Розділ 14. Адміністративна діяльність ОВС у сфері протидії тероризму

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ


Адміністративно-правове забезпечення діяльності овс у сфері боротьби з тероризмом


Усвідомлення процесу зростання загроз тероризму, особливо його найнебезпечніших видів – ядерного і радіаційного, обумовлює винесення питань протидії йому на найвищий політичний рівень у глобальному масштабі. Фактори, що сприяють цьому процесу, стають об'єктами підвищеної уваги з боку розвідувальних і правоохоронних органів, спецслужб, а також науковців, експертів та аналітиків, які працюють у цій сфері[1]. Ефективно протидіяти тероризму, як складному, багаторівневому, суспільно-небезпечному явищу, можна лише із залученням потенціалу всіх органів державної влади, держав, громадянського суспільства, бізнесу.

У цьому напрямі ефективним є максимальне використання можливостей усіх галузей права, зокрема адміністративного. Адміністративне право безпосередньо реалізується через механізм адміністративно-правового регулювання, який складається з адміністративно-правових норм, правовідносин, актів застосування права та засобів правового регулювання[2].

Адміністративно-правові норми займають центральне місце в протидії тероризму, утворюють нормативну основу антитерористичного законодавства, визначають правовий статус, повноваження, порядок взаємодії суб'єктів антитерористичної діяльності між собою та іншими суб'єктами права.

Нормами адміністративного права України визначаються правові та організаційні основи боротьби з тероризмом. Відтак Закон України від 20 березня 2003 р. "Про боротьбу з тероризмом" закріплює коло суб'єктів боротьби з тероризмом, порядок їх взаємодії та повноваження (статті 4-9), порядок проведення антитерористичної операції (статті 10-18), порядок відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, а також соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту (статті 19, 20), основи правового і соціального захисту осіб, що беруть участь у боротьбі з тероризмом (статті 21, 22), відповідальність за участь у терористичній діяльності (статті 23-25), засади міжнародного співробітництва України у сфері боротьби з тероризмом (статті 26-29), основи провадження контролю і нагляду за законністю здійснення боротьби з тероризмом (статті 30, 31) тощо. Слід зазначити, що цей Закон потребує грунтовного доопрацювання з огляду на розвиток тероризму і механізму протидії йому[3].

Нормами адміністративного права врегульовано й організацію та діяльність основних суб'єктів протидії тероризму у мирний час і під час антитерористичної операції. Зокрема Законами України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р., "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р., "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 р., "Про Службу зовнішньої розвідки" від 1 грудня 2005 р., "Про Національну гвардію України" від 13 березня 2014 р. та ін. регламентуються повноваження, порядок діяльності, а також процедури застосування зброї та відповідних спеціальних засобів представниками вказаних органів, зокрема у процесі виконання завдань в боротьбі з тероризмом.

Безумовно, крім зазначених, до антитерористичного законодавства України належать: Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р., Закон України "Про оперативно- розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р., Закон України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" від 7 березня 2002 р., Закон України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2004 р., Закон України "Про державну охорону органів державної влади України" від 4 березня 1998 р., Закон України "Про розвідувальні органи України" від 22 березня 2001 р., Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 5 березня 1998 р., Закон України "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" від 19 жовтня 2000 р., Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000 р., Закон України "Про правовий статус іноземців" від 22 вересня 2011 р., Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р., Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001 р. та інші.

Чільне місце в механізмі протидії тероризму відводиться указам та розпорядженням Президента України, оскільки Президент є гарантом прав і свобод людини і громадянина, забезпечує узгоджену взаємодію органів державної влади, визначає основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики. Відтак Указом Президента України від 4 квітня 1999 р. № 379/99 "Про Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України" визначено, що Антитерористичний центр є постійно діючим органом при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом у запобіганні терористичним актам щодо державних діячів, критичних об'єктів життєзабезпечення населення, об'єктів підвищеної небезпеки, актам, що загрожують життю та здоров'ю значної кількості людей, та їх припиненні[4]. У зв'язку з поширенням виявів тероризму на території України, що призводять до загибелі мирного населення, військовослужбовців і працівників військових формувань та правоохоронних органів України у східних регіонах держави з метою забезпечення оборони держави Указом Президента України від 21 липня 2014 р. № 607/2014 оголошено проведення у державі часткової мобілізації[5].

