Шум в аудиторiї рiзко увiрвався, до батькiв та iнших дiйшло, що сталося. Усi зiрвалися з мiсць i кинулися втiшати бiдолашного Ромчика, тицяючи йому цукерки. Сумнiваюся, що хлопчиковi полегшало вiд тiєї уваги.
На тлi цiлковитої метушнi залишилися забутими iншi присутнi в аудиторiї дiти. Про що вони думали, сказати важко, але за хвилину почулося схлипування, а за ним - нерiвний хор дитячого плачу на три голоси.
Батьки, згадавши про власних дiтей, повернули з цукерками у їхнiй бiк i лише тодi до Роми пiдiйшов батько. Взяв за руку й сказав: «Йдемо. Нiколи не думав, що ти мене можеш так осоромити!»
Цiкаво, а чи думав батько про те, що п'ять рокiв - не найкращий вiк для шкiльної лави, про те, що синовi буде важко вчитись iз старшими дiтьми, про те, що позбавляє сина цiлого року безтурботного дитинства.
Р. S. Серед iнших проблем батькiв п'ятирiчок мали б хвилювати питання: «Чи не зарано вiддавати дитину до шкiльної лави? Чи витримає вона шкiльне навантаження?» Впевненi в тому, що дитина вже дозрiла до школи, батьки вiдмовляються розумiти елементарнi речi про те, що не можна силувати дитячу натуру. Не знаю, чи вартує батькiвське марнославство дитячих хвилювань.
ПСИХОЛОГ ЗА ПОКЛИКАННЯМ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Записки шкільного психолога» автора Горбунова Вікторія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НЕДИТЯЧI ВИПРОБУВАННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.