Розділ «Частина II. Свідомість і несвідоме»

У молодшому шкільному віці (від 6/7 до 10/11 років) продовжується становлення самосвідомості, її структура укріплюється, наповнюючись новими ціннісними орієнтирами. Навчальна діяльність опосередковує систему відносин. У процесі навчання дитина засвоює вироблені людством знання й уміння, вчиться підпорядковувати роботу обов’язкам і суспільним правилам. Розвивається словесно-логічне мислення, що сприяє засвоєнню понять.

Розвивається соціальне «Я», завдяки розширенню кола спілкування зі значущими дорослими (вчителями). Розвивається самостійність дитини, відповідальність, емансипація від батьків, розширюються можливості пізнання.

Новоутвореннями молодшого шкільного віку є довільність психічних процесів, їх інтелектуалізація та довільність поведінки (вміння ставити цілі, приймати рішення, долати перешкоди), здатність до саморегуляції поведінки. У молодших школярів виникає усвідомлення власних дій, психічних станів, здатність розглядати й оцінювати власні думки, що є основою рефлексії. таким чином, у молодших школярів змінюється погляд на навколишнє оточення, починають формуватися власні цінності, погляди, усвідомлюється особистісне ставлення до світу.

Впливовим фактором на формування самооцінки є успішність у навчанні. Неуспішність у навчанні досить часто впливає на негативне уявлення про себе й негативну самооцінку. Для самооцінки молодшого школяра властиві стійкість і недостатня адекватність, що зумовлено залежністю її від оцінки інших, соціальних, моральних уявлень про якості людини. Успіхи та невдачі впливають на «Я-образ», розуміння себе. важливим джерелом формування «я-концепції» є образ тіла, його об’єктивні характеристики та суб’єктивне ставлення. Діти часто проявляють потребу у структурованості власного простору, предмети стають частиною «я», укріплюють його межі, закріплюють автономію від інших людей. Розвиваються в цей період мотиви поведінки, як зазначає М. В. Гамезо, формуються ідеали, які мають індивідуальний характер (герої кінофільмів, книг) та інтерес до них швидко змінюється. Сприятливий даний вік до формування мотивів досягнення успіхів у різних видах діяльності чи уникнення невдач та основ спрямованості спонукальної сфери (егоїстичної, про-соціальної, гуманістичної).

Підлітковий вік (від 11/12 до 14/15 років) характеризується прагненням до самоствердження своєї самостійності та індивідуальності, формуванням самооцінки, пошуком ідентичності, виникненням соціальної свідомості та самосвідомості. Підлітки включені в нову систему стосунків спілкування з дорослими та ровесниками, відбувається опанування нових соціальних функцій. Як зазначає К. Левін, особливістю перехідного періоду є розширення кола спілкування, групової належності, типу людей, які є зразками для наслідування. Важливий вплив на становлення свідомості підлітка має суспільна ситуація та засоби масової інформації. Погляди на питання політики, економіки, культури стають більш обміркованими. Особливості становлення у молодших підлітків проявляються у прагненні до незалежності від дорослих, залежності від групи ровесників, у старших підлітків відбувається усвідомлення індивідуальності, здатності до аналізу власних вчинків, рефлексії, самовиховання, прагнення здобути особистісну та соціальну ідентичність. У підлітка виникає потреба пізнавати себе як особистість, яка, на відміну від інших людей, має певні якості. це сприяє прагненню до самоствердження та самовираження.

Моральний розвиток в період дорослішання залежить від суспільних та сімейних цінностей. Когнітивний розвиток сприяє тому, що ціннісні уявлення втрачають «конкретну референтність» та набувають певної ієрархії, свідомо формулюються власні цінності.

Пошук ідентичності — одна з центральних вікових задач в період дорослішання. Як зазначав Е. Еріксон, кожна людина в ході розвитку ідентичності переживає декілька критичних фаз. Підлітки можуть відчувати певні ускладнення з соціальним самовизначенням (сформулювати цінності, цілі, ідеали); порушення відчуття часу (відчувати себе то маленьким, то дорослим); можливі порушення в організації діяльності. Зазначені прояви часто є джерелом конфліктів з оточенням.

По мірі дорослішання проявляється більш реалістична оцінка власної особистості та зростає незалежність від точки зору батьків та вчителів. Особливості самооцінки відображаються на поведінці підлітка. При заниженій самооцінці вони недооцінюють свої можливості, виконують нескладні завдання. При завищеній самооцінці беруть на себе завдання, які не можуть виконати, переоцінюють свої можливості. Важливою для підлітків є зовнішність, що також впливає на самооцінку. Саме у зовнішності вони вбачають прояв індивідуальності, вона є предметом турботи та наслідування.