У формі розпоряджень Президент України може надавати відповідні вказівки уповноваженим суб'єктам щодо посилення уваги до тих чи інших об'єктів, умов. Наприклад, розпорядженням Президента України від 8 липня 2014 р. № 951/2014-рп "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну громадянки України Надії Савченко" Міністерству закордонних справ України надані вказівки щодо вжиття всіх можливих заходів щодо безумовного звільнення з-під варти російською стороною громадянки України Надії Савченко, яка була захоплена терористами в районі проведення антитерористичної операції на сході України, незаконно вивезена до Російської Федерації і тримається під вартою на території Росії, та її повернення в Україну[6]. Доцільно зазначити, що органами державної влади та їх посадовими особами за необхідності деталізації окремих аспектів протидії тероризму приймаються відповідні підзаконні акти. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2014 р. № 247 "Про харчове та матеріально-технічне забезпечення працівників органів внутрішніх справ під час проведення антитерористичної операції" профільним міністерствам доручено розробити та затвердити норми та порядок матеріально- технічного забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання міліції та залучені до проведення антитерористичної операції або безпосередньо виконують завдання з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю, забезпечення безпеки дорожнього руху в районі її проведення[7].

У разі необхідності деталізації окремих аспектів протидії тероризму органи державної влади та їх посадові особи можуть приймати відповідні підзаконні акти. За змістом це є документи, що визначають права та обов'язки посадовців зазначених органів у сфері боротьби з тероризмом. Відомчі нормативні акти, що визначають тактику проведення антитерористичної операції, як правило, утаємничуються. Інструктивні вказівки з організації роботи представлені, як правило, на рівні загальних методичних розробок[8].

У Кодексі України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. також закріплено порядок застосування окремих заходів, пов'язаних із вчиненням адміністративних правопорушень, зокрема у сфері протидії тероризму[9].

Зауважимо, що значний потенціал норм адміністративного права щодо протидії тероризму відображено у формуванні адміністративно-правових режимів (обігу зброї, режиму прикордонної зони, району проведення антитерористичної операції тощо)[10].

Наступним елементом механізму адміністративно- правового регулювання є правовідносини. Слушно зазначає А. П. Шергін, на думку якого контртерористичні заходи реалізуються здебільшого в межах адміністративно-правових відносин[11].

Зазначена діяльність супроводжується виникненням різноманітних адміністративних правовідносин, зокрема щодо застосування заходів запобігання та припинення терористичної діяльності, проведення антитерористичної операції, накладання адміністративної відповідальності у разі порушення вимог законодавства тощо. У межах цих відносин можна виокремити внутрішньовідомчу діяльність суб'єктів протидії тероризму (організаційні заходи у межах суб'єкта протидії) та зовнішню (дії щодо попередження, припинення виявів терористичної діяльності, притягнення до відповідальності тощо). Суб'єктів адміністративних правовідносин щодо протидії тероризму є доволі багато. Відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом", крім вищого, центральних та місцевих органів виконавчої влади, до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог законодавства органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою[12].

Важливу роль у сфері протидії терористичним актам виконують акти застосування права, під якими розуміють індивідуальні правові акти-волевиявлення (рішення) уповноваженого компетентного державного органу або посадової особи, які на основі юридичних норм встановлюють (змінюють, припиняють) права ї обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення. За допомогою актів застосування права можуть вирішуватися питання щодо оперативного управління протидією тероризму, реалізації заходів адміністративного примусу і адміністративної відповідальності. Акти застосування права можуть мати різноманітне призначення, що пояснюється необхідністю вирішення багатьох завдань у межах діяльності з протидії тероризму[13].

Найбільш вживаними актами застосування права за формою зовнішнього вираження є акти-документи та акти-дії. До першої категорії можна віднести акти управління (наприклад, наказ керівника антитерористичної операції про проведення такої операції), юрисдикційні акти (постанова судді у справі про адміністративне правопорушення), процесуальні акти (протоколи про адміністративне затримання, вилучення зброї тощо). Акти-дії можуть виражатися у формі застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та ін.[14].

Четвертим елементом механізму адміністративно- правового регулювання є засоби правового регулювання. Адміністративне право використовує зазвичай так звані первинні засоби правового регулювання – приписи, заборони, дозволи. На відміну від інших галузей права адміністративне право широко та ефективно реалізує названі засоби впливу на поведінку фізичних і юридичних осіб. Найбільший потенціал у сфері протидії тероризму адміністративне право має саме у формі застосування заборон та надання дозволів.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 16 березня 2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану"[15] в разі введення надзвичайного стану у випадку здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення, додатково можуть здійснюватися такі заходи:

• а) заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 14. Адміністративна діяльність ОВС у сфері протидії тероризму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Адміністративна діяльність штабів і чергових частин ОВС

  • Поняття, система та структура чергових частин ОВС

  • Завдання та функції адміністративної діяльності чергових частин ОВС

  • Розділ 2. Організаційно-правові засади адміністративної діяльності міліції громадської безпеки

