Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

3. Розробка інженерно-психологічних принципів побудови і організації СЛМ. Найважливішим питанням тут є визначення можливостей і доцільності автоматизації функцій людини; розробка принципів, методів і критеріїв розподілу функцій між людиною і машинними ланками систем.

4. Розробка принципів, методів і критеріїв оцінки надійності та ефективності СЛМ.

Експлуатаційний напрям інженерної психології займається рішенням проблем, пов’язаних з інженерно-психологічним забезпеченням експлуатації СЛМ:

1. Професійна підготовка операторів для роботи в СЛМ. Сюди відносять питання, пов’язані з розробкою інженерно-психологічних рекомендацій щодо професійного відбору, навчання й тренування операторів, формування операторських колективів і організації взаємодії між ними.

2. Інженерно-психологічне забезпечення наукової організації праці операторів. Тут вирішуються завдання опти-мізації режимів і технологічних графіків роботи операторів, розробки режимів праці й відпочинку, обліку психологічних чинників для створення безпечних умов праці, розробки інженерно-психологічних рекомендацій відносно побудови й використання експлуатаційно-технічної документації.

3. Організація групової діяльності. При цьому вирішуються завдання розробки психологічних основ комплектування груп операторів, забезпечення їх сумісності в групі, аналізу ефективності групової діяльності і взаємодії операторів різного рівня управління.

4. Медико-біологічні і психологічні методи підвищення ефективності діяльності операторів. Важливою тут є розробка методів підвищення психологічних характеристик операторів шляхом проведення спеціальних тренувань, розробка методів стимуляції діяльності й підвищення працездатності операторів, організація контролю за станом і результатами роботи оператора.

28.1.2. Історія розвитку інженерної психології

Як самостійна наукова дисципліна, інженерна психологія почала формуватися в 40-х роках ХХ століття. Однак ідеї про необхідність комплексного вивчення людини й технічних пристроїв висловлювалися ученими ще в XIX столітті. Так, у 1882 році російський метеоролог М. Л. Ри-хачов поставив питання про психологічну придатність до льотної справи. Він розробив перелік якостей, необхідних повітроплавцеві для управління літальним апаратом: швидкість розуміння, розпорядливість, обачність, уважність, спритність, збереження цілковитого самовладання. Основою інженерної психології стали наукові й теоретичні положення вчення про працю, які почали розроблятися з кінця ХІХ століття. Основоположником у цій галузі став видатний російський учений І. М. Сєченов, який першим порушив питання про використання наукових даних про людину для раціоналізації трудової діяльності. Він вивчав роль психічних процесів при виконанні трудових актів, порушив питання про формування трудових навичок і вперше показав, що в процесі трудового навчання змінюється характер психофізіологічної регуляції. Роботи І. М. Сєченова «Фізіологічні критерії для визначення тривалості робочого дня» (1897), «Участь нервової системи в робочих рухах людини» (1900), «Нарис робочих рухів людини» та інші не втратили актуальності і в наш час.

На початку ХХ століття в Західній Європі і в США проявляється великий інтерес до вивчення трудової діяльності. У зв’язку з розвитком капіталізму різко зросла конкурентна боротьба, посилилася гонитва підприємців за отриманням надприбутків. Це змусило їх звернути найсерйознішу увагу на підвищення продуктивності праці робітників за рахунок обліку й використання психологічних чинників, що регулюють трудову діяльність. Одна з найбільш важливих спроб вирішення цієї проблеми пов’язана з появою системи американського інженера Ф. Тейлора, яка була спрямована, передусім, на раціоналізацію рухів робітника, вилучення з трудового процесу зайвих і непотрібних рухів, здійснення такого темпу роботи, при якому продуктивність праці досягала максимальних показників. У роботах Ф. тейлора також приділялася увага питанням профвідбору, нормуванню праці, пристосуванню інструментів до робітника.

