Таким чином, особливості правового регулювання доказування сторони захисту зумовлені передусім особливостями її процесуального статусу у кримінальному провадженні порівняно із стороною обвинувачення. Тож дотримання балансу сторін за таких умов обумовлює специфіку способів реалізації доказової діяльності. До них, зокрема, можна віднести: по-перше, у суб'єктів сторони захисту присутня пряма заінтересованість у результатах справи. В зв'язку з цим організація доказування не потребує застосування імперативного методу правового регулювання та реалізується через надання суб'єктам відповідних прав.
Звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від обов'язку доказувати свою невинуватість (ч. 2 ст. 62 Конституції України) не позбавляє його права брати участь у доказуванні в кримінальному провадженні. Доводячи свою невинуватість чи меншу винуватість, підозрюваний (обвинувачений) у такий спосіб здійснює своє право на захист. У такому випадку доказування є виключно його правом, а не юридичним обов'язком. Так, правом брати участь у доказуванні відповідно до норм КПК України наділені: 1) підозрюваний, обвинувачений (п. 8 ч. 3, п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК України); 2) захисник (ч. 4 ст. 46 КПК України); 3) потерпілий - на підтвердження своєї заяви та забезпечення активної участі у доказуванні (п. 3 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 56 КПК України); 4) законний представник підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого - у межах процесуальних прав осіб, яких вони представляють (ч. 5 ст. 44, ч. 2 ст. 59 КПК України); 5) представник потерпілого - у межах процесуальних прав потерпілого (ч. 4 ст. 58 КПК України); 6) заявник - на підтвердження своєї заяви (п. 2 ч. 2 ст. 60 КПК України); 7) цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, законний представник цивільного позивача - у межах процесуальних прав у частині цивільного позову (ч. 3 ст. 61, ч. 3 ст. 62, ч. 3 ст. 63, ч. 1 ст. 64 КПК України).
Отже, учасники процесу, які мають чи представляють приватні інтереси у цьому провадженні, мають право вимагати від слідчого та прокурора об'єктивного встановлення обставин, що підлягають доказуванню (ст. 91 КПК України). Як наслідок, захист наділений додатковими процесуальними гарантіями (favor defensionis), що в плані доказування дає йому можливість формувати власну позицію у справі, навіть не застосовуючи активне збирання фактичних даних.
По-друге, механізм доказування захисту знаходиться в кореляційному зв'язку із позицією обвинувачення, оскільки, за логікою, функціонує в напрямі спростування. Це вимагає співвідносних із стороною обвинувачення доказових можливостей, зокрема щодо ініціювання збирання фактичних даних (гарантії favor defensionis не забезпечують всіх можливих способів спростування). Водночас приватна заінтересованість захисту не допускає наділення його можливістю діяти офіційно та використовувати примус. Тому суб'єкти захисту мають можливість брати активну участь в доказуванні шляхом: а) збирання фактичних даних без використання примусу; б) ініціювання доказових дій, що потребують режиму ex-officio через суб'єкта, який володіє такими повноваженнями. Зокрема, ч.ч. 2-3 ст. 93 КПК України передбачають, що сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України. Зазначене клопотання слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання та задовольнити за наявності підстав. Постанова слідчого (прокурора) про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання може бути оскаржена слідчому судді особою, якій відмовлено в задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги подальшому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути подано під час підготовчого судового засідання (ч. 3 ст. 93, п. 7 ч. 1 ст. 303, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК України). У цьому контексті доцільно звернути увагу на ч. 1 ст. 243 КПК України, згідно з якою сторона захисту чи потерпілий можуть звернутися до слідчого, прокурора з клопотанням про залучення експерта для проведення експертизи. За приписами ч. 1 ст. 244 КПК України у разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні цього клопотання особа, яка його заявила, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді.
Важливою правозабезпечувальною гарантією дотримання прав учасників кримінального провадження є забезпечення їхнього права бути присутніми під час проведення слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, ставити запитання, висловлювати пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку їх проведення тощо (п.п. 9, 10 ч. 3 ст. 42, ч. 5 ст. 46, п. 4 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 223 КПК України). Слідчий, прокурор зобов'язані вжити належних заходів для забезпечення присутності під час слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та інтереси можуть бути обмежені або порушені, здійснивши їх виклик згідно ст. 135 КПК України. Якщо слідча (розшукова) дія здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, закон передбачає обов'язкову участь особи у її проведенні, яка ініціювала цю дію, та/або її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо (наприклад, при освідуванні відповідно до ч. 2 ст. 241 КПК України) або така особа відмовилася брати участь у слідчій (розшуковій) дії, письмово повідомивши про це слідчого чи прокурора (ч. 6 ст. 223 КПК України).
Також сторона захисту та потерпілий нарівні зі стороною обвинувачення наділені правом на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів (відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок), отриманих шляхом витребування їх від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб (сторона захисту може витребувати лише копії документів), а також здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 2 ст. 22, ч.ч. 2, 3 ст. 93 КПК України). Необхідним елементом збирання доказів є правозабезпечувальні заходи, тобто наділені правовою формою дії, за допомогою яких забезпечується можливість реалізації учасниками кримінального провадження свого права впливати на формування доказової бази під час досудового розслідування, зокрема, шляхом подання доказів слідчому чи прокурору (п. 8 ч. 3 ст. 42, п. 3 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 56 КПК України). Це так званий пасивний спосіб збирання доказів стороною обвинувачення, яка не вчиняє жодних активних дій з їх відшукування (виявлення). За змістом п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України поданню доказів властивий добровільний характер, при цьому особа реалізовує власне волевиявлення щодо передачі стороні обвинувачення певних речей або документів (матеріальних об'єктів, які несуть інформацію про істотні обставини правопорушення), які, на її думку, мають значення для цього провадження. Повідомлення особою певної інформації при її допиті не слід розглядати як подання доказів, оскільки проведення слідчих дій є самостійною формою доказування. КПК України не містить процесуальних правил подання доказів та не визначає назви документа (протоколу), який за логікою повинен складатися при поданні доказів учасниками кримінального провадження. Зазначене зумовлене тим, що на стадії досудового розслідування лише слідчий і прокурор наділені повноваженнями за результатами розгляду відповідних клопотань учасників кримінального провадження приймати обґрунтовані процесуальні рішення про залучення наданої речі чи документа як доказу у кримінальному провадженні або відмовляти в цьому (ст. 220 КПК України). '
Крім цього, сторони кримінального провадження, потерпілий мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб, за їхньою згодою, пояснення, які не є джерелом доказів (ч. 8 ст. 95 КПК України). Однак ці пояснення можуть використовуватися стороною захисту (потерпілим) в обґрунтування своїх доводів при заявленні клопотань, впливаючи на результати вирішення цих клопотань слідчим та прокурором.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суб'єкти доказування у кримінальному провадженні“ на сторінці 2. Приємного читання.
