Розділ «Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності»

У почуттях відбито ставлення людини до об’єктів її стійких прихильностей, до явищ, що мають для неї стабільну мотиваційну значущість. Формування почуттів є необхідною умовою розвитку людини як особистості. О. М. Леон-тьєв характеризує почуття, на відміну від афектів і емоцій, через предметність (предметну віднесеність). Почуття як переживання завжди прив’язане до якого-небудь предмета, про який людина пам’ятає і який по-різному може бути представлений у її свідомості (у речовій формі, у формі символу, ідеї).

Іншою найважливішою особливістю почуттів є узагальненість. Узагальненість і предметність почуття тісно по-в’язані і цей зв’язок О. М. Леонтьєв пояснює за допомогою прикладу, запозиченого з твору Стендаля «Про любов» (кристалізація сольового розчину на гілці, зануреній на тривалий час у води печерного Зальцбургського озера). Формування почуття — процес досить повільний і поступовий. У цьому процесі приватні, ситуативні емоції, які переживаються багаторазово, прив’язуються до певного об’єкта (подібно до кристалів солі, утворених на сухій гілочці). У психіці утворюються міцні зв’язки між емоціями і образами об’єктів. Людина накопичує емоційний досвід, потрапляючи в безліч емоціогенних ситуацій, стикаючись з багатьма об’єктами, що її хвилюють. Ситуації й об’єкти класифікуються, розбиваються на групи, узагальнюються. Тому почуття — це узагальнене ставлення до об’єкта як до представника певного класу об’єктів.

Умовою формування і прояву почуття є актуалізація й інтеграція широкого спектра активностей суб’єкта, спрямованих на виявлення і сприйняття об’єктів, їх розпізнавання і катетеризацію, добудовування їх елементів в уяві, емоційну оцінку, актуалізацію спонукань, побудову цілей і програм дій з ними. У почутті знаходиться в «знятому вигляді» досвід здійснення таких когнітивних, емоційних і мотиваційно-спонукальних форм активності психіки.

«Кристалізація» переживань в об’єкті відбувається на різних, ієрархічно супідрядних рівнях (тобто рівнях, ніби вкладених один в інший). Цю думку легко пояснити за допомогою прикладу О. М. Леонтьєва. Так, образ полкового прапора як об’єкт почуттів для ветерана на одному рівні вбирає в себе переживання, пов’язані із співтовари-шами і однополчанами. На іншому рівні, що стоїть більш високо, він нагадує про військову честь підрозділу, полку. На третьому рівні він концентрує переживання, пов’язані з армією взагалі. Над цим рівнем розташований «рівень Батьківщини», яку захищав цей ветеран і т. ін. Таким чином, вище почуття — це «система систем», що прижиттєво формується в людини в процесі засвоєння суспільно-історичного досвіду дій, стосунків і переживань у загальному культурному контексті.

С. Л. Рубінштейн описав трирівневу ієрархію емоційного в структурі психічного. Почуття в цій ієрархії знаходяться на другому (середньому) і третьому (вищому) рівнях, що надбудовуються над нижчим рівнем елементарної органічної афективно-емоційної чутливості. Віднесення почуття до другого (предметного), або третього (світоглядного) рівнів залежить від того, на якому «предметі» кристалізовано це почуття. Предметні почуття (моральні, інтелектуальні й естетичні) виражаються в емоційних переживаннях, що асоціювалися в процесі життєдіяльності суб’єкта з конкретними «об’єктами». Такими виступають люди, різні предмети трудової, пізнавальної, комунікативної, навчальної, творчої діяльності. Сліди накопичених емоційних переживань зберігаються в довгчасній пам’яті в тісному зв’язку з образами об’єктів, з уявленнями, фантазіями і думками про них. Ці когнітивні утворення роблять почуття опредметненими, диференційованими залежно від відповідної предметної сфери. Почуття легко усвідомлюються завдяки асоційованим з ними когнітивним структурам. Це асоціювання не є випадковим: воно — закономірний продукт діяльності людини, у ході якої вона вступає в складні і багатопланові взаємини зі світом, з іншими людьми. Суб’єкт певним чином конструює свою чуттєву сферу, спрямовуючи себе на розв’язання тих або інших життєвих завдань, вибираючи ті або інші ситуації взаємодії зі світом.

Образи, уявлення і думки про об’єкти служать засобом доступу до відповідних почуттів. Поява у свідомості з якої-небудь причини того або іншого образу, уявлення, думки про об’єкт швидко переводить почуття з латентного стану в активований. Щоб згадати яке-небудь почуття (саме почуття, а не про почуття!) людина навмисно відтворює образи об’єктів або думає про об’єкти, пов’язані з цим почуттям, конструює уявні ситуації і події. Саме це рекомендував молодим акторам К. С. Станіславський, навчаючи їх домагатися адекватного сценічного самопочуття.

Узагальнені світоглядні почуття прив’язані до узагальнених світоглядних ідей, переконань і установок особистості. «Предметом», образ якого вбирає в себе і кристалізує переживання людини, тут є вже загальний погляд на світ у цілому, загальна оцінка свого місця в ньому (Образ Світу і «Я-образ»).

