Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

2. Існування у хворобі.

3. Типи ставлення до хвороби.

Ставлення до хвороби — складне системне явище, в якому значну роль відіграють емоційні процеси і стани. Існують такі різновиди ставлення до хвороби:

1) гармонійний — відсутність схильності перебільшувати її важкість і бачити все в темних тонах, але і без недооцінки важкості хвороби. Прагнення в усьому активно сприяти успіху лікування. Небажання обтяжувати інших піклуванням про себе. У разі несприятливого прогнозу — переключення інтересів на ті сфери життя, які залишаються досяжними хворому;

2) тривожний — неспокій стосовно несприятливого перебігу протікання хвороби, можливих ускладнень, неефективності й навіть небезпечності лікування. Пошук нових способів лікування, жадоба додаткової інформації про хворобу, методи лікування. На відміну від іпохондрії, більше цікавлять об’єктивні дані про хворобу, ніж власні відчуття. Настрій пригнічений;

3) іпохондричний — зосередження на хворобливих, неприємних відчуттях. Прагнення постійно розповідати про них. На їх основі — перебільшення дійсних та вишукування неіснуючих хвороб і страждань. Перебільшення побічної дії ліків. Поєднання бажання лікуватися й невіри в успіх, вимоги додаткового обстеження та побоювання шкідливості процедур;

4) меланхолійний — активні депресивні висловлювання аж до суїцидальних думок. Песимістичний погляд на все довкола. Невіра в успіх лікування навіть за сприятливих об’єктивних даних;

5) апатичний — байдужість до своєї долі, до хвороби, до результатів лікування. Пасивне підкорення процедурам та лікуванню в разі наполегливого стимулювання з боку інших. Утрата інтересу до всього, що раніше хвилювало;

6) неврастенічний — спалахи роздратування, особливо під час болю, неприємних відчуттів, під час невдач у лікуванні, несприятливих даних обстеження. Роздратування нерідко виливається на першу зустрічну людину й часто завершується слізьми. Згодом — розкаяння за нестриманість;

7) обсесивно-фобічний — тривожність переважно стосується малоймовірних ускладнень хвороби, невдач лікування, а також можливих невдач у житті у зв’язку з хворобою. Уявні небезпеки хвилюють більше, ніж реальні. Захистом від тривоги стають забобони та ритуали;

8) сенситивний — надмірне піклування про можливі неприємні враження, які може справити на інших хвороба. Побоювання, що люди стануть уникати, вважати неповноцінним, не довіряти, пліткувати про причину та природу хвороби;

9) егоцентричний — виставлення напоказ близьким та іншим людям своїх страждань і переживань для повного заволодіння їхньою увагою. Постійне бажання показати своє особливе становище, винятковість щодо хвороби;

10) ейфорійний — необґрунтовано підвищений настрій, нерідко награний. Зневажливе легкодумне ставлення до хвороби та лікування. Надія на те, що «само все пройде». Бажання отримувати від життя все, незважаючи на хворобу. Легкість порушень режиму;

11) антогнозичний — активне відкидання думок про хворобу, про її можливі наслідки. Заперечення дійсного в проявах хвороби, приписування їх випадковим обставинам. Відмова від обстеження та лікування. Бажання самостійно впоратися;

12) ергопатичний — навіть при тяжкості хвороби та стражданнях прагнення за будь-яку ціну продовжувати роботу. Працюють з іще більшим натхненням, ніж до хвороби; роботі віддають увесь час; намагаються лікуватися так, щоб це залишало можливість для продовження роботи;

13) паранояльний — крайня підозрілість до ліків та процедур. Прагнення приписувати можливі ускладнення лікування та побічні дії ліків злому задуму лікарів і медичного персоналу. Звинувачення та вимога покарань у зв’язку з цим.

За показниками психічного здоров’я виділяють чотири групи людей:

1-а група — здорові люди, скарг немає;

2-а група — легкі функціональні порушення, епізодичні скарги астено-невротичного характеру, пов’язані з конкретними психотравматичними подіями, напруження адаптаційних механізмів під впливом негативних мікро-соціальних факторів;

3-я група — особи з доклінічними станами і клінічними формами в стадії компенсації, стійкі астено-невротич-ні скарги поза межами складних ситуацій, перенапруга механізмів адаптації (в анамнезі у таких осіб складна вагітність, пологи, діатези, травми голови та хронічні інфекції);