  • Правова основа діяльності міліції громадської безпеки

  • Завдання та функції підрозділів міліції громадської безпеки

  • Розділ 3. Адміністративна діяльність служби дільничних інспекторів міліції

  • Організація роботи управління дільничних інспекторів міліції департаменту громадської безпеки Мвс України, підпорядкованих структурних підрозділів та працівників служби дільничних інспекторів міліції

  • Організація роботи дільничного (старшого дільничного) інспектора міліції на адміністративній дільниці (адміністративній зоні)

  • Діяльність дільничного інспектора міліції щодо проведення профілактичної роботи

  • Взаємодія дільничного інспектора міліції з патрульними нарядами, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку та населенням щодо охорони громадського порядку, профілактики правопорушень

  • Розділ 4. Адміністративна діяльність патрульної служби міліції

  • Організація патрульної служби міліції

  • Права та обов'язки патрульної служби міліції

  • Розділ 5. Адміністративна діяльність державної автомобільної інспекції МВС України

  • Особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності державної автомобільної інспекції МВС України

  • Взаємодія даі МВС України з іншими державними органами і громадськими формування у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

  • Розділ 6. Адміністративно-правові засади діяльності державної служби охорони

  • Адміністративно-правові засади діяльності департаменту державної служби охорони при МВС України

  • Особливості адміністративно-правової діяльності окремих підрозділів державної служби охорони

  • Розділ 7. Адміністративна діяльність ОВС щодо забезпечення правил дозвільної системи

  • Завдання органів внутрішніх справ щодо здійснення дозвільної системи та їх повноваження

  • Придбання, зберігання, облік, охорона, перевезення і використання зброї та бойових припасів, а також вибухових речовин

  • Придбання, зберігання та носіння, перевезення мисливської вогнепальної нарізної і гладкоствольної зброї, бойових припасів до неї, основних частин зброї, пневматичної, охолощеної та холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянами та спеціальних засобів самооборони заряджених речовинами сльозогінної та дратівливої дії

  • Діяльність міліції щодо забезпечення дотримання правил дозвільної системи. Контроль за об'єктами дозвільної системи

  • Розділ 8. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ на транспорті

  • Зміст адміністративної діяльності транспортної міліції. Особливості забезпечення громадської безпеки органами внутрішніх справ на транспорті

  • Охорона громадської безпеки органів внутрішніх справ на залізничному транспорті

  • Взаємодія органів внутрішніх справ на транспорті з іншими суб'єктами охорони громадського порядку

  • Розділ 9. здійснення паспортної, реєстраційної та міграційної діяльності за участю ОВС

  • Здійснення паспортної та реєстраційної діяльності для забезпечення виїзду і в'їзду громадян України

  • Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус

  • Значення паспортної, реєстраційної та міграційної діяльності для охорони громадського порядку та протидії правопорушенням ОВС

  • Розділ 10. Адміністративна діяльність ОВС в інформаційній сфері

  • Формування позитивного іміджу ОВС у діяльності служб із зв'язків з громадськістю

  • Діяльність ОВС щодо забезпечення інформаційної безпеки у контексті діяльності засобів масової інформації

  • Розділ 11. Організація охорони громадського порядку під час проведення масових заходів

  • Правова основа організації і забезпечення масових заходів

  • Діяльність ОВС щодо забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів

  • Розділ 12. Адміністративна діяльність ОВС щодо попередження насильства у сім'ї

  • Система суб'єктів попередження насильства у сім'ї та місце у ній ОВС

  • Застосування спеціальних заходів з попередження насильства у сім'ї та заходів адміністративної відповідальності

  • Розділ 13. Адміністративна діяльність ОВС щодо протидії правопорушень серед дітей

  • Загальні засади діяльності кримінальної міліції у справах дітей

  • Діяльність приймальників-розподільників для дітей

  • Розділ 14. Адміністративна діяльність ОВС у сфері протидії тероризму
  • Система суб'єктів боротьби з тероризмом в Україні та місце у ній підрозділів ОВС

  • Завдання ОВС під час проведення ангитерористичних операцій

  • Адміністративно-правове регулювання попередження проявів тероризму в Україні

  • Розділ 15. Адміністративна діяльність ОВС у сфері боротьби з рейдерством

  • Сили та засоби органів внутрішніх справ у боротьбі з рейдерством

  • Тактика дій підрозділів овс у боротьбі з рейдерством

  • Профілактична діяльність ОВС у боротьбі з рейдерством

  • Розділ 16. Адміністративна діяльність ОВС у надзвичайних умовах

  • МВС України як суб'єкт єдиної державної системи цивільного захисту

  • Особливості функціонування органів внутрішніх справ у надзвичайних умовах