Поняття доказів у кримінальному провадженні, процесуальні джерела їх отримання

Актуальні питання кримінального процесу України

Для будь-якого кримінального провадження в Україні преюдиціальними визнаються рішення національних судів, Міжнародного кримінального суду та Європейського суду з прав людини.

Показання умовно можна поділити на кілька критерій: 1) залежно від того, ким з учасників кримінального провадження вони надані (підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом тощо); 2) за послідовністю (первісні та наступні показання); 3) залежно від їх опосередкованості (надані безпосередньо у судовому засіданні, показання з чужих слів, показання, отримані згідно зі ст. 225 КПК України); 4) залежно від віку особи, котра їх надала (показання малолітньої, неповнолітньої та повнолітньої особи тощо).

Усі показання отримуються внаслідок допиту особи, при цьому суду показання учасників кримінального провадження надаються усно. Водночас закон не надає стороні захисту права допитувати свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного тощо.

Допит, враховуючи його послідовність, може бути: первісним, додатковим і повторним; виходячи із його завдань: прямим і перехресним; за кількістю допитуваних - допитом однієї особи або одночасним допитом двох (чи більше) осіб. Залежно від стадій кримінального провадження допит поділяється на: допит, проведений в ході досудового розслідування, допит згідно зі ст.ст. 225, 232 КПК України, а також на допит особи у суді. Враховуючи вік допитуваного, розрізняють допит малолітньої, неповнолітньої і повнолітньої особи. За суб'єктним складом допитуваних осіб розрізняють допит свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Проведення допиту є виключною прерогативою слідчого, прокурора, до яких за потреби звертається з клопотанням представник (представники) сторони захисту, а також правом слідчого судді та суду. У разі якщо захисник у кримінальному провадженні допитає свідка і складе про це протокол, то такий доказ судом повинен бути визнаний недопустимим.

Речовими доказами згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України визнаються матеріальні об'єкти, які: були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; зберегли на собі його сліди; містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Речовими доказами вважаються також предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Окрім того, доказами цього виду можуть визнаватися й документи у випадках, коли вони містять вказані вище ознаки (ч. 2 ст. 98 КПК України). Необхідно зазначити, що даючи визначення речовим доказам, законодавець застосовує поняття "матеріальний об'єкт" і "предмет", оскільки в деяких випадках ці терміни не тотожні. Водночас до їх спільних ознак можна віднести те, що і "матеріальний об'єкт", і "предмет" є речами матеріального світу, і їм притаманні властивості встановлювати обставини, які мають значення у кримінальному провадженні.

Документом відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Зазначимо, що в КПК України законодавцем уперше дано визначення документа "матеріальний об'єкт". Таке законодавче рішення дає змогу поєднати в даному джерелі доказів у кримінальному провадженні не лише паперові матеріали, а й інші носії інформації. До них, зокрема, належать: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок. Водночас зазначені матеріали будуть визнані документами лише за умови наявності в них відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 2 ст. 99 КПК України).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК України). Висновок експерта надається у письмовій формі. Судові експертизи можна класифікувати за кількома підставами: залежно від предмета дослідження (наприклад, судово-медичні, судово-бухгалтерські, криміналістичні тощо); за характером завдань, що підлягають вирішенню, та методів, які при цьому застосовуються (ідентифікаційні, класифікаційні і діагностичні); за послідовністю проведення (первісні, додаткові та повторні); залежно від кількості експертів, які їх проводять (одноособові та комісійні); враховуючи, скільки галузей науки використовується під час експертного дослідження (однорідні та комплексні). При проведенні кожної з призначених експертиз експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Питання, пов'язані з проведенням судової експертизи, регулюються Законом України від 25 лютого 1994 року "Про судову експертизу" та Інструкцією про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 січня 1998 року № 53/5.

Відповідно до ст. 356 КПК України експерт може бути викликаний до суду за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або суддею з власної ініціативи.

