Розділ «Додаток 3. Криза інфекційного підходу. Еволюційний підхід до лікування ран»

А тим часом екологічний погляд на історію може бути дуже повчальним. І справді, варто з цієї точки зору подивитися на людей – від австралопітеків до громадян XX ст. (Ю. В. Щербатих). Для початку розглянемо режим тепловіддачі людини й інших ссавців. У спеку розширюються кровоносні судини і посилюється потовиділення, а при зниженні температури усе відбувається навпаки. Саме тому в замерзлої людини обличчя блідне (судини звужуються), з'являється "гусяча шкіра" (у предків людини густий волосяний покрив при цьому піднімався, збільшуючи повітряну теплоізоляцію). Тепло дає і так зване холодове тремтіння.

Завдяки одягові наші терморегуляторні судинні рефлекси втратили гнучкість, і навіть короткочасне позбавлення "скафандра" з одягу і теплого приміщення загрожує застудою. Вираз "промочити ноги" стало синонімом слова "занедужати", у той час як для людей далекого минулого, що ходили босоніж, усе обходилося благополучно.

Про вичерпання резервів організму людини свідчить і багато чого іншого. Заселення полярних і пустельних районів, океанського шельфу, вихід у космос можливі лише після прилаштування середовища під організм людини. Але якщо припустимо (технічно, але аж ніяк не екологічно) розтопити арктичні льоди чи обводнити пустелю, то осушити океан і перебудувати космос за типом Землі нереально в принципі. У певних умовах буде вигідніше трохи змінити організм, а не середовище життя. Та й далеко не очевидно, що треба змінювати природу за своєю міркою, підганяючи її до себе, як костюм.

На першому етапі своєї еволюції людина підлаштовувалася під середовище, змінюючи себе; на другому – змінювала середовище; на третьому ж, швидше за все, почне свідомо змінювати реакції організму там, де переробити середовище неможливо.

Для прикладу знову звернемося до терморегуляції. У чому причина обморожень, таких частих при сильних морозах? У тому, що система фізичної терморегуляції так розподіляє кров між периферією і кров'яним депо, що на морозі необхідна температура зберігається лише в "ядрі" тіла, а периферичні органи (пальці, ніс, вуха) залишаються майже без обігріву. Це мало сенс для наших предків, тому що при зимовому дефіциті їжі дозволяло зберегти життя ціною втрати деяких периферичних органів. А от перебудова рефлексів при надлишку їжі допомогла б уникнути обморожень.

Згадаємо хоча б, що в науковій літературі описані випадки, коли тибетські лами стояли на морозі, обгорнені в мокру тканину. Імовірно, гімалайські аскети за допомогою самонавіяння підвищують теплотворення в організмі і розширюють кровоносні периферичні судини.

Роботи академіка К. М. Бикова свідчать, що умовно-рефлекторним шляхом можна впливати на діяльність будь-якого внутрішнього органа – варіювати частоту серцевих скорочень, хвилинний обсяг кровотоку і навіть форму кардіограми. Під впливом нервової системи мінялося жовчоутворення, зменшувався обсяг селезінки і зростав основний обмін речовин.

Величезне значення для розуміння взаємин між корою і "внутрішнім господарством організму" мали дослідження академіка В. Н. Чернігівського, присвячені інтеррецепторам – біологічним датчикам усередині організму. Відкрився цілий світ сигналів внутрішнього середовища, що не поступаються за багатством сигналам зовнішнього світу. Щомиті, не припиняючись ні вдень, ні вночі, у мозок іде інформація про температуру, тиск, іонний склад, Н та інші параметри внутрішнього середовища.

Давно помітили, що психіка потужно впливає на тіло. Розроблене в 20-х pp. XX ст. німецьким лікарем Й. Шульцем аутогенне тренування дотепер залишається найдоступнішим психотренінгом, що мобілізує внутрішні резерви організму і послаблює стресові навантаження. Вплив самонавіяння на людський організм досліджував наш співвітчизник А. С. Ромен і побачив майже чудеса – можливість свідомої зміни температури тіла, больової чутливості, рівня цукру в крові й інші феномени. Загалом, те саме, що роблять таємничі йоги.

Бурхливо розвивається ще один напрямок, котрий з'явився на стику фізіології і психології. Це роботи з так званого біологічного зворотного зв'язку (БЗЗ), коли людина одержує інформацію про життєдіяльність свого організму, яка звичайно минає свідомість. Дані про кров'яний тиск, частоту серцевих скорочень чи про шкірно-гальванічну реакцію перетворюються за допомогою ЕОМ у звуковий або зоровий образ, що й дозволяє людині контролювати свій стан. Використовуючи БЗЗ, можна регулювати м'язовий тонус, частоту серцевих скорочень, тиск крові, ритм електроенцефалограми...

