Розділ «Частина VI. Індивідуально-психологічні особливості людини»

5) потреби, поза сумнівом, є у тварин; проте про наявність у них мотивів говорити не доводиться.

Структуру мотиву, як системного явища, описав Є. П. Іль-їн. У ній виділяються: 1) потребовий блок, 2) блок «внутрішнього фільтра» і 3) «цільовий» блок. Потребовий блок містить відповідь на питання «Чому?», а цільовий — на питання «Навіщо?» була або буде виробленою та або інша дія, був або буде здійснений той або інший учинок. Блок «внутрішнього фільтра» включає переваги й інтереси, рівень домагань і самооцінку власних можливостей, моральний контроль (переконання, ідеали, цінності, установки). цей блок містить відповідь на питання про сенс скоєної або задуманої дії, учинку.

Рис. 21.1. Схематичне зображення мотиваційного синдрому потреби

Взаємозв’язки мотиву і потреби неоднозначні. З одного боку, у психіці утворюються «мотиваційні синдроми потреб» (див. рис. 1).

Та ж сама потреба може послужити основою (енергетичним джерелом) одночасно декількох потреб. Наприклад, потреба досягнення у людини може паралельно реалізовуватися через мотив занять спортом, мотив опанування професії і мотив стати компетентнішим у спілкуванні. Аналогічно «обростають» різними мотивами й інші потреби людини. Формування мотиваційних синдромів потреб — одна з важливих ліній мотиваційного розвитку суб’єкта (Ю. М. Орлов, В. К. Вілюнас).

З іншого боку, той же самий мотив може «живитися» енергією відразу декількох потреб (див. рис. 2).

Наприклад, мотив вступу до вНЗ може сформуватися в результаті опредмечування «на тому ж самому об’єкті» потреби в досягненнях і пізнавальній потребі.

Рис. 21.2. Схематичне зображення зв’язку одного мотиву з кількома потребами

Функції мотиву:

1) спонукаюча (відбиває енергетику мотиву);

2) спрямовуюча (прикладання цієї енергії до певного об’єкта);

3) стимулююча (вона потрібна у той момент, коли енергетика мотиву вичерпалася, а мета ще не досягнута; необхідно продовжувати діяльність, долаючи перешкоди — утрату інтересу, утому і т. ін.);

4) директивна (пускова; мотив санкціонує початок акту діяльності);

5) регулятивна (підтримка і стимуляція діяльності в процесі її розгортання, трансформації відповідно до змін, які відбуваються в об’єкті діяльності; стабілізація процесу діяльності на основі контролю і сигналів зворотного зв’язку);

6) керуюча (планування дії і контроль її виконання відповідно до плану);

7) організуюча (формування задуму діяльності у внутрішньому плані);

8) структуруюча (ситуація й об’єкт розглядаються під особливим кутом зору, їх образи набувають особливої структури, яка відповідає мотиву);

9) контролююча (мотив через емоції коригує хід і напрям діяльності, погоджує її зі смислом ситуації, як його розуміє суб’єкт);

10) смислоутворююча (мотиви надають особовий сенс окремим діям, із яких складається діяльність; завдяки цій функції суб’єкт може здійснювати важкі, складні, неприємні дії, керуватися «далекими цілями», розуміти, заради чого і навіщо здійснюється діяльність);

11) відтворююча (мотив відтворює у свідомості людини потреби і цілі, засоби їх досягнення, свої можливості, наслідки діяльності для себе, своє моральне самопочуття);

12) пояснювальна (вербалізація мотиву, свідоме формулювання особистістю причини свого вчинку);

13) захисна (завдяки цій функції можливе мотивування — підміна істинного мотиву, який може бути неприйнятним для оточуючих і самого суб’єкта, деяким «раціональним» і прийнятним поясненням, яке дозволяє суб’єктові «зберегти обличчя», позбавитися від переживань сорому і провини, від покарання).