Розділ «Частина VI. Індивідуально-психологічні особливості людини»

Мотиви характеризуються декількома властивостями (В. В. Нікандров), серед яких є: 1) просторові (спрямованість мотиву зовні або всередину; спрямованість на групу, на завдання або на себе); 2) часові (стійкість мотиву, його постійність у часі); 3) енергетичні (сила мотиву); 4) інформаційні (модальність мотиву) і 5) інтеграційні (адекватність, тобто відповідність мотиву ситуації, й усвідом-леність).

Класифікація мотивів, багато в чому відповідає класифікаціям потреб. За походженням виділяють біологічні та соціальні мотиви. За спрямованістю — особисті та суспільні. За силою — сильні, помірні та слабкі. За тривалістю — тривалі (стійкі), середньої тривалості та короткочасні. За циклічністю виникнення — ситуативні (спонтанні) і періодичні. За ступенем усвідомленості — неусвідомлювані, частково усвідомлювані, повністю усвідомлювані, помилково усвідомлювані. За видом соціальної активності — мотиви спілкування, мотиви трудової і професійної діяльності, мотиви творчості, мотиви гри, мотиви вчення, мотиви соціальної діяльності, мотиви злочинної діяльності, мотиви військової діяльності і т. ін. За актуальністю — актуальні, латентні, фонові. За значимістю для суб’єкта — домінуючі, другорядні.

21.5. Основні форми мотивів 

Мотиви, залежно від міри їх усвідомлення, стадії розгортання мотиваційного процесу й інших чинників, можуть приймати різні форми. В. І. Слободчиков і Є. І. Ісаєв у зв’язку з цим пишуть про спонукальні (що йдуть із минулого) і привабливі (цільові, орієнтовні на майбутнє) мотиви. До першої групи вони відносять установки, потяги і бажання, а до другої — інтереси, мрії, ідеали, переконання. Є. П. Ільїн виділяє: 1) мотиваційні стани (потребовий стан, стан зацікавленості, когнітивний дисонанс, сумнів, невпевненість, стани тривоги, боязні, рішучості, мрійливості, надії), 2) мотиваційні установки і мрію, як особливий їх різновид, 3) схильності, 4) звички, 5) інтереси.

У своїй сукупності всі ці мотиваційні явища складають спрямованість особистості, що виступає інтеграційним чинником поведінки і діяльності людини.

Установка — це неусвідомлювана готовність людини діяти в певній ситуації певним чином. це цілісний, несвідомий і недиференційований стан, що виникає при зіткненні потреби людини із ситуацією її задоволення. На думку Д. М. Узнадзе, установка передує діяльності, одночасно готуючи суб’єкта до неї.

Бажання — результат усвідомлення і опредмечування потягів, тобто перетворення їх на мотиви. Бажання — це одночасно й усвідомлення, і переживання можливості що-небудь зробити, чим-небудь володіти. Бажання завжди виразно емоційно забарвлене. воно як особлива форма мотиву загострює усвідомлення мети майбутньої дії і спонукає суб’єкта будувати план дії.

Інтерес (від латин. interest — важливо) — форма прояву пізнавальних потреб і мотивів суб’єкта. Виражається в зосередженості на певному змісті, у прагненні зрозуміти його. Про наявність інтересу свідчать зосередження уваги і думок на предметі, який зацікавив людину. На відміну від потреби, яка викликає бажання чим-небудь володіти, інтерес викликає бажання з чим-небудь ознайомитися, виявити пізнавальну активність. Якщо потреба виражає необхідність, то інтерес — особисту приязнь. С. Л. Рубинштейн підкреслював, що без задоволення потреб жити важко, а без задоволення інтересів — нудно.