У США і Японії видаються журнали, присвячені БЗЗ. Багато комерційних фірм налагодили випуск стаціонарних і портативних БЗЗ-приладів на основі мікропроцесорної техніки.

З погляду класичної фізіології, стрижень БЗЗ – це передача інформації внутрішніх органів нашим традиційним органам чуттів: зорові, слухові. При цьому трансляція йде ніби трьома сходинками: один раз – коли нервова енергія внутрішнього процесу перетворюється датчиком в електричний струм; другий раз – коли струм стає зображенням на екрані дисплея; третій раз – коли світло видозмінюється в імпульси зорового нерва.

Але є й інший, більш короткий шлях, по якому свідомість одержує інформацію від внутрішніх органів. Він здавна приваблював східних філософів. На відміну від християнських країн, в Індії, Китаї і Тибеті удосконалювання тіла і психіки здавна заохочували як шлях до злиття з божеством, для чого ще в стародавні часи було створено особливі методи виховання тіла й духу. Йога

пропонує вісім способів такого виховання: яма (помірність), нія-ма (культура), асана (положення), пранаяма (контроль за диханням), пратьяхара (видалення почуттів), дхарана (увага), дх'яна (споглядання) і самадхі (зосередження). Перші чотири спрямовуються на культивування доброти, правдивості, контролю за негативними емоціями і зміцнюють здоров'я. Ці якості не мета, а лише засіб досягнення інших цілей йоги, а саме "злиття свідомості з океаном божественного розуму".

Яким же чином йогам удається досягти багато чого в оволодінні своїм тілом? Давайте глянемо на це очима фізіолога. Спочатку придушуються інстинкти – голод, спрага, статевий потяг, зменшується вміст гормонів у крові, які послаблює потік імпульсів, що надходять у мозок від хеморецепторів.

Потім настає черга асан. Ті, хто хоч раз пробував йогівські асани, знають, які вони незручні перший час: неприродно вивернуті руки і ноги, крайнє положення суглобів і зв'язок викликають величезний потік сигналів від так званих рецепторів Гольджі, Паччіні та м'язових веретен. Однак у міру тренування почуття незручності слабшає і врешті-решт мозок звикає до таких імпульсів.

Наступний ступінь – пранаяма. Зниження частоти подиху зменшує сигнали від рецепторів розтягання альвеол і дихального центра. Крім того, через нагромадження С02 у крові створюється особливий квазінаркотичний стан.

П'ятий ступінь, пратьяхара, не обходиться без блокування зовнішніх органів чуттів, імітації психічної сліпоти і глухоти. Ось як описують цей стан С. Чаттерджі й Д. Датта у своєму "Вступі до індійської філософії": "Коли почуття ефективно контролюються розумом, ними керують не відповідні природні предмети, а сам розум. Тому в такому стані розум не піддається діям зорових образів і звуків, що проникають через очі й вуха, але підкоряє собі ці почуття, змушуючи бачити і чути свої власні об'єкти".

Така інверсія відчуттів доступна не тільки йогам, про це свідчать хоча б факти "уявного опіку" при гіпнотичному навіюванні. Виходить, що на перших п'ятьох ступенях йоги різко зменшується сенсорна інформація як ззовні, так і зсередини організму, знижується емоційне збудження. Увага спрямовується всередину тіла, що створює сприятливі умови для управління вегетативними процесами організму за допомогою безпосереднього зворотного зв'язку. Сигнали від рецепторів потрапляють прямо в кору великих півкуль, створюють відчуття того, що діється в організмі, у той час як у БЗЗ-системах імпульси від внутрішніх органів перетворюються на зорові чи слухові сигнали, що утруднює їхнє ототожнення. Можливо, саме з цим пов'язані більш скромні успіхи в БЗЗ-тренінгу порівняно з вражаючими досягненнями йогів.

Питома вага саморегуляції організму людини серед інших способів збереження здоров'я усе збільшується. Настало пересичення хіміотерапією. І зовсім недарма психотерапія, аутогенне тренування та біоуправління все ширше входять у клінічну практику. Так, список захворювань, при яких був застосований метод БЗЗ, включає астму, гіпертонію, безсоння, серцеву аритмію, головний біль, спастичні м'язові стани...