Якісна психодіагностична методика обов'язково повинна бути стандартизованою, а умови тестування, інструкції, вимоги до його проведення та оброблення результатів - однаковими. Це гарантує вирівнювання ситуативних факторів, які можуть створити вигідніші умови для одних досліджуваних порівняно з іншими. Без стандартизації зіставлення індивідуальних результатів неможливе.
Стандартизація (англ. standard - типовий, нормальний) тестових показників - уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури і оцінок тесту.
Уніфікують бланки дослідження, способи реєстрації результатів, час і умови тестування. Інструкції можуть бути письмовими та усними (рідше).
Стандартизованим також є процес переведення первинних ("сирих") тестових балів, що відображають кількість виконаних завдань, в узагальнену шкалу, яка характеризує ступінь індивідуальної вираженості певної психічної властивості чи функції. Порівнювати результати психодіагностичних досліджень неможливо без певного критерію, оскільки методики не мають стандартів успішного чи неуспішного розв'язання тестових завдань. Наприклад, при виконанні тесту інтелекту досліджуваний успішно розв'язав певну кількість завдань. Однак це не дає підстав для визначення рівня його інтелекту - багато ним зроблено чи мало, добре чи погано; як часто певний показник спостерігається в інших людей; скільки завдань потрібно виконати для засвідчення високого рівня інтелекту тощо.
Критерієм порівнювання є підсумки тестування великої і репрезентативної вибірок. Порівнюючи результати тестування, здійснюють вибірку стандартизації за статистичною нормою. Останнім часом застосовують стандартизацію, за якої результати досліджуваного зіставляють не з результатами інших осіб, а з соціально-психологічним нормативом - описом вимог суспільства до розвитку певної функції чи властивості. Стандартизація забезпечує можливість переходу від результатів виконання тесту певною особою до її психологічної характеристики.
Однією із характеристик ефективності тестів є наявність нормативних даних - показників чітко визначених вибірок. Розроблення процедури отримання цих показників є стандартизацією даних.
У психодіагностиці важливі статистична і соціокультурна норми.
Статистична норма - середній діапазон значень на шкалі вимірюваної психологічної властивості людини.
її застосовують при оцінюванні стильових і мотиваційних якостей. Нормою вважають наближеність значення властивості до рівня статистично середнього індивіда. Значне відхилення від норми у (вихід за межі середнього діапазону) вважається акцентуацією, а якість особистості, стосовно якої спостерігається відхилення від норми, - акценту кованою. Чим більше виражене відхилення, тим більша акцентуація, аж до появи патохарактерологічних ознак.
Соціокультурна норма - офіційно чи неофіційно прийнятий у суспільстві рівень психологічної властивості людини.
Наприклад, у загальноосвітньому закладі учні можуть припуститися однієї помилки-описки на сторінці тексту, але вже 10 помилок є відхиленням від норми.
У педагогічній діагностиці збирають інформацію, важливу для оцінювання учня. Наприклад, зібрана інформація містить дані про кількості помилок у диктанті, правильних розв'язків у роботі з математики, спонтанних відповідей, отриманих на трьох заняттях, правильно виконаних завдань із тесту на вимірювання інтелекту. Ці відомості недостатньо інформативні. Навіть якщо учень припустився у диктанті 12 помилок, для інтерпретування потрібно знати рівень складності диктанту. Слід також порівняти його результат з результатами інших учнів; урахувати кількість помилок, яку вважають допустимою з огляду на досліджувану особливість учня. Для цього потрібен порівняльний аналіз. Його можна здійснити через порівняння результату індивідуальної успішності учня із результатами інших учнів (соціальна співвідносна норма); з колишніми результатами (індивідуальна співвідносна норма); з навчальними критеріями (цілями) (предметна співвідносна норма).
Однак жоден з цих варіантів не дає підстав для повноцінної інтерпретації й отримання комплексної інформації. Для соціального та індивідуального порівняння застосовують порівняльні норми, які забезпечують: числове позначення індивідуальних результатів; порівняння отриманих даних з результатами інших індивідуумів (за необхідності); полегшення порівняння теперішніх і колишніх результатів індивідуума.
Психолог при побудові тестових норм повинен проаналізувати розподіл тестових балів, побудувати тестові норми і перевірити їх репрезентативність. Ця діяльність відбувається у такій послідовності:
1) формування вибірки стандартизації (випадкової чи стратифікованої з будь-якого параметра) з тієї популяції, на якій передбачається застосовувати тест. Тестування кожного досліджуваного у стислий термін (щоб усунути іррелевантний розмах, спричинений зовнішніми подіями, які відбулися під час обстеження);
• 3) побудова розподілу частот тестових балів (для заданих інтервалів рівнозначності), складання таблиць та відповідних графіків гістограми і кумуляти;
• 4) обчислення середнього і стандартного відхилень, а також асиметрії та ексцесу (за допомогою комп'ютера); перевірка гіпотези про значущість асиметрії й ексцесу; порівняння результатів перевірки з візуальним аналізом кривих розподілу;
• 5) перевірка нормальності одного з розподілів за допомогою критерію Колмогорова, який дає змогу визначити, чи підкоряються два емпіричні розподіли одному закону або чи підкоряється отриманий розподіл очікуваній моделі (при п < 200 за допомогою більш потужних критеріїв); процентильна нормалізація з перекладом у стандартну шкалу; лінійна стандартизація і порівняння її результатів (з точністю до цілих значень стандартних балів);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психодіагностика» автора Галян І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стандартизація і норми тестових показників“ на сторінці 1. Приємного читання.
