Розділ «Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності»

1. Ассаджиоли Р. Психосинтез. теория и практика. От душевного кризиса к высшему «я». — М., 1994. — 314 с.

2. Калин В. К. На путях построения теории воли // Психологический журнал. — 1989. — т. 10. — № 2. — С. 46—55.

3. Леонтьев А. Н. воля // вестник МГУ. Серия 14. Психология. — 1993. — № 2. — С. 3—14.

4. Макшанов С. И. тренировка воли. — СПб., 1994. — 24 с.

5. Мэй Р. Любовь и воля: пер. с англ. — М.: Рефл-бук; К.: ваклер, 1997. — 384 с.

6. Пуни А. Ц. Психологические основы волевой подготовки в спорте. — Л., 1977. — 54 с.

7. Селиванов В. И. избранные психологические произведения (воля, ее развитие и воспитание). — Рязань, 1992. — 201 с.

8. Селиванов В. И., Гаврилина С. А. взаимосвязь воли и самоконтроля в учебной деятельности студентов // Психологический журнал. — 1992. — т. 12. — № 5. — С. 44—50.

9. Симонов П. В. О филогенетических предпосылках воли // вопросы психологии. — 1971. — № 4. — С. 84—88.

10. Чумаков М. В. Диагностика волевых особенностей личностей // вопросы психологии. — 2006. — № 1. — С. 169—178.

11. Чхартишвили Ш. Н. Проблема воли в психологии // вопросы психологии. — 1967. — № 4. — С. 72—81.

12. Шапкин С. А. Экспериментальное изучение волевых процессов. — М., 1997. — 140 с.

13. Шульга Т. И. Психологические основы формирования воли. — Пятигорск, 1993. — 134 с.

14. Шульга Т. И. Проблемы волевой регуляции в онтогенезе // вопросы психологии. — 1994. — № 1. — С. 105—110.

15. Щербаков Е. П. Функциональная структура воли. — Омск, 1990. — 164 с.

16. Юркевич B. C. Об индивидуальном подходе в воспитании волевых привычек. — М., Знание, 1986. — 48 с.

Розділ 20. Психічні стани

20.1. Загальні уявлення про психічні стани 

Поняття «стан» описує особливості об’єктів або явищ, пов’язаних з динамікою їх розвитку, які відображуються у специфіці їхньої внутрішньої структури і в особливостях взаємодії з реальністю, що оточує їх, у конкретні періоди часу. Уперше питання про поняття «стан» поставив Арісто-тель (384—322 рр. до н. е.), визначивши його як вид якості, яка легко піддається виміру, але відрізняється від властивостей речовини. Стан — це форма реалізації буття, властива усім явищам, системам, об’єктам, процесам. По відношенню до людини, термін «стан» характеризує особливості динаміки її психічних і фізіологічних процесів у житті й діяльності. Стани людини можуть спостерігатися внутрішньо або зовні. внутрішньо спостережуваний стан — це зафіксоване свідомістю суб’єкта на певний момент часу інтегральне відчуття благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) в тих або інших підсистемах організму або усього організму в цілому. Зовні спостережуваний стан — це міра благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) людини, що визначається за зовнішніми ознаками.

Введення поняття про психічний стан (англ. psychic state) як самостійної категорії в психологічній науці пов’язане з іменами В. М. М’ясищева і М. Д. Левітова. Зокрема, М. Д. Левітов (1964) у книзі «Про психічні стани людини» зазначає, що психічний стан суб’єкта — це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, яка показує своєрідність протікання психічних процесів залежно від відображення предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей особистості.