Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

4-а група — клінічні форми захворювання в стадії суб-компенсації, недостатність або руйнування адаптаційних механізмів.

Виділяють такі рівні психологічного здоров’я:

1. Креативный рівень. Люди, які не потребують психологічної допомоги. Вони стійко адаптовані до будь-якого середовища, володіють резервом для подолання стресових ситуацій і активним творчим ставленням до дійсності. Цей ідеальний образ творця, достатньо рідкісний у реальному житті, виражає досконалий ступінь психологічного здоров’я, його вищий рівень.

2. Адаптивний рівень. Більшість відносно «благополучних» людей у цілому адаптовані до соціуму, але за результатами діагностичних методик проявляють окремі ознаки дезадаптації, мають підвищену тривожність. Не мають достатнього запасу міцності «психологічного здоров’я» і потребують групових занять профілактично-роз-вивальної спрямованості. Це група відносного ризику, вона досить численна й відповідає середньому рівню психологічного здоров’я.

3. Асимілятивно-акомодативний рівень. Це нижчий рівень психологічного здоров’я. До нього відносять людей з порушенням балансу процесів асиміляції та акомодації, тобто таких, які або не здатні до гармонійної взаємодії з оточенням, або які проявляють глибинну залежність від факторів зовнішнього впливу, не володіють механізмами захисту, відокремлюють себе від травмуючих впливів середовища. Люди, у яких переважають процеси асиміляції, прагнуть за будь-яку ціну змінити навколишній світ; при цьому вони не готові до самозміни відповідно до зовнішніх вимог та інтересів оточуючих. У таких людей дезадаптація активно проявляється в епатажній поведінці, конфліктах з оточуючими. Люди, у яких переважають процеси акомодації, навпаки, характеризуються пристосованістю до вимог зовнішнього світу на шкоду власним потребам та інтересам. їх дезадаптація здебільшого ніяк не проявляється зовні, її складно зафіксувати.

Емоційні розлади, залежно від складності симптомів, можна розділити на чотири типи, які відображають рівні соціально-психологічної дезадаптації:

1) акцентуації характеру;

2) неврози і психосоматичні розлади;

3) особистісні розлади (психопатії);

4) психози.

На одному кінці цього континууму — здатність жити в рамках компенсаторних можливостей людини, на іншому — повна втрата волі до життя, дезорганізація процесів адаптації та компенсації.

1. Акцентуації характеру відрізняються надмірним проявом окремої риси характеру, що спричиняє дисгармонію в поведінці й відповідає асимілятивно-акомодативному рівню психологічного здоров’я.

2. Неврози можна схарактеризувати як такі стани, що усвідомлюються і зумовлені тривалими стресовими ситуаціями та протікають разом з емоційними та соматовеге-тативними розладами. Психосоматичний розлад — це соматичне захворювання, в етіопатогенез якого включені соціально-психологічні фактори або прояви якого загострилися в результаті їх впливу. «Великі» класичні психосоматичні розлади. До них віднесені бронхіальна астма, виразкова хвороба, есенціальна гіпертензія, ревматоїдний артрит, виразковий коліт, нейродерміт. це захворювання, у походженні яких емоційний фактор відіграє велику роль, але не домінантну. Соматоформні розлади — соматичні симптоми, які не можна достатньою мірою пояснити органічними захворюваннями та які не є вторинними наслідками іншої психічної симптоматики. Соматизований розлад — соматоформний розлад, що характеризується значною кількістю фізичних недуг (виразність), які повторюються (постійність) і не мають органічної основи (синдром Бріке). Термін «соматизація» був уведений у медичну практику як альтернатива конверсії. Конверсійний розлад — порушення фізіологічних функцій, які втрачають саморегуляцію внаслідок психологічних проблем. Конверсія — трансформація емоційних порушень у рухові, сенсорні та вегетативні еквіваленти. В утворенні істеричних соматоформних розладів відіграє роль первинний і вторинний зиск. Первинний зиск полягає в тому, що істеричні симптоми не допускають внутрішній конфлікт до свідомості, а вторинний — істеричні симптоми викликають в інших чуйне ставлення до хворого чи дозволяють йому уникнути неприємної діяльності. Соматоформний больовий розлад — зумовлює біль, провідну роль у виникненні, силі й тривалості якого відіграють психологічні форми. Іпохондричні соматоформні розлади — такі розлади, за яких люди неправильно інтерпретують незначні симптоми, пов’язані з функціями організму, чи занадто сильно реагують на них. Соматоформні вегетативні розлади — множинні со-матоформні симптоми; відрізняються тим, що суб’єктивні відчуття та скарги не є вираженими й постійними і пов’язуються хворим з одним органом або системою (наприклад, прискорене серцебиття, почервоніння, піт, тяжкість в епігастрії, неприємні відчуття в животі). Дисмор-фобія — надзвичайна стурбованість з приводу недоліків зовнішності.

3. Психопатія — стійкі розлади особистості та поведінки, що характеризуються неадекватним розвитком емоційно-вольових рис характеру, обумовленим природженою неповноцінністю нервової системи.

4. Психоз — порушення довільної адаптації психічної діяльності людини, що характеризується продуктивною психопатологічною симптоматикою.

Забезпечення розвитку якостей особистості, які характеризують психологічно здорових людей, є засобом запобігання виникнення психічних хвороб. До характеристики психологічно здорових людей відносять якості самоакту-алізованої особистості за А. Маслоу:

1. Більш об’єктивне сприйняття реальності.

2. Прийняття себе, інших та природи.

3. Безпосередність, простота та природність.

4. Центрація на проблемі.