Розділ «Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності»

Ю. Куль розрізняє намір і бажання (мотивацію). Активна навмисна регуляція включається в момент виникнення перешкоди або конкуруючих тенденцій на шляху бажання.

За Х. Хекхаузеном, існують чотири стадії мотивації дії. Мотиваційні й вольові механізми регуляції по-різному співвідносяться із цими стадіями. Так, з першою стадією співвідноситься мотивація до ухвалення рішення, із другою — вольове зусилля, із третьою — здійснення дії, із четвертою — оцінка результатів поведінки. Мотивація обумовлює вибір дії, а воля — її посилення й ініціацію.

Прихильники підходу вільного вибору вважають, що феномен волі проявляється в моменти вибору. Так, за І. Кантом свободу вибору людині дає моральність: воля стає вільною при підпорядкуванні її моральному закону. Психологічне трактування волі в руслі проблеми вільного вибору давали В. Джеймс, А. Бергсон та ін. Вибір як одну з функцій волі розглядав і С. Л. Рубінштейн.

На думку В. Джеймса, воля — це якийсь духовний початок у людині, що керує його матеріальними й нервовими процесами. Вона забезпечує безперешкодне протікання більш слабких, але особистісно значимих процесів у психіці (наприклад, праця замість приємного ледарства). Завдяки волі людина може діяти всупереч безпосереднім імпульсам. В. Джеймс ілюструє цю тезу прикладом хворого, що на операційному столі хірурга терпить біль. Воля для В. Джеймса — це механізм побудови поведінки по лінії найбільшого опору. в основі цього механізму — посилання духовної енергії, що вольова людина приєднує до більш слабкого мотиву й реалізує його у вольовій поведінці. Сама «духовна енергія» не пояснюється, але використовується як поняття, за допомогою якого пояснюють поведінку в умовах зіткнення із труднощами. У подібному положенні виявився й А. Бергсон, що доводив свободу волі, її первинність і незалежність, властиві кожній конкретній людині. При цьому він спирався на феноменологічний матеріал, тобто безпосередні дані свідомості, що відкриваються в самоспостереженні.

Регуляційний підхід співвідносить волю не з певними змістами, а з функцією здійснювати контроль, керування й саморегуляцію. М. Я. Басов розумів волю як психічний механізм, через який особистість регулює свої психічні функції. вольове зусилля визначається як суб’єктивне вираження регулятивної вольової функції. воля позбавлена здатності породжувати розумові або інші дії, але вона їх регулює, виявляючись в увазі. За К. Левіним, воля дійсно може здійснювати керування афектами й діями. Цей факт довели багато експериментів, що проведені в його школі.

19.6. Порушення вольової регуляції поведінки 

Першими дослідниками форм порушення вольової регуляції поведінки були Т. Рібо, П. Жане, Е. Кречмер. Уже в їхніх роботах патологія волі була охарактеризована як недостатня сформованість (або взагалі відсутність) певних вольових якостей особистості й як порушення сили вольових спонукань.

Про порушення вольової регуляції поведінки свідчить така особливість особистості, як сугестивність. При сугестивності рішення людини визначається не нею самою, а іншими людьми. При цьому ступінь обґрунтованості рішення не важливий: чуже рішення автоматично переноситься нею на себе. У нормі людина може враховувати думки інших, але після обмірковування їх по суті.

Іноді людина, яка не здатна зберегти стосовно бажань і думок інших людей достатньо внутрішньої свободи, щоб зрозуміти їхню логіку, проявляє, здавалося б, протилежну властивість — негативізм. Однак негативізм — варіант слабовілля, дуже близький до сугестивності. Негативізм — це некритичне, невмотивоване відкидання всього того, що пропонує інша людина. В обох випадках суб’єкт проявляє недолік критичності, дефіцит здатності раціонально проаналізувати зміст пропозицій і вимог оточуючих.

Ще один прояв недоліку волі на рівні властивостей особистості — упертість. Упертюх наполягає на своєму рішенні тільки тому, що саме він його автор. При цьому рішення такої людини, як правило, не є об’єктивно обґрунтованим.

Унаслідок порушення вольової регуляції може виникнути небажання здійснення якої-небудь діяльності, або, навпаки, невміння впоратися з неконтрольованою імпульсивною активністю.

Помірковано вираженою формою зниження мотивації діяльності є апатія (від грецьк. apatheia — нечутливість, безпристрасність). Це відсутність почуттів, а нерідко бажань і інтересів. Порушення орієнтування в ситуації при апатії немає, але емоційна оцінка подій відсутня, або дуже слабка. Байдужність викликають і радісні, і небезпечні життєві епізоди.

Зниження сили вольових спонукань спостерігається при органічних поразках мозку, внаслідок різних психічних захворювань. Так, іноді проявляється абулія (від грецьк. abulia — нерішучість) — стан безвільності, відсутність спонукання до діяльності й ініціативи, млявість, втрата бажань. Людина нічим не займається й поступово навіть перестає себе обслуговувати. Залежно від причин, що її викликали, абулія може бути короткочасним, ситуативним, довгостроковим станом, або переживанням, що періодично вертається. Абулія може супроводжуватися мутизмом (мовчанням). Важка абулія може супроводжувати кататонічну форму шизофренії. Найбільш грубе порушення дій при патології волі виражається в станах повної нерухомості (ступор). При каталепсії хворий зберігає будь-яку позу, що надають його тілу.

Для хворих неврозами характерні нерішучість, труднощі ініціації дії відповідно до прийнятого рішення.

Гіпербулія характеризується «підвищенням» вольової активності, хоча про повноцінну вольову поведінку тут не може бути й мови. Гіпобулія обумовлена болісно підвищеним, маніакальним настроєм.

Могутність волі (за К. Ясперсом) проявляється в здатності управляти собою й подіями, що відбуваються. Хворий відчуває надзвичайний приплив сил і могутності. Йому здається, що інші люди, сили природи, неживі предмети підлеглі його влади, перебувають під його контролем. Але при цьому у звичайній діяльності, у повсякденних занят-

тях така людина демонструє протилежне — безвільність і бездіяльність.

Розлад контролю над імпульсами виявляється в нездатності пручатися імпульсам, спонуканням, спокусам. Прикладами таких порушень є клептоманія (періодично виникаючі непереборні імпульси украсти предмети, які суб’єкту не потрібні для особистого користування і які не мають для нього матеріальної цінності), піроманія (неодноразово чинені підпали), трихотиломанія (періодично наступаюча нездатність пручатися імпульсам виривати власні волосся).

Питання для самоконтролю

1. До яких варіантів зводиться уся різноманітність відповідей на питання про суть волі?