Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

5. Незалежність: потреба в усамітненні.

6. Автономія: незалежність від культури і оточення.

7. Свіжість сприйняття.

8. Містичні переживання (екстатичні стани).

9. Суспільна зацікавленість.

10. Глибокі міжособистісні стосунки.

11. Демократичний характер.

12. Розмежування цілей та засобів.

13. Філософське почуття гумору.

14. Креативність, здатність до творчості.

15. Опір окультурюванню.

Слід зазначити, що ціннісні детермінанти особистості за А. Маслоу безпосередньо співвідносять із ціннісними компонентами основних соціокультурних еталонів здоров’я.

Соціальне здоров’я відображується в таких характеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності, інтерес до довкілля, адаптація до фізичного й суспільного середовища, культура споживання, альтруїзм, емпатія, відповідальність перед іншими, демократизм у поведінці.

Проявами порушень соціального здоров’я є 1) девіан-тна поведінка, що характеризується непередбачуваними діями особистості, які відхиляються від суспільноприйня-тих норм, а також 2) адиктивна поведінка, що характеризується залежністю особистості від потреби реалізувати певну діяльність, прагненням до відходу від реальності через уживання певних речовин або постійною фіксацією на певних видах діяльності.

Соціальне здоров’я вміщує:

• соціальну значимість тих чи інших захворювань відповідно до поширеності економічних витрат, які вони викликають, важкості (загрози для існування популяції або страху перед такою загрозою);

• вплив суспільного устрою на причини виникнення хвороб, характер їх перебігу (можливості видужання або смерті);

• оцінку біологічного стану визначеної частки або всієї людської популяції на основі інтегрованих статистичних показників, які складають соціальну статистику.

Е. Фромм одним з перших визначив проблему соціального здоров’я, коли насмілився стверджувати, що суспільству в цілому може не вистачати психічного здоров’я, і поставив під сумнів основні положення соціологічного релятивізму, згідно з яким норми людського існування задаються соціумом і можуть змінюватися на різних етапах історичного розвитку. Е. Фромм був переконаний в існуванні базових людських потреб і непересічних вічних цінностей, ігнорування яких призводить до деформації не тільки окремої особистості, а й усього суспільства. Відповідно до його думки, суспільне життя стає нездоровим, якщо воно не узгоджується з людською природою. У роботі «Здорове суспільство» Е. Фромм так визначає своє завдання: досліджувати характер конфліктів між природою людини і суспільством і водночас виявити «сприятливий вплив суспільного життя на людський розвиток», тобто той позитивний соціальний вплив, посилення якого буде сприяти оздоровленню окремих індивідів.

Спробу описати інтегровану, здорову особистість зробив і К. Роджерс, який виділив наступні риси повноцінно функціонуючих людей: