Розділ «Додаток 3. Криза інфекційного підходу. Еволюційний підхід до лікування ран»

Один з провідних спеціалістів у цій галузі Н. В. Чернігівська пише, що біоуправління зі зворотним зв'язком вигідно відрізняється від звичайних методів тим, що залучає самого хворого до процесу лікування.

Однак БЗЗ придатна не тільки для лікування, але й для діагностики. Серед лікарів-психотерапевтів зріє думка, що самонавіяння для регуляції психічного і фізичного самопочуття має увійти до повсякденного життя так само широко, як фізична культура. За книгами В. Леві тисячі людей уже прилучилися до аутотренінгу. І як було б добре, якби наша медична промисловість налагодила масовий випуск пристроїв для БЗЗ-тренінгу, як це зроблено за рубежем.

Звичайно, потрібно пам'ятати і про припустимий ступінь саморегуляції організму. Однак вона вигідно відрізняється своєю природністю, скажімо, від психофармакології: в організм людини нічого не приноситься ззовні, а зміни контролюються свідомістю. Чи не таким методам належить майбутнє на третьому етапі екологічної еволюції організму людини?

Практичні поради. Шлях до можливостей, що пролягає через саморегуляцію організму, дуже непростий. Потрібне або багаторічне подвижництво йогів, або складна біофізична апаратура, якою поки що не обтяжені наші поліклініки й оздоровчі центри. Так що використайте менш ефективні, зате більш прості способи контролю свого психофізіологічного стану (Ю. В. Щербатих).

Найголовніше тут – дихання. Це єдина життєво важлива вегетативна функція, що підкоряється контролю свідомості. Недарма "пранаяма" – вчення про правильне дихання – покладена в основу хатха-йоги. Отож, змінюючи співвідношення тривалості вдиху і видиху, можна заспокоїти або, навпаки, активізувати свій емоційний стан. Якщо ви схвильовані, роздратовані, не поспішайте бурхливо реагувати на вибухонебезпечну ситуацію – спробуйте максимально продовжити видих, додавши наприкінці невелику паузу, і побачите, що нервова напруга ослабне. Якщо ви зумієте виробити рефлекс, відповідаючи подовженням видиху на будь-яку стресову ситуацію, то помітите, що число конфліктів помітно скоротиться. У свою чергу, протилежне співвідношення фаз дихального циклу (подовження вдиху з різким видихом) активізує нервову систему.

Головне в саморегуляції – відчути сигнал, що йде з глибин організму. Піймати його допоможе "метод розгойдування", який часто застосовують для навчання релаксації, розслабленню. М'язи спочатку максимально напружують, а потім на тривалому спокійному видиху "відпускають", промовляючи ось такі формули самонавіяння: "Мої руки розслаблюються" або "Мої руки м'які, теплі". Головне тут не слова, а загальне враження. За контрастом з попереднім станом свідомість запам'ятовує відчуття розслабленості, м'якості, тепла м'язів, і ця образна пам'ять допоможе відтворити такий стан у потрібний момент без попереднього скорочення м'язів.

Щоб домогтися розширення кровоносних судин і відчуття тепла в кистях рук, потрібно, "настроївшись" на відчуття тепла, що виходить від рук, промовити кілька разів: "Мої руки теплішають", після чого опустити їх у гарячу воду (40°С). Дуже важливо запам'ятати перші секунди цього відчуття, повторюючи про себе: "Мої руки теплі". Через хвилину руки вийміть з води, витріть рушником і знову прислухайтеся до своїх відчуттів. Якщо вправу робити один-два рази на день, то вже через тиждень, як правило, з'являться перші результати.

Навички регуляції дихання, судинного тонусу і м'язового розслаблення варто застосовувати, щоб заспокоїтися перед складним іспитом, зняти нервову напругу при безсонні або знайти сили перед відповідальною роботою.