їх прояву. Кожну ознаку формулюють однозначно, наприклад: ознаки інтересу студентів до змісту навчального заняття; ознаки відсутності в них інтересу до досліджуваного матеріалу. Слова типу "уважний", "зацікавлений", "тямущий" збіднюють конкретизацію значення, а такі ознаки, як "жвава жестикуляція", "жування олівця" тощо, можуть свідчити і про інтенсивність, і про відсутність інтересу. Запропонована система ознак не є вичерпною. Під час спостереження може проявитися нова істотна характеристика, тому сукупність ознак за необхідності доповнюють після початку спостереження.
• 2. Застосування системи категорій, яка містить повний опис усіх видів можливої поведінки. Доповнювати її у процесі спостережень не можна. Сукупність категорій складають на науковій основі, намагаючись охопити всі теоретично можливі прояви досліджуваного процесу. Прикладом цього є система категорій, сформульована Р. Бейлзом для стандартизованої процедури спостереження за взаємодією членів малої групи під час спільного розв'язання завдань. У вітчизняній психології вона відома у модифікації Т. Корнілової (рис. 6.1). Шляхом вільного спостереження за роботою груп Р. Бейлз виявив більше 80 ознак міжособистісного спілкування, систематизував їх у 12 категорій, а категорії - у 4 класи (у кожному класі по 3 категорії): А) клас позитивних емоцій; В) клас розв'язання проблеми; С) клас постановки проблеми; В) клас негативних емоцій. Латинськими літерами на рисунку позначено зв'язки між
Рис. 6.1. Схема зв'язків системи категорій, заснована на відповідній концепції групової роботи при розв'язуванні задач (за Т. Корніловою)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психодіагностика» автора Галян І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Послідовність здійснення наукового спостереження“ на сторінці 1. Приємного читання.
