Розділ «Частина I. Психологія як наукова дисципліна»

3. Спостереження.

4. Самоспостереження.

5. Клінічний метод.

6. Експеримент.

2.4. Характеристика організаційних, емпіричних, кількісних, якісних та інтерпретаційних методів у психології

Організаційні методи. ці методи радше слід іменувати підходами, оскільки вони є не стільки конкретним способом дослідження, скільки процедурною стратегією. вибір того чи іншого способу організації дослідження зумовлюється його завданнями. А вибраний підхід, у свою чергу, сам визначає набір і порядок застосування конкретних методів збору даних про об’єкт і предмет вивчення.

Порівняльний метод полягає в зіставленні різних об’єктів або різних аспектів одного об’єкта вивчення в певний період.

Лонгітюдний метод — тривале і систематичне вивчення того самого об’єкта. Подібне тривале відстежування об’єкта (як правило, за заздалегідь складеною програмою) дозволяє виявити динаміку його існування і прогнозувати його подальший розвиток.

Комплексний метод (підхід) припускає організацію комплексного дослідження якого-небудь об’єкта.

Емпіричні методи. Основні емпіричні методи — спостереження та експеримент.

Спостереження — це цілеспрямоване, організоване і фіксоване сприйняття психічних явищ з метою їх вивчення за певних умов. Спостереження — метод вивчення психічних особливостей індивідів на основі фіксації проявів їх поведінки. Виділяють багато видів спостереження. Залежно від ступеню залученості дослідника в середовище, що вивчається (тобто з точки зору позиції спостерігача) розрізняють такі:

1) включене; 2) стороннє спостереження. За характером взаємодій з об’єктом: 1) приховане; 2) відкрите спостереження. Залежно від об’єкта спостережень: 1) зовнішнє (об’єктивне спостереження); 2) інтроспективне. Щодо часу дослідження: 1) одноразове; 2) періодичне; 3) лонгітюдне спостереження. За повнотою сприйняття спостереження може бути:

1) суцільним; 2) вибірковим. За характером реєстрації даних спостереження підрозділяють на: 1) констатуючі; 2) оцінювальні. За мірою стандартизованості процедур виділяють: 1) неформалізоване (вільне, пошукове); 2) формалізоване (структуроване, стандартизоване) спостереження. За формою запису виділяють спостереження: 1) фотографічне; 2) узагальнене; 3) інтерпретаційне.

Типові помилки спостереження: 1) гало-ефект, 2) ефект поблажливості, 3) помилка центральної тенденції, 4) помилка кореляції, 5) помилка контрасту, 6) помилка першого враження.

Експеримент. Д. Кемпбелл визначає експеримент як дослідження, в якому здійснюється маніпулювання змінними і спостерігаються ефекти, що вироблені цією дією на інші змінні, і вважає його засобом перевірки каузальних гіпотез, тобто гіпотез про причинно-наслідкові зв’язки. Д. Гудвін трактує поняття експерименту ширше. Він називає експериментом процедуру дослідження, при якій одні чинники залишаються постійними, інші змінюються і фіксується деякий результат.

Існує безліч поглядів на диференціацію експериментальних методик і численні терміни, що означають їх. Якщо узагальнити результати в цій галузі, то сукупність основних різновидів експерименту можна подати таким чином. За реальністю проведення і повнотою процедури виділяють експерименти: 1) реальний (конкретний); 2) уявний (абстрактний); відповідно уявні експерименти поділяються на три види (ідеальний, нескінченний та бездоганний). За метою експеримент буває: 1) дослідницький, 2) діагностичний (обслідницький); 3) демонстраційний. За рівнем дослідження: 1) попередній (розвідувальний); 2) основний; 3) контрольний. За типом дії на випробовуваного: 1) внутрішній; 2) зовнішній. За мірою втручання експериментато-ра в життєдіяльність випробовуваного (за типом експериментальної ситуації) виділяють класичне та неординарне угрупування. До класичного відносять: 1) лабораторний (штучний); 2) природний (польовий) експерименти; 3) формуючий. До неординарного угрупування відносяться: 1) експеримент, що дублює реальність; 2) експеримент, що покращує реальність. За можливістю впливу експериментатора на незалежну змінну традиційно виділяють: 1) спровокований експеримент; 2) експеримент, на який посилаються. За кількістю незалежних змінних існують: 1) однофакторний (двовимірний); 2) багатофакторний (багатовимірний) експерименти. За числом випробовуваних: 1) індивідуальний; 2) груповий експерименти. За способом виявлення зв’язків між змінними (за процедурою варіювання експериментальної ситуації) виділяють 1) інтрапроцедурний (усередині); 2) інтерпроцедурний (між); 3) кроспроцедурний (перетин) експерименти. За типом зміни незалежної змінної: 1) кількісний; 2) якісний експерименти.

Проте за всього розмаїття видів експерименту до основних традиційно відносять такі три:

1) лабораторний;

2) природний;

3) формуючий.