Допит експерта має на меті роз'яснення термінології, окремих формулювань, з'ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених запитань і висновками експерта, встановлення суперечностей між висновком експерта та іншими наявними у кримінальному провадженні доказами або між кількома висновками щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.

Викликаний у судове засідання експерт згідно з ч. 3 ст. 95 КПК України зобов'язаний надати показання щодо проведеного ним дослідження, які відповідно до частин 1, 3 ст. 95 та ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів кримінального провадження.

Не є доказами дані (зокрема твердження підозрюваного, обвинуваченого про визнання своєї вини), що містяться в угодах про примирення і про визнання винуватості у разі: 1) якщо угоди були ініційовані, але в них не досягнуто згоди сторін; 2) коли відповідну угоду не затверджено судом; 3) якщо вирок на підставі угод скасовано, а кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд або для проведення досудового розслідування.

В таких випадках досудове розслідування та судовий розгляд кримінального провадження відбувається в загальному порядку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття доказів у кримінальному провадженні, процесуальні джерела їх отримання“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Реформування та сучасний стан кримінального процесуального законодавства

  • Глава 2. Актуальні питання реалізації загальних засад кримінального провадження

  • Реалізація засад кримінального провадження

  • Глава 3. Реалізація функцій суду, сторони обвинувачення, захисту та інших учасників кримінального провадження

  • Суд і його місце в системі кримінальної процесуальної діяльності

  • Сторона обвинувачення та реалізація нею своїх функцій

  • Сторона захисту та її правовий статус у кримінальному провадженні

  • Потерпілий та його представник

  • Особливості реалізації функцій іншими учасниками кримінального провадження

  • Глава 4. Проблемні питання доказів і доказування у кримінальному провадженні

  • Мета, предмет та межі доказування у кримінальному провадженні (предмет захисту і виправдання)

  • Суб'єкти доказування у кримінальному провадженні

  • Поняття доказів у кримінальному провадженні, процесуальні джерела їх отримання
  • Процесуальний порядок збирання доказів сторонами кримінального провадження

  • Поняття оцінки доказів та її значення для процесу доказування

  • Глава 5. Процесуальні аспекти застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування заходів забезпечення кримінального провадження

  • Порядок та умови застосування запобіжних заходів

  • ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

  • Особливості початку досудового розслідування

  • Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як напрям діяльності прокурора у кримінальному провадженні

  • Слідчий суддя як суб'єкт контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні

  • Глава 7. Особливості правової регламентації проведення гласних та негласних слідчих (розшукових) дій

  • Підстави та порядок проведення окремих слідчих (розшукових) дій

  • Поняття, підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Нагляд прокурора за додержанням вимог закону при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій

  • Глава 8. Зупинення та закінчення досудового розслідування

  • Правове регулювання підстав зупинення досудового розслідування

  • Процесуальні особливості відновлення досудового розслідування

  • Закінчення досудового розслідування

  • СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ

  • Диференціація порядку судового розгляду кримінальних проваджень

  • Глава 10. Особливості кримінального провадження у суді апеляційної та касаційної інстанцій

  • Особи, які мають право подати апеляцію. Прокурор як суб'єкт апеляційного оскарження

  • Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

  • Порядок і строки апеляційного оскарження

  • Подання прокурором заперечень на апеляційну скаргу

  • Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

  • Процесуальний порядок апеляційного розгляду та письмового апеляційного провадження

  • Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

  • Особливості кримінального провадження у суді касаційної інстанції

  • Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Підстави для їх скасування або зміни

  • Порядок і строки касаційного оскарження. Зміст та структура касаційної скарги

  • Суб'єкти касаційного оскарження, їх завдання та повноваження

  • Розгляд кримінального провадження судом касаційної інстанції

  • Глава 11. Провадження у верховному суді України та за нововиявленими обставинами

  • Судове провадження за нововиявленими обставинами

  • МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

  • Надання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій

  • Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

  • Кримінальне провадження у порядку перейняття

  • Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб

  • Список рекомендованих джерел