На початку ХХ століття зародилася психотехніка — галузь психології, пов’язана з розробкою методів раціоналізації праці психологічними засобами, з використанням законів людської поведінки для доцільної дії на людину і регулювання її діяльності. Вивчення індивідуальних особливостей людей і використання їх для професійного відбору в промисловості та армії стало одним з найважливіших завдань психотехніки. На межі 20-х років ХХ століття в ряді країн питанням оптимізації виробничих умов і засобів праці стала приділятися велика увага. У 1918 році відомий учений В. М. Бехтерєв організовує в Петрограді Інститут з проблем вивчення мозку і психічної діяльності, в якому створює лабораторію праці, де експериментально вивчає вплив праці на особистість. У 1920 році був організований Центральний інститут праці (ЦІП). Під керівництвом А. К. Гастєва в інституті була вирішена низка питань щодо стандартизації раціональних прийомів навчання і трудової діяльності людини з урахуванням її біологічних і психологічних особливостей. У 1920-х роках на багатьох великих підприємствах промисловості й транспорту створюються лабораторії психотехніки, які основну увагу приділяють роботі з професійного відбору. Був проведений також ряд досліджень, які стали прообразом сучасних інженерно-психологічних розробок. До їх числа можна віднести роботу щодо вибору найбільш раціонального розташування букв на клавіатурі друкарської машинки, з урахуванням часу рухової реакції; з раціоналізації шкал авіаційних приладів і кабіни літака; організації робочого місця водія трамвая та ін. ці дослідження проводилися під керівництвом А. Е. Брусиловського, С. Г. Геллерштейна, І. Н. Шпильрейна, М. в. Зимкіна і багатьох інших учених.

Реальні соціально-економічні умови для розвитку інженерної психології в Україні і Росії склалися тільки в кінці 1950-х років. її інтенсивний розвиток почався з 1959 року, коли при Ленінградському державному університеті під керівництвом Б. Ф. Ломова, а дещо пізніше і в Москві при НДІ автоматичної апаратури під керівництвом в. П. Зінченка були створені перші в країні науково-дослідні лабораторії з інженерної психології. їх створення дало великий поштовх до інтенсивного розвитку вітчизняної інженерної психології. Потім лабораторії і групи інженерної психології створювалися й в інших організаціях.

У своєму розвитку інженерна психологія пройшла два основні етапи. Перший етап (кінець 50-х — початок 70-х років ХХ століття) був пов’язаний з переважанням досліджень аналітичного типу, спрямованих на оцінювання взятих технічних пристроїв та елементів з позиції їх відповідності окремо взятим психологічним характеристикам людини. Так були виконані численні дослідження сприйняття показників від різних приладів та індикаторів, розрізнення та пізнання цифр, букв, умовних знаків тощо, тобто окремо взятих сигналів, за допомогою яких інформація передається людині. те саме можна сказати і щодо дослідження управлінських рухів. Ці дослідження дозволили розробити інженерно-психологічні вимоги до різних типів засобів відображення інформації та органів управління, до їх взаємного розташування, послідовності використання тощо. Проте реальна діяльність людини-опе-ратора зводиться в них до елементарних реакцій, тому накопичені в цих дослідженнях дані мають обмежене значення. Цей етап розвитку інженерної психології іноді називають корективним. Характерним для нього є машино-центричний підхід до аналізу системи «людина—машина», тобто підхід «від машини до людини», при цьому людина розглядається як проста ланка СЛМ.

На другому етапі (початок 70-х років ХХ століття — до цього часу) розвитку інженерної психології виникла необхідність психологічного вивчення діяльності людини-оператора в цілому і розгляду всієї системи психічних та інших функцій, процесів і станів в контексті цієї діяльності. Головний акцент у цьому випадку робиться на проектування діяльності оператора. Проект діяльності виступає як основа рішення інших завдань, пов’язаних з розробкою і побудовою СЛМ: від загального завдання визначення її принципової схеми і до конкретних окремих завдань, наприклад оформлення шкал приладів та індикаторних панелей, вибору типів органів управління тощо. Цей етап розвитку інженерної психології має назву «проектного». Характерним для нього є антропоцентрич-ний підхід до аналізу СЛМ, тобто підхід «від людини до машини». Такий підхід перебуває поки в стадії становлення, і методи його реалізації розроблені ще не повною мірою.

28.2. Діяльність оператора в системі «людина—машина» 

28.2.1. Класифікація систем «людина—машина»

Технічні системи можуть бути класифіковані за різними ознаками. Однією з них є міра участі людини в роботі системи. З цієї точки зору розрізняють автоматичні й автоматизовані системи. Робота автоматичної системи здійснюється без участі людини. У роботі автоматизованої системи бере участь як людина, так і технічні пристрої. така система є системою «людина—машина». Існують найрізноманітніші системи «людина—машина». Основою їх класифікації є такі чотири групи ознак: цільове призначення системи, характеристики людської ланки, тип і структура машинної ланки, тип взаємодії компонентів системи. Цільове призначення системи визначає багато інших характеристик і тому є початковою ознакою. За цільовим призначенням можна виділити такі класи систем:

• керівні, в яких основним завданням людини є управління машиною (чи комплексом);

• обслуговувальні, в яких людина контролює стан машинної системи, шукає несправності, виконує налаштування, ремонт і т. ін;

• навчальні, тобто ті, що виробляють у людини певні навички (технічні засоби навчання, тренажери тощо);