Почуття — це своєрідні, стійкі форми емоційного ставлення до дійсності, які утворюються внаслідок багаторазового повторення емоційних реакцій. Стале, в результаті багаторазових повторень, стійке емоційне ставлення до певного явища або кола явищ — головна характеристика почуття. Почуття надовго закріплюються в психіці і зберігаються в ній в латентній формі, періодично переходячи у форму актуальну («живе переживання тут і тепер»). Знаходячись в латентній формі, почуття зберігається в довготривалій пам’яті суб’єкта у формі стійкої спрямованості на той або інший аспект навколишнього світу і взаємодію з ним. При цьому почуття займає в структурі особистості певне місце. Ставши надбанням емоційного досвіду, почуття перетворюється на особову рису і з цієї миті починає істотно впливати на переживання, думки і дії людини. Почуття як «живе переживання тут і тепер» потрапляє в оперативну пам’ять суб’єкта, де воно може бути збагачене, перероблене, прив’язане до нових об’єктів і поширене на нові ситуації спілкування і діяльності. Переходячи назад в латентну форму, воно вносить разом з собою до довготривалої пам’яті новий досвід, який асимілювала особистість.

Перехід почуття з латентного стану в актуальний зумовлений, передусім, реальними змінами об’єкта почуття у процесі діяльності (ігрової, навчальної, трудової, комунікативної). Переживання почуття може виникнути і в уявній ситуації. При цьому знову пробуджуються і стають актуальними ті переживання, які через свої специфічні якості характеризують конкретне емоційне ставлення людини до цього об’єкта. У деяких випадках почуття актуалізуються безперешкодно й їх течія носить звичайний характер наростання і поступового спаду. Проте виниклі переживання можуть зустріти протидію в інших спрямуваннях людини, її життєвих установках. І тоді виникає своєрідний емоційний конфлікт.

Почуття можна розуміти як емоційні установки особистості. Становлення почуття з цієї точки зору полягає у формуванні й актуалізації програм емоційного реагування на певний об’єкт при його сприйнятті й уявленні в певних життєвих ситуаціях. Почуття — це особливі установки, що зберігаються тривалий час у пам’яті і багаторазово відтворюються в адекватних для них ситуаціях. Це тривале і приховане позитивне або негативне ставлення людини до кого-небудь або до чого-небудь. Людина стає «емоційно зарядженою» на реагування на відповідний об’єкт.

Почуття як стійке утворення емоційного світу особистості може не збігатися і, навіть, суперечити емоціям (емоційним епізодам). Відмінності між ними полягають у такому: 1) емоції короткочасні, а почуття тривалі; 2) емоції виникли в процесі еволюції раніше, а почуття — пізніше; 3) емоції ситуативні (виражають ставлення особистості до ситуації), а почуття — «предметні» (вони є стійким ставленням до якого-небудь предмета, явища, події); 4) емоції більшою мірою пов’язані з біологічними процесами (сигналізують про недолік або надлишок чого-небудь в організмі), а почуття — з соціальною сферою; 5) емоції часто бувають невизначеними і неусвідомлюваними, а почуття добре усвідомлюються; 6) почуття виникає як результат узагальнення емоцій; емоція виділяє явище, що має значення «тут і тепер», а почуття виділяють такі об’єкти, які мають стабільну мотиваційну значущість («завжди і постійно»); 7) емоції є як у людини, так і у тварин; почуття є тільки в людей.

Взаємозв’язки між емоціями і почуттями багатозначні. Те ж саме почуття може виражатися через різні емоції залежно від того, в якому контексті знаходиться об’єкт, відносно якого людина переживає почуття. Та ж сама емоція може входити в структуру різних почуттів.

Найважливішими властивостями почуттів є: 1) модальність (позитивна, негативна, або байдуже ставлення до об’єкта); 2) інтенсивність (від ледве помітних емоційних відгуків до сильної пристрасті); 3) стійкість (від мінливих, як у маленьких дітей, до консервативних і ригідних, як у деяких літніх людей); 4) широта (від вузьких до генералізованих емоційних ставлень); 5) диференційованість (від недеталізо-ваного відгуку «на все в цілому» до вкрай диференційованого ставлення щодо різних аспектів і сторін об’єкта); 6) узагальненість (формування емоційного ставлення до цілого класу життєвих ситуацій); 7) суб’єктивність (те ж саме явище має для різних людей відмінне значення і може викликати різні почуття); 8) міцність (міра опору діям, які можуть зруйнувати емоційне ставлення до об’єкта); 9) глибина (міра проникнення почуття в глибинні особистісні структури).

Емоційна сфера особистості через почуття і за допомогою їх бере участь у формуванні певної лінії поведінки. Лінія поведінки залишається відносно стійкою, незважаючи на різноманітність життєвих ситуацій, в яких опиняється людина. Тому можна говорити про цілісність особистості тих людей, які здатні на почуття.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає специфіка психічного відбиття в емоційній сфері психіки? Перелічіть загальні особливості емоційної сфери.

2. Які емоціогенні чинники можна віднести до натуральних (безумовних)? Який механізм їх функціонування?

3. Охарактеризуйте закономірності функціонування сигнальних (умовних) чинників емоцій. Що таке емоційний умовний рефлекс?

4. яким чином активуються емоційні переживання за допомогою порівняльних (оцінних) чинників емоцій?

5. У чому проявляються основні відмінності між емоціями людини і тварин?