• Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990 року;
• Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року та Додатковий протокол від 15 травня 2003 року до цієї Конвенції;
• Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року та Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї від 15 листопада 2000 року, що доповнює Конвенцію та інші.
Зазначимо, що міжнародне співробітництво здійснюється також за допомогою двосторонніх договорів України з іншими державами. Прикладом можуть бути:
• Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року;
• Договір між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах від 23 вересня 1996 року;
• Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію від 10 грудня 1998 року;
• Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 10 жовтня 2004 року;
• Договір між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах від 9 жовтня 2008 року та інші.
Позитивним чинником щодо ефективного співробітництва органів прокуратури України із своїми іноземними колегами є відомчі договори, укладені Генеральною прокуратурою України:
• Угода про правову допомогу та співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки від 8 грудня 1992 року;
• Меморандум про співробітництво та взаємодію в розслідуванні військових злочинів між Генеральною прокуратурою України і Державною Службою Прокуратури Англії та Уельсу від 15 листопада 1996 року;
• Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Болгарія від 1 червня 2001 року;
• Угода про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Монголії від 8 вересня 2003 року;
• Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва між Генеральною прокуратурою України і Верховною прокуратурою Республіки Корея від 17 квітня 2006 року та інші.
Таким чином, прокурор для ефективної реалізації своїх повноважень у міжнародному співробітництві повинен керуватися не лише КПК України, а й відповідним багатостороннім та двостороннім договором України. До речі, тексти вказаних вище та інших правових інструментів (договорів, конвенцій тощо) поміж іншого можна знайти на офіційних інтернет-порталах Верховної Ради України в розділі "Законодавство України" або Генеральної прокуратури України в розділі "Міжнародна діяльність".
Додамо, що держави-учасниці як сторони міжнародної співпраці мають право заявити застереження щодо будь-якого положення або будь-яких положень міжнародного договору. У зв'язку з цим перед складанням запиту про міжнародне співробітництво необхідно обов'язково з'ясувати позиції запитуваної сторони щодо можливостей реалізації відповідної форми міжнародного співробітництва у кожному випадку окремо.
Однак є випадки надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без міжнародного договору. Така можливість передбачена ст. 544 КПК України. Основною у цій співпраці слугує засада взаємності, яка полягає в тому, що Генеральна прокуратура України як уповноважений (центральний) орган України, направляючи запит до іноземної держави, з якою немає договірних відносин, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги. Водночас Генеральна прокуратура України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.
Також зазначено про можливість застосування засади взаємності у наказі Генерального прокурора України від 11 лютого 2013 року № 8гн "Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародно-правового співробітництва", згідно з п. 1 якого міжнародно-правове співробітництво під час кримінального провадження, наглядова діяльність на цьому напрямі здійснюються органами прокуратури України відповідно до Конституції України, чинного законодавства і міжнародних договорів, а також без договору у випадках, коли для належної реалізації завдань і функцій прокуратури необхідно застосування норм міжнародного права або взаємодія з іноземними державними установами чи міжнародними організаціями. При цьому органи прокуратури України повинні дотримуватися принципів взаємної поваги до національного суверенітету і прав людини, добросовісного виконання зобов'язань та невтручання у внутрішні справи іноземних держав. Зауважимо, що саме зазначеним вище наказом № 8 регулюються питання, пов'язані із організацією роботи прокурорів у цій сфері.
Кримінальна процесуальна діяльність прокурора у міжнародному співробітництві під час кримінального провадження, враховуючи структуру відповідного Розділу КПК України, здійснюється у чотирьох напрямах: 1) міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій; 2) видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція); 3) кримінальне провадження у порядку перейняття; 4) визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб. Водночас ст. 542 КПК України більш розгорнуто визначає обсяг та форми міжнародного співробітництва, а саме: вручення документів; виконання окремих процесуальних дій; видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; тимчасова передача осіб; перейняття кримінального переслідування; передача засуджених осіб; виконання вироків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
