Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

Основні цінності індивідуалістичної культури — свобода у вчинках і самодостатність, самостійність у судженнях, влада над оточенням — дозволяють індивідові комфортно себе почувати в будь-якому оточенні або наодинці, відрізнятися від інших і бути незалежним. У індивідуалістичних культурах поведінка більшою мірою регулюється соціальними установками, ніж груповими моральними нормами. Відзначається навіть орієнтованість подібних культур на порушення норм — «прагнення до оригінальності, незвичності, дивацтва, юродства» (Ю. Лотман, 1992). Існуючі норми заохочують незалежність від групи: не заведено позичати гроші або брати в позику речі. При розподілі матеріальних ресурсів переважає норма справедливості, згідно з якою винагорода повинна відповідати індивідуальному вкладу.

Основний сенс колективізму — пріоритет інтересів групи над особистісними інтересами: колективіст піклується про вплив своїх рішень і дій на значуще для нього співтовариство. «Я» визначається із точки зору групового членства, соціальна ідентичність є більш значущою, ніж осо-бистісна, а базовими одиницями соціального сприйняття є групи. Як відмічає С. Шварц, в ідеальних комунальних суспільствах, наприклад, невеликих племенах, ідентифікація індивіда з групою може бути такою тісною, що майже неможливо уявити собі індивідів, що мають власні інтереси (Schwartz, 1990). Колективісти усвідомлюють себе членами меншої кількості груп, ніж індивідуалісти, але пов’язані з ними тісніше. вони почувають себе залученими в життя інших людей, у них переважають потреби допомогти в скрутну хвилину, виявити прихильність, у ситуації вибору порадитися, навіть підкорятися: «Кажучи про зв’язки між людьми, усе це можна узагальнити словом «дбайливість». Чим більше турботи проявляє індивід відносно інших, чим більше пов’язаним з іншими він себе почуває, тим більшим колективістом він є» (Hui, Triandis, 1986).

У свою чергу, групи чинять сильний вплив на поведінку індивідів. Найбільш значущими визнаються співтовариства родичів, сусідів, колег, де люди пов’язані взаємними обов’язками й очікуваннями, заснованими на їх постійному статусі. Основними цінностями колективістської культури є наслідування традицій, слухняність, почуття обов’язку, які сприяють збереженню єдності групи, взаємозалежності її членів і гармонійним стосункам між ними. У колективістських культурах групові норми є більш важливим регулювальником поведінки, ніж соціальні установки. «Високо оцінюється «правильна поведінка», «життя за звичаєм», «як у людей», «за статутом» (Ю. Лотман, 1992). Нормативно заохочується залежність від групи: позика грошей або речей сприяє збереженню мережі стосунків, заснованих на взаємності. При розподілі ресурсів переважають норми рівності і задоволення потреб. Так, у племінних поселеннях усі ресурси об’єднувалися до загального фонду, і навіть у суспільствах мисливців, що заохочували ініціативу й незалежність, велика здобич часто ділилася між усіма членами співтовариства.

Нині колективізм і індивідуалізм вже не розглядаються таким чином, як це робив Г. Гофстеде, — як взаємовиключ-ні полюси певного теоретичного континууму. Два культурні синдроми можуть співіснувати і залежно від ситуації більш-менш яскраво проявлятися в кожній культурі, у кожної людини. У соціальних науках країн Заходу довгий час передбачалася світова тенденція прогресу до індивідуалізму, нібито неминучого в індустріальному суспільстві. Ще й сьогодні деякі автори, особливо з колишніх соціалістичних країн, стверджують, що сучасне суспільство йде до повного руйнування колективістської орієнтації. Так, польський психолог Я. Рейковскі передбачає що «суспільство, засноване на колективістських принципах, не має шансів на процвітання в сучасному світі» (Я. Рейковскі, 1993).

У той же час багато сучасних дослідників услід за видатними мислителями XX століття В. І. Вернадським і П. Тейяр де Шарденом, навпаки, вважають, що розвиток людства за панування індивідуалістичної культури ставить під загрозу виживання виду: «Можна навіть говорити про виражену схильність людства до самогубства як виду. Виділення як «атома» людства не колективів, не спільнот (наприклад, етносів), а індивіда привело до втрати видового інстинкту самозбереження» (С. Г. Кара-Мурза, 1990). Дійсно, суспільство, поведінка членів якого регулюється індивідуалістичними цінностями свободи у вчинках і самостійності в судженнях, окрім безперечних переваг, має і безліч недоліків. Саме для нього більшою мірою, ніж для суспільства колективістського, характерні самотність, розлучення, депресія, злочини, пов’язані з насильством, самогубства.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику культури як соціального феномену.

2. Охарактеризуйте основні функції культури.

3. Дайте характеристику принципам дослідження феноменів культури в психології.

4. Охарактеризуйте історичні аспекти становлення етнічної психології в Україні та світі.

5. Поясніть, що таке інкультурація та соціалізація.

6. Охарактеризуйте поняття культурної трансмісії.

7. Які феномени визначені вченими, що досліджують етнопсихологію дитинства?

8. Охарактеризуйте етнокультурні особливості соціалізації особистості.

9. Охарактеризуйте особливості комунікації в культурах із високим та низьким контекстом.

10. У чому проявляються етнокультурні особливості експресивної поведінки під час комунікації?

11. Дайте характеристику стереотипам та їх видам.

12. Розкрийте специфіку психологічних процесів, на базі яких утворюються стереотипи.

13. Охарактеризуйте поняття атрибуції та назвіть її основні види.

14. Розкрийте зміст основних помилок атрибуції.