Окрім того, у підлітковому віці з’являються дві форми самосвідомості: почуття дорослості (ставлення підлітка до себе як дорослого; становлення готовності до життя в суспільстві дорослих на рівноправній основі) та «Я-концеп-ція» (система внутрішньо узгоджених уявлень про себе). Характерними для «Я-концепції» підлітків є: прагнення до індивідуального досягнення цілей, нестійкість самооцінки, зростання соціально-психологічної адаптованості, зростання значущості по ставленню до себе, ставленню до сімейних відносин, протилежної статі, захоплень, соціальних контактів. У підлітковому віці уявлення про себе стабілізується та сприяє утворенню цілісної «Я-концепції».

Юнацький вік (15/16—20 років) — етап формування самосвідомості, власного світогляду, прийняття відповідальних рішень щодо вибору професії та особистісного самовизначення. Відбувається становлення самосвідомості та «я-концепції», що пов’язано з розвитком абстрактно-логічного мислення, відкриттям внутрішнього світу, власної унікальності, розвитком часової перспективи. відбуваються зміни в цілісному сприйнятті образу «Я».

У сприйманні часу, в юнацькому віці значення набуває теперішнє, побудова планів, роздуми про майбутнє сприяють активності, змінюється ставлення до минулого (виникає бажання проаналізувати дитинство). Важливим також на даному етапі є усвідомлення скінченності буття, хоча такі питання хвилюють і підлітка, але цілковите розуміння наступає у юності.

Важливим структурним компонентом, самосвідомості, що формується в юнацькому віці, є статева ідентичність та ставлення до сексуальної чутливості. Формується цілісне уявлення про себе, ставлення до себе (усвідомлюються зовнішні дані, інтелектуальні, вольові, моральні якості). Самооцінка може бути суперечлива. На основі аналізу досягнутих результатів самоаналізу, успіхів у різних видах діяльності, оцінки інших людей формується самоповага — узагальнене ставлення до себе. Від рівня самоповаги залежить рівень домагань, успішність в діяльності.

У цілому, елементами становлення самосвідомості в юності є: відкриття внутрішнього світу, усвідомлення незворотності часу, формування цілісного уявлення про себе, виникнення самоповаги. Самовизначення у юнацькому віці характеризується врахуванням інтересів і прагнень суб’єкта, урахування власних можливостей та зовнішніх обставин, базується на світогляді.

Особливості формування свідомості та самосвідомості на етапах дорослості пов’язано зі становленням «Я-концеп-ції», системи поглядів (культурних, політичних, релігійних, особистісних), прагненням до соціального успіху, саморе-алізації.

У період ранньої дорослості (від 20 до 40 років) продовжується розвиток самосвідомості, самооцінки і «Я-кон-цепції» під впливом самовизначення особистості, професійної діяльності, сімейного життя. На даному етапі особистість обирає цілі та способи їх досягнення відповідно до компонентів власного «Я» та оцінює успішність виконання відповідно до «Я-концепції».

На самооцінку впливає рівень досягнень особистості: вона підвищується, якщо домагання особистості реалізу-ються, та знижується, якщо не вдається їх досягти. Самооцінка стає більш диференційованою (наприклад людина високо оцінює рівень інтелектуальних здібностей та низько рівень комунікативної взаємодії), має переважно емоційний характер.

Як зазначає І. С. Кон, чоловічий «я-образ» включає інформацію про ділові, трудові, спортивні сфери, а для жінок важливою є зовнішня привабливість. Міра вдоволення своїм тілесним «я-образом» відображається на самооцінці, відчутті щастя та вдоволення.

У період середньої дорослості (від 40 до 60 років) самосвідомість збагачується новими образами, самооцінка набуває узагальненого характеру, «я-образ» пов’язується з розвитком дітей, співробітників та інших людей. У зрілому віці «я-концепція» стає більш реалістичною до оцінки життєвих перспектив та можливостей. Людина стає більш вибірковою у виборі своїх цілей та шляхів їх реалізації. Усвідомлення себе сприяє прийняттю особистісної відповідальності за власний розвиток. У зрілих особистостей посилюється когнітивний компонент самооцінки, та орієнтація на власні еталони.

У період пізньої зрілості (після 60 років) людина інтегрує своє минуле, теперішнє і майбутнє, змінюється соціальний статус людини, відбувається адаптація до вікових змін. Ставлення до минулого залежить від успішності реалізації себе на попередніх життєвих етапах та від ставлення до теперішнього (при позитивній оцінці нинішньої життєвої ситуації, в цілому, життєвий шлях оцінюється позитивно). «я-концепція» людини в цей період життя інтегрує чисельні «я-образи», що базуються на са-мосприйнятті та самоуяві, поєднує минуле, теперішнє і майбутнє. Впливовим фактором на самооцінку є соціальні стереотипи щодо старості. При позитивній «я-концеп-ції» люди похилого віку підтримують активну життєву позицію.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що становлення свідомості пов’язано з розвитком трудової діяльності та мовлення. Поведінка людини визначається не тільки змістом свідомості, наявними у людини знаннями предметної діяльності, суспільства і результатів поведінки, але і власними ставленнями, переконаннями, орієнтаціями стосовно вказаних явищ. Основи виховання свідомості включають оволодіння людиною певною системою знань, умінь, цінностей та системою ставлень.