Розділ «НЕСТАНДАРТНИЙ УЧИТЕЛЬ»

- I що, дiє? - намагаюсь зiронiзувати.

- Поки що так.

- В тому то й справа, «поки що»!

- Вже десять рокiв.

- Що? - не зрозумiла.

- Вже десять рокiв, «поки що», сподiватимусь, i надалi так буде. Не нервуйте ви так. Психолог - професiя шкiдлива, я розумiю. Але ж життя прекрасне i сповнене несподiванок. Приходьте до нас на уроки. Вам сподобається.

Сумiш вiдвертого глузування iз доброзичливiстю викликала дивну реакцiю, я розсмiялася, розслабилася, вiдчула себе вiльнiшою, набралась нахабства i запитала:

- А як же професiйнi стандарти, викладацька етика, навчальна програма врештi-решт?

- Чесно?

- Чесно.

- Плювати я хотiв. Для мене головне - розумiння в очах, любов до предмета i вiдверте захоплення мною! Я живу заради цього.

- Але…

- А ви приходьте до нас на уроки.

Р. S. Я прийшла. Один раз, потiм другий. Нiколи не розумiла i не любила хiмiю. До цього, а може до нього. Окрiм рецепту «димовухи», дiзналась, як добитися зеленого кольору вiд рудої фарби для волосся, запалити синє вогнище, синтезувати запах полуницi та риби, i ще багато такого, про що встигла забути. А ще я навчилася смiятися на уроках! Вiльно, голосно, вiдверто, без остраху заробити «незадовiльно» за поведiнку.