Попередні дослідження провели з допомогою комплексу з 261 питання (запозичені із різних питальників). За результатами, отриманими за шкалою ратимії і циклоїдної емоційності, сформували (окремо серед чоловіків і жінок) дві групи. Потім їх поділили на групи з високими і низькими показниками. Використовуючи критерій х2, проаналізували відповіді на кожне питання, одержали дві групи питань, відповіді на які різнилися найбільше. На їх основі побудували дві шкали: екстраверсії - інтроверсії і нейротизму (по 24 питання). З допомогою визначених раніше "ключів" порівняли результати вихідних груп. Для деяких питань розрахували коефіцієнти інтеркореля-ції, щодо яких потім здійснили факторний аналіз. Два виділених фактори відповідали спочатку припущеним: екстраверсії - інтроверсії і нейротизму.
Коефіцієнт надійності MPI, визначений шляхом розщеплення, для шкали нейротизму становив 0,85-0,9, шкали екстраверсії - інтроверсії - 0,75-0,85, коефіцієнти надійності ретестової - 0,83 і 0,81 відповідно. Валідність обох шкал MPI встановлювали способами, які багато дослідників визнало методично неспроможними. Коефіцієнт кореляції між шкалами екстраверсії - інтроверсії і нейротизму становив 0,15-0,4, що суперечить вихідному положенню Г.-Ю. Айзенка про незалежність цих вимірів від особистості. Розроблено скорочений варіант MPI з 12 питань. Коефіцієнти кореляції з повним питальником становлять за шкалою нейротизму 0,86, за шкалою екстраверсії - інтроверсії - 0,87.
Практичне використання MPI довело значні розбіжності між отриманими даними і теоретичними прогнозами автора (особливо у клінічних групах). Г.-Ю. Айзенк не зміг спростувати висловлені зауваження, однак, незважаючи на критику, MPI довго застосовували в зарубіжних психодіагностичних дослідженнях. Надалі Айзенк і його послідовники аналізували складові екстраверсії інтроверсії і нейротизму як базисні особистісні виміри, розробили "Особистісний питальник Айзенка (ЕРІ)", 1963). Він складається із 48 питань, призначених для діагностування екстраверсії - інтроверсії і нейротизму, а також 9 питань, що становлять "шкалу неправди", за якою визначають тенденцію обстежуваного подати себе кращим, ніж є насправді. Відповіді, що збігаються з "ключем", оцінюють 1 балом ("так" чи "ні"). Розроблено дві еквівалентні форми питальника - А і Б.
У процесі розроблення ЕРІ було обстежено ЗО тис. осіб: екстравертів та інтровертів, нейротиків та емоційно врівноважених. На основі отриманих даних визначили дискримінативну можливість кожного питання; встановили, що екстраверсія є чинником вищого порядку, отже, у питаннях повинні бути однаково представлені фактори нижчого порядку, насамперед виділені Г.-Ю. Айзенком компоненти екстраверсії - імпульсивність і товариськість.
Коефіцієнти надійності ретестової ЕРІ для фактора екстраверсії - інтроверсії становлять 0,82-0,85, нейротизму - 0,81-0,84, надійності методом розщеплення - 0,74-0,91. Висновки зарубіжних психологів про валідність ЕРІ суперечливі. У цьому питальнику змінилося значення коефіцієнта в інтеркореляції між шкалами (від +0,12 до -0,16), що відповідало теоретичним припущенням Г.-Ю. Айзенка. Запропоновано скорочений варіант ЕРІ, що складається з 12 питань. Показники кореляції з повним варіантом за шкалою екстраверсії - інтроверсії - 0,81, нейротизму - 0,79. Створено варіанти ЕРІ для обстеження дітей і підлітків. Питальник широко використовують у вітчизняних дослідженнях, однак адаптація цієї методики не завершена.
У1969 р. Г.-Ю. Айзенк і С. Айзенк опублікували новий питальник - "Особистісний запитальник Айзенка" (ЕР(^), призначений для діагностування нейротизму, екстраверсії - інтроверсії і психотизму. Як і ЕРІ, він містив "шкалу неправди". Питальник складався з 90 питань (за шкалою нейротизму - 23, екстраверсії - інтроверсії - 21, психотизму - 25, "неправди" - 21). Однак зазвичай використовують варіант із 101 питання (з них 11 питань - "буферні", відповіді на які не враховують). За шкалою психотизму пропонують питання: "Чи будете Ви вживати наркотичні препарати, здатні зробити непередбачений чи небезпечний вплив?", "Чи відчуваєте Ви жаль до тварини, що потрапила в пастку?".
Валідність особистісного виміру "психотизм" вивчали через пошук його експериментальних корелятів, порівняння результатів різних груп здорових і хворих. Отримані дані піддавали сумніву. Коефіцієнти ретестової надійності (місячний інтервал) питальника в різних групах за шкалою психотизму становлять 0,51-0,86, екстраверсії - інтроверсії - 0,8-0,92, нейротизму - 0,74-0,92, "неправди" - 0,61-0,9. Розроблено варіант питальника для обстеження дітей і підлітків (від 7 до 15 років).
Багато дослідників аргументовано доводить, що запровадження особистісного виміру психотизму не має наукового обґрунтування, експериментальні дані суперечливі, а використання шкали психотизму на практиці може сприяти появі помилкових діагностичних орієнтирів.
Перевагою опитувальників Айзенка є простота процедури проведення та інтерпретації даних, можливість охопити з їх допомогою широкий спектр соціально-психологічних умов життя і особливостей особистості досліджуваного. Водночас з огляду на великий набір наявних опитувальних методів слід обережно підбирати їх для проведення обстеження. Потрібно чітко формулювати мету і завдання дослідження для знаходження най адекватніших діагностичних прийомів.
Тест ММРІ як діагностичний інструмент вивчення особистості
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психодіагностика» автора Галян І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внесок Г.-Ю. Айзенка у розвиток психодіагностики особистості“ на сторінці 2. Приємного читання.
