Антитерористична діяльність держави – це система заходів із вироблення засад державної політики у сфері боротьби з тероризмом шляхом здійснення моніторингу та прогнозування терорологічної обстановки і на цій підставі координації діяльності органів виконавчої влади з виявлення, запобігання, усунення причин та ліквідації наслідків терористичної діяльності[1].
Антитерористична операція (далі – АТО) – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання, припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.
З цього визначення можна вирізнити такі спеціальні заходи, що вживаються у межах проведення антитерористичної операції:
• попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою;
• звільнення заручників;
• знешкодження терористів;
• мінімізація наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою[2].
Режим у районі проведення АТО – особливий порядок, який може вводитися у районі проведення антитерористичної операції на час її проведення та передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій[3].
Право оперативного штабу з управління АТО використовувати для її проведення необхідні сили та засоби суб'єктів боротьби з тероризмом пов'язане з обов'язком органів виконавчої влади виділяти оперативному штабу особовий склад, спеціалістів, зброю, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби.
Отже, до сил, які залучаються для проведення АТО, належать:
• особовий склад суб'єктів боротьби з тероризмом;
• спеціалісти з антитерористичної діяльності.
До засобів, що використовуються під час проведення АТО, належать:
• зброя;
• спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспортних засобів, водомети, бронемашини й інші спеціальні та транспортні засоби, а також службові собаки);
• транспортні засоби (засоби пересування, що використовуються у цивільних цілях, зазначені у Правилах дорожнього руху, а також засоби пересування, що стоять на озброєнні різних родів військ Збройних Сил України, підрозділів СБУ, МВС тощо);
• засоби зв'язку (технічні засоби, що використовуються для формування, оброблення, передання або прийому повідомлень електрозв'язку чи поштових відправлень);
• інші матеріально-технічні засоби (спеціальна та автомототранспорт на техніка, засоби малої механізації, прибори, устаткування й інші засоби, передбачені табелями оснащення органів виконавчої влади).
Залучення співробітників органів внутрішніх справ (міліції) до протидії тероризму є доволі ефективною практикою з огляду на їх кількість та межі повноважень. Фактично співробітники міліції найбільш наближені до населення, ніж представники інших органів влади, мають розгалужену систему інформування стосовно правопорушень, що готуються або були вчинені, а також широкий комплекс технічних засобів та повноважень, за допомогою яких є можливість попередити вчинення відповідних форм терористичної діяльності[4].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Завдання ОВС під час проведення ангитерористичних операцій“ на сторінці 1. Приємного читання.
