TextBook Основні відкриття або панівні принципи у фізиці, з якою також співпрацює психологія, сприяли виникненню уявлень про атомарну будову душі, багато в чому визначили вимоги об’єктивного підходу до психіки, а такі поняття, як «енергія», «поле» увійшли в низку психологічних теорій на правах основних.
Завдання зберегти здоров’я людини пов’язує психологію з медичними науками. Оскільки значна кількість хвороб має психологічне походження, медичні науки використовують дані психологічних досліджень для розробки засобів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації хворих. У свою чергу, медичні науки допомагають психології зрозуміти патологію психічного розвитку людей та знаходити шляхи для психокорекції та психотерапії.
Активно співпрацює психологія з гуманітарно-суспільними науками. так, разом із соціологією психологія вивчає закономірності взаємодії особистості та її соціального оточення, групових відносин, взаємин між національностями, а також проблеми соціалізації (процес засвоєння й відтворення індивідом суспільного досвіду, у результаті якого він стає особистістю та здобуває необхідні для життя психологічні якості, знання, уміння, навички тощо). Із педагогічними науками психологія співпрацює в розв’язанні завдань навчання й оптимальної реалізації психічного та особистіс-ного розвитку людини на різних вікових етапах її формування та виховання. Так, установлюючи закономірності пізнавальних процесів, психологія сприяє науковій побудові навчального процесу, а виявляючи закономірності формування особистості, допомагає педагогіці ефективно будувати виховний процес і розробляти методики викладання (мови, математики, фізики тощо), оскільки вони ґрунтуються на знаннях психології відповідного віку. За висловом К. Д. Ушинського, за своїм значенням для педагогіки психологія займає перше місце серед інших наук.
Координація психології з технічними науками зумовлена величезними вимогами до психіки людини, яка є безпосереднім учасником усіх технологічних і виробничих процесів. Дані про індивідуально-психологічні особливості людини необхідно враховувати під час розробки технічних засобів і систем керування, інакше будуть створені такі пристрої, які через їхні ергономічні (ергономіка вивчає способи забезпечити благополуччя та оптимізацію взаємодії людини та виробничої системи) якості людина не зможе використовувати. У свою чергу, технічні науки забезпечують психологію технічними засобами для дослідження психіки, а кібернетика стимулює розвиток психологічних досліджень, насамперед пізнавальних процесів і механізмів регуляції поведінки.
Отже, психологія пов’язана з усіма основними науками, адже в центрі її уваги знаходиться людина. Відбувається подальше розширення зовнішніх зв’язків психології, що сприяє виникненню нових її галузей.
1.4. Галузі і внутрішня структура психології
Останнім часом спостерігається бурхливий розвиток психологічної науки, який супроводжується значним розширенням діапазону та напрямів її досліджень, появою нових галузей. Сучасна психологія є вельми розгалуженою системою наукових дисциплін, які, хоч і мають високу автономність досліджень, зберігають спорідненість у визначенні предмета і методів. Характерно, що всі галузі психології тісно взаємодіють між собою, а це свідчить про єдність психологічної науки, незважаючи на всю різноманітність психологічної тематики.
В умовах диференціації окремих галузей психологічної науки встановити її структуру та взаємозв’язки досить складно. Класифікують численні психологічні галузі за різними ознаками. Зокрема досить цікавою є модель структурної побудови психології К. К. Платонова, який подав її у вигляді дерева психологічного знання, корінням, стовбуру і гілкам якого відповідають певні галузі та розділи психології. Коріння та прикоріння цього дерева — філософські проблеми психології, історія психології. Стовбур утворює загальна психологія, а розгалужені гілки — найрізноманітніші галузі психологічної науки, пов’язані з різними сферами життя та діяльності людини. Український психолог О. П. Ви-нославська слушно зауважує, що для того, аби дерево зеленіло, йому потрібен міцний стовбур та надійне коріння. Потрібно зазначити, що ця класифікація, як, утім, і багато інших, уже не задовольняє потреб сучасних дослідників, оскільки, насамперед, до неї не внесено галузі, що з’явилися в останні десятиліття у зв’язку з інтенсивним залученням психології до вирішення практичних завдань. З огляду на це ми вважаємо доречною класифікацію, в якій усі психологічні галузі — на підставі спрямованості діяльності психологів на пізнання загальних або часткових проблем, дослідження або перетворення психіки — розподілені на три великі групи: фундаментальні (загальні), прикладні (спеціальні) галузі та практична психологія. Проте такий розподіл галузей психології є дещо умовним, оскільки деякі досягнення прикладних галузей можуть мати фундаментальний характер, водночас у фундаментальних галузях можуть бути здійснені розробки, що мають прикладне значення. Так, у працях М. Г. Ярошевського представлені результати досліджень закономірностей виникнення й розпаду наукових психологічних шкіл, які мають безпосереднє прикладне значення для соціально-психологічних розробок, що стосуються психології малих груп.
