4. Дьяченко О. М. Воображение дошкольника. — М.: Знание, 1986.
5. Дьяченко О. М. Развитие воображения дошкольника. — М.: Междунар. образоват. и психол. колледж, 1996. — 197 с.
6. Заика Е. В. Комплекс игр для развития воображения // вопросы психологии. — 1993. — № 2. — С. 54—62.
7. Коршунова Л. С. воображение и его роль в познании. — М.: Изд-во МГУ, 1979. — 144 с.
8. Коршунова Л. С., Пружинин Б. И. Воображение и рациональность. Опыт методологического анализа познавательной функции воображения. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — 182 с.
9. Кудрявцев В. Т. Воображение ребенка: природа и развитие (статья вторая) // Психологический журнал. — 2001. — Том 22. — № 5. — С. 57—68.
10. Кудрявцев В. Т. Воображение ребенка: природа и развитие (статья первая) // Психологический журнал. — 2001. — Т. 22. — № 6. — С. 64—76.
11. Лебедев В. Миры воображения: Руководство по интерактивной имагогике. — М.: Ин-т психотерапии, 2002. — 229 с.
12. Натадзе Р. Г. Воображение как фактор поведения. — Тбилиси: Мецниереба, 1972. — 344 с.
13. Полуянов Ю. А. Воображение и способности. — М.: Знание, 1982. — 96 с.
14. Поляков С. Э. Феноменология психических репрезентаций. — СПб.: Питер, 2011. — 688 с.
15. Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения: пер. с франц. — СПб.: Наука, 2002. — 319 с.
16. Страхов И. В. Психология воображения. — Саратов, 1971. — 77 с.
17. Фарман И. П. воображение в структуре познания. — М.: изд-во РАН, 1994. — 215 с.
18. Шрагина Л. И. Логика воображения. — М.: Народное образование, 2001. — 190 с.
Розділ 16. Мова і мовлення
16.1. Загальна характеристика мовлення і мови
Однією з основних відмінностей людини від тваринного світу, відмінністю, що відбиває закономірності її фізіологічного, психічного і соціального розвитку, є наявність особливого психічного процесу, що зветься мовленням. Мовлення — це специфічно людський спосіб формування і формулювання думок за допомогою мовних засобів, а також процес спілкування людей за допомогою мови. Для того, щоб вміти розмовляти і розуміти чужу мову, необхідно знати мову й уміти нею користуватися.
При цілісному розгляді мовної здатності людини до XX століття вчені тісно зв’язували мовлення і мову. При цьому поняття «психологія мовлення» і «психологія мови» вживалися як синонімічні. Проте на початку XX століття відомий лінгвіст Ф. де Соссюр протиставив поняття мовлення і мова. Він вважав, що мовлення породжується поточними, скороминущими станами психіки, воно є об’єктом психології; у мові ж підкреслював її стійку системну організацію і кваліфікував її як явище соціальне, що формується соціумом і має вивчатися в лінгвістиці.
Мова — це система умовних символів, за допомогою яких передаються поєднання звуків, що мають для людей певне значення і сенс. Мова — це досить складне явище, яке породжується суспільством і є формою віддзеркалення в суспільній свідомості людей їх громадського буття. Мова — це багаторівнева система зі своїми вимогами, обмеженнями, правилами використання вербальних знаків, яким суб’єкт навчається як у природних умовах — за допомогою батьків, у сім’ї, — так і в спеціальних навчальних умовах — у школі, на курсах, за підручниками, словниками.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 52. Приємного читання.
