Позитивний імідж міліції як органу виконавчої влади є істотним чинником збільшення ефективності її діяльності.
Сьогодні виконання соціальних функцій підрозділів зв'язків з громадськістю, пов'язаних із забезпеченням відкритості діяльності органів внутрішніх справ, з управлінням інформаційними потоками, спрямованими на недопущення соціальної напруженості в суспільстві та на формування сприятливих умов функціонування громадянського суспільства, доволі ускладнене.
Гарантована Конституцією України свобода преси – це імператив, за допомогою якого здійснюється інформування суспільства щодо проведеної державної політики у всіх сферах суспільного життя і одночасно надається можливість висловити свій погляд на події в країні, події, в яких беруть участь правоохоронні органи відповідно до своїх функціональних обов'язків. Зрозуміло що, зв'язки з громадськістю органів внутрішніх справ здійснюються в основному через засоби масової інформації – специфічні інститути громадянського суспільства, що є водночас і гарантією, і способом забезпечення цивільного контролю над діяльністю органів внутрішніх справ.
Зокрема в умовах свободи преса може коментувати соціальну дійсність, надаючи можливість кожній людині взяти участь у вільному політичному діалозі суспільства та виконавчої влади. Щобільше, кожен громадянин через засоби масової інформації має право отримувати потрібну йому інформацію не тільки про позитивні, а й про негативні боки життя, право на вибір того засобу масової інформації, коментарі якого здаються йому найбільш близькими і адекватними[1].
Але співпраця із засобами масової інформації має й інші нюанси. Головною проблемою є відсутність ефективної системи доступу до докладної відкритої інформації про діяльність правоохоронних органів. Під час взаємодії із засобами масової інформації не можна забувати про можливості негативних наслідків, оскільки поширювана інформація стає доступною всім, зокрема і тим, проти кого мають намір діяти органи охорони правопорядку спільно або за допомогою засобів масової інформації. Це стосується прийомів, способів, засобів боротьби зі злочинністю і відомостей про способи вчинення злочинів, інформації про справи, що перебувають у стадії розслідування, а також інформації про осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів або щодо яких ведеться слідство тощо. Крім того, недобросовісність журналістів у відображенні конкретних подій і фактів через неповноту інформації, яка накладається на неповноту задоволення суспільного інтересу, часто сприяє поширенню чуток і формуванню хибних уявлень і установок у громадській думці. Важливу роль виконує низький рівень правових знань представників засобів масової інформації (які, проте, завжди готові на своє виправдання послатися на статтю 171 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за перешкоджання професійній діяльності журналістів[2]).
У процесі формування позитивного іміджу під час взаємодії підрозділів зв'язків з громадськістю органів внутрішніх зі засобами масової інформації найбільш значимими є три функції:
• контроль громадської думки та поведінки громадськості (непорушною основою тут є дотримання законності та правопорядку усіма учасниками взаємодії);
• "реагування" на громадськість (за пріоритету забезпечення внутрішньої безпеки держави, суспільства і особистості);
• досягнення взаємовигідних відносин (сприяння плідній взаємодії з громадськістю).
У цій доволі складній взаємодії (представники засобів масової інформації далеко не завжди дотримуються вимог етичних норм) потрібно брати до уваги такі принципи:
• правдивість інформації (відсутність явної або таємної брехливої інформації, яку в сучасному інформаційному суспільстві виявити нескладно і для цього завжди знайдуться фахівці);
• повна допустима інформованість (виняток можуть становити лише відомості державної, військової та комерційної таємниці);
• компромісність (взаємні вчинки, що дають змогу уникнути звинувачень в несумлінному наданні інформації, маніпуляціях тощо);
• системність, що ґрунтується на використанні апробованого інструментарію впливу на громадськість і громадську думку;
• мобільність (оперативне адекватне реагування на зміну ситуації) й ін.
У сучасних умовах діяльність підрозділів зв'язків з громадськістю в інтересах формування іміджу органів внутрішніх справ формується на основі взаємодії з громадськістю. Це взаємодія передбачає право на отримання інформації, врахування думок і пропозицій громадських організацій та окремих громадян, залучення їх до участі у підготовці рішень, до роботи у складі погоджувальних комісій, громадських рад, наділення їх контрольними повноваженнями стосовно органів МВС тощо, загалом щодо розширення взаємодії з інститутами громадянського суспільства.
Термінологічно імідж (від англ. Image – зображення, від лат. Imago – зображення, подоба) близький таким поняттям, як "образ", "символ", "думка", "уявлення", "репутація", "престижність" та ін. Найчастіше імідж трактується як символічна конструкція, образ, що виникає в суспільній свідомості на основі його відповідної презентації, котра враховує менталітет аудитори, на яку він розрахований[3].
У цьому разі ми повинні наголосити на неповноті та суб'єктивності його відображення в суспільній свідомості, оскільки передана реальність через які-небудь властивості завжди шкідлива: по-перше, абсолютної повноти описуваних властивостей досягти неможливо; по-друге, суб'єктивність сприйняття реальності завжди її спотворює; по-третє, елемент спотворення спочатку "закладений" конструктором іміджу, що спирається на загальноприйняті стереотипні уявлення. Як справедливо зазначають, імідж – це не просто психічний образ свідомості як відображення реальності, це спеціально змодельоване цілеспрямоване "віддзеркалення відображення", тобто відображення способу, вже створеного професіоналами на основі деякої реальності. У цьому разі, однак, виникає одне важливе питання – що вважати іміджем – те, що створив його творець (іміджмейкер), або це той внутрішній образ, який виникає у свідомості аудиторії? Якщо вважати, що імідж формується для масової свідомості, то очевидно, що він може бути представлений як своєрідне публічне "Я" – ні що інше як комунікативна одиниця, за допомогою якої можна працювати з масовою свідомістю.
Тобто, для правильного розуміння іміджу органів внутрішніх справ мало розібратися з феноменом іміджу як такого, необхідно побачити різницю між іміджем в політичній сфері (наприклад, імідж політика) та іміджем конкретного соціального інституту політичної системи суспільства: перший спеціально "кристалізується" для додання більшої ваги, другий є результатом сприйняття незапланованого об'єкта, який самостійно представляє себе. Імідж органів внутрішніх справ є результат сприйняття обох складових: презентації ззовні та самопрезентації. Імідж має подвійний: з од ного боку, у кожної людини або аудиторії є створений ними певний ідеальний – образ (стереотип), що відображає їхні уявлення та очікування про який-небудь суб'єкті діяльності; з іншого – їм нав'язується спеціально створений фахівцями-професіоналами образ цього суб'єкта. Відбувається "накладка" одного образу на інший, в результаті якої надмірна позитивність "свого" образу найчастіше дисонує не тільки з пропонованим, але і з його конкретним носієм, що неминуче призводить до негативістської тенденції в оцінці останнього, і одиничне автоматично переноситься на загальне[4].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування позитивного іміджу ОВС у діяльності служб із зв'язків з громадськістю“ на сторінці 1. Приємного читання.