Фундаментальні галузі психологічної науки — це напрями психологічного знання, що мають загальне значення для розуміння та пояснення різних психічних явищ, зокрема поведінки людей незалежно від того, де вони мешкають, якою діяльністю займаються тощо. Розвиток фундаментальних психологічних знань, які створюють універсальну інформаційну базу психології, є необхідною умовою науковості практичних розробок усіх інших психологічних галузей. За образним висловом Р. Хохлова, фундаментальні знання — це знання не клерка від науки, а мислителя, творця, опановуючи які фахівець піднімається на найвищий щабель розуміння предмета, звідки йому відкриваються магістралі науки, її найжвавіші перехрестя та обрії майбутніх відкриттів. До фундаментальних психологічних наук належать такі: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, вікова, диференціальна, соціальна, порівняльна психологія, психофізіологія та психологія особистості (рис. 1.3). Коротко розглянемо ці галузі психологічної науки.
Особливе місце в системі галузей психологічної науки займає загальна психологія. вона є теоретико-експеримен-тальною наукою, яка вивчає сутність та загальні закономірності психіки людини, об’єднує фундаментальні психологічні знання та формулює теоретичні принципи та методи психології, її основні поняття та категоріальний апарат. У межах загальної психології вивчаються загальні психологічні закономірності пізнавальних (когнітивних), емоційних, вольових процесів, а також психічні властивості та психічні стани людини.
Виникнення загальної психології як самостійної фундаментальної галузі пов’язане з ім’ям С. Л. Рубинштейна. Учений систематизував психологічні знання й запропонував методологію (систему принципів і способів організації й побудови теоретичної діяльності) дослідження психічних явищ. Результатом проведеної роботи стало видання в 1940 році праці «Основи загальної психології».
Важливе місце в структурі психологічних знань займає історія психології, в центрі уваги якої знаходяться процеси розвитку уявлень про природу, сутність психіки від найдавніших до сучасних часів. Вона показує на конкретно-історичному матеріалі процеси формування та розвитку психології, історичне становлення її категорій і понять, розглядає історію психологічних досліджень у різні часи в різних школах і перспективи розвитку. Вивчення цієї галузі психології дозволяє краще зрозуміти сучасний стан психологічної теорії та практики.
Однією з наук, що має велике значення для розвитку всіх інших напрямків психологічного знання, є експериментальна психологія, яка займається розробкою теорії та практики, нових методів психологічного дослідження для більш глибокого вивчення психічних явищ. Це підґрунтя всіх інших дисциплін, оскільки оволодіння основами психологічного експерименту необхідне для розуміння будь-якої галузі психології (медичної, соціальної або іншої).
Рис. 1.3. Класифікація галузей сучасної психологіїГенетична психологія вивчає закономірності розвитку психіки тварин і людини у філогенезі (протягом еволюції усього живого та історичного розвитку психіки) і онтогенезі (упродовж життя окремої особи). Зокрема, аналізуючи становлення психічних процесів, вона вдається до порівняння показників їхнього розвитку у тварин, які належать до різних систематичних груп, у тварин і людини: з’ясовує закономірності й вікові особливості розвитку психіки у дитячому віці.
До галузей, які тісно пов’язані з більшістю напрямків психологічного знання, належить і вікова психологія, що вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя. Вона розгалужується на дитячу психологію, психологію підлітка, психологію юності, акмеологію (психологію зрілої людини), геронтопсихологію (психологію старості). В останні роки велика увага приділяється проблемам пренатальної психології (психологія немовля, яке ще не народилося), геронтопсихології, хоча основні зусилля вікових психологів все ж таки зосереджені на періоді дитинства. Для вікової психології великого значення набувають диференційно-психологічні відмінності, до яких відносяться статевовікові та типологічні властивості, тож чимало досліджень здійснюються з використанням прийомів диференціальної психології.
Диференціальна психологія досліджує психічні відмінності між окремими індивідами й групами, а також причини й наслідки цих відмінностей. Передумовою виникнення цієї галузі було впровадження в психологію експерименту, генетичних та математичних методів, а формування її відбувалося під безпосереднім впливом практики — педагогічної, медичної та інженерної. Основними методами цієї психологічної галузі стали тести.
Соціальна психологія вивчає особливості психології людей, що зумовлені їх включенням в різні соціальні групи, а також психологічні характеристики і прояви самих цих соціальних спільнот. Акцентує увагу на закономірностях спілкування та взаємодії людей, на соціально-психологічних явищах великих груп (класи, нації) та малої групи (групова динаміка, лідерство, становище особистості в групі, психологічна сумісність, клімат тощо), а також на соціально-психологічних проявах особистості (соціальні настанови, соціалізація тощо).
Психофізіологія вивчає фізіологічні механізми діяльності вищої нервової системи, мозку, які пов’язані з функціонуванням психіки. Особлива увага приділяється психофізіологічним основам розвитку вищих психічних функцій, психофізіологічним взаємозв’язкам у разі порушення окремих фізіологічних, психічних функцій (психосоматичні, соматопсихічні проблеми), у діагностиці та корекції психофізіологічного стану тощо.
Порівняльна психологія досліджує філогенетичні форми психічного життя. У психологічній галузі співставляють психіку тварин і людини, встановлюють специфіку та причини подібності та відмінностей у їхній поведінці.
Іноді як самостійну галузь фундаментальної психології виокремлюють психологію особистості, яка вивчає соціально зумовлені якості людини, її взаємозв’язки, умови та рушійні сили формування, загальні закономірності характеру, мотивації, самосвідомості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина I. Психологія як наукова дисципліна“ на сторінці 6. Приємного читання.