У структуру будь-якого інтересу в тій або іншій пропорції входять два компоненти — усвідомлена значущість і емоційна привабливість. Елементарна форма вияву цікавості до якого-небудь об’єкта полягає в мимовільній увазі до нього через його особливі характеристики як подразника. Стійкий і розвинений інтерес спрямований і на об’єкт, і на процес взаємодії з ним (у вигляді ознайомлення, спілкування, діяльності тощо). Інтереси класифікують на: 1) матеріальні — духовні; 2) суспільні — особисті; 3) безпосередні — опосередковані; 4) пасивні — активні; 5) ттти-рокі — вузькі і т. ін.

Мрія є не лише формою прояву уяви, але і особливою формою мотивів, тому, що це відстрочене бажання. Мрія як мотив спрямована на майбутнє — до таких предметів і умов існування, яких ще немає, але які можуть бути створені в результаті діяльності людини. Це створений в уяві образ бажаного, такого, що має виражену мотиваційну значущість для суб’єкта. На основі мрії і під її впливом людина намічає своє майбутнє, прагне до нього, долаючи труднощі й перешкоди.

Ідеали — це образ досконалості, у якому втілені найбільш цінні і привабливі людські риси, що відповідають вищим цінностям і моральним нормам поведінки. Ідеал виражає не те, якою людина є, а те, до чого вона прагне, якою вона бажала б стати. Мотиваційна значущість ідеалу двояка; він одночасно і зразок того, «яким слід става-ти», і внутрішній чинник, що стимулює процес становлення особистості в певному напрямі. Ідеал містить кращі тенденції людини, те, чого в неї бракує в житті. Ідеали часто втілюються в конкретних образах героїв із книг, кіно тощо, яких суб’єкт прагне наслідувати. Ідеали принципово недосяжні, але, незважаючи на це, вони як суб’єктивні стандарти грають цілепокладаючу і організуючу роль у виборі життєвого шляху і в саморозвитку особистості.

Переконання — це система усвідомлених і емоційно значущих для суб’єкта життєвих принципів. Це елементи світогляду людини. Людина готова їх відстоювати навіть в умовах протидії та життєвих труднощів. Переконання спонукають людину діяти відповідно до своїх ідеалів і ціннісних орієнтирів. У структуру переконань входять пронизані почуттями знання про світ і готовність діяти відповідно до цих знань. Система переконань утворює світогляд людини — систему узагальнених поглядів на об’єктивний світ і місце людини в ньому.

Цінності — це еталони належного, втілення ідеалів, які можуть об’єктивуватися у вигляді творів матеріальної та духовної культури, а також у вигляді людських учинків. У кожної людини є індивідуальна ієрархія цінностей, якими вона керується у своїй діяльності й які відбиваються у свідомості у формі ціннісних орієнтирів.

Схильність — спрямованість на певну діяльність, емоційне позитивно забарвлене ставлення особистості до певних видів занять. Тому схильність спонукає займатися відповідною діяльністю. На відміну від інтересу, який створює спрямованість на який-небудь предмет, схильність робить важливим для людини сам процес діяльності. Стійка, усвідомлена й інтенсивна схильність, що закріпилася в особистості, називається покликанням.

Мета — усвідомлений образ результату, що передбачається, на досягнення якого спрямована дія. Формування мети протікає внаслідок усвідомлення мотивів, коли стає зрозумілим, що саме задовольнить виниклу потребу. Мета формується тоді, коли безпосередня реалізація мотиву неможлива. У ході діяльності людина ввесь час зіставляє з метою свої поточні результати, вносить поправки до своїх дій, якщо це необхідно. цілі бувають особистими і суспільними, близькими і віддаленими, безпосередніми і опосередкованими, загальними і приватними, кінцевими і проміжними.

1. Що таке спрямованість особистості й які види спрямованості ви знаєте?

2. Перелічіть й охарактеризуйте властивості спрямованості.

3. Наведіть відомі вам визначення мотивації.

4. У чому виявилась недооцінка мотиваційного фактора в психологічних дослідженнях?

5. яким чином мотивація пов’язана з різними компонентами особистості?