• б) в документі використаний електронний цифровий підпис [225, с. 103].
У межах ЄС основоположним документом у цій сфері є вже згадана нами Директива 1999/93/ЄС "Про систему електронних підписів, що застосовується в межах Співтовариства" від 13 грудня 1999 року. Вона, зокрема, встановлює, що держави – члени ЄС повинні потурбуватися стосовно правових вимог, які стосуються підписання електронним цифровим підписом документів в електронній формі, для встановлення подібних правил її виконання, як і в випадку підписання документів у паперовому вигляді.
Директива закріплює, що держави – члени ЄС повинні забезпечити, щоб розширений підпис був заснований на кваліфікованому сертифікаті і створений захищеною системою засобів електронного цифрового підпису [15].
Крім того, Директива закріплює обов'язок держав-членів стосовно того, щоб у дії та допустимості електронного цифрового підпису не було відмовлено лише тому, що:
• 1) він виконаний в електронній формі;
• 2) він базується не на кваліфікованому сертифікаті;
• 3) він базується на кваліфікованому сертифікаті неакредитованого засвідчувального центра;
• 4) він створений незахищеною системою засобів електронного цифрового підпису [15].
Директива також встановлює обов'язок держав – членів ЄС потурбуватись про допустимість використання документів з електронним цифровим підписом як засобу доказування в суді [15].
З урахуванням міжнародного досвіду і правового регулювання електронних правочинів наявність електронного цифрового підпису є необхідним атрибутом його дійсності. Тому, на наш погляд, варто внести зміни й доповнення до вітчизняного законодавства стосовно обов'язкової наявності кваліфікованого електронного цифрового підпису. До того ж досвід нотаріату Франції підтверджує необхідність створення механізму реалізації такого підпису. Так, у Франції створено систему кваліфікованого цифрового підпису, що міститься на індивідуальній магнітній картці й видається єдиним сертифікованим центром кожному нотаріусу. Його використання вимагає, окрім спеціальних пристроїв для прочитання, також набору пін-коду [155]. Тільки після цього нотаріус може використати електронний цифровий підпис з метою засвідчення електронних правочинів.
Заслуговує на увагу точка зору І. Г. Медведева, який стверджує, що в сучасних умовах розвитку техніки цілком реально використовувати кваліфікований електронний документ і створити "електронний паспорт", який містив би всю необхідну для встановлення особистості зацікавленої особи інформацію, включаючи її фотографію, і міг би прийматися нотаріусом як "інші документи" достовірної ідентифікації сторін нотаріальною акта 1155 J.
Крім того, у випадку засвідчення електронного правочину. перевірка дієздатності фізичної особи не мас яких-небудь істотних особливостей, які роблять його неможливим. Нотаріус, як і в випадку з "паперовим" актом, керується тією самою презумпцією дієздатності будь-якої фізичної особи, за відсутності достовірних даних про протилежне, а також відомостями, що містяться в сертифікаті електронного цифрового підпису особи, який включає, зокрема, вказівку на дату її народження [155].
Що ж до юридичних осіб, то наявність у них правоздатності випливає з факту державної реєстрації. Перевірка правоздатності організації може здійснюватися нотаріусом на підставі свідоцтва про її державну реєстрацію, засновницьких документів організації, що містять реєстраційні відмітки, тощо.
Таким чином, інтенсивний розвиток мережі інтернет створив максимальні вигоди для учасників цивільного обігу в обміні оперативної інформацією і, як наслідок, – укладення термінових правочинів, які не потребують зволікань, продемонструвавши необхідність подальшого реформування нотаріату, зокрема створення електронного нотаріату, до функцій якого належало б посвідчення нотаріусом електронних копій паперових документів своїм електронним цифровим підписом [146. с. 67].
Водночас варто більше уваги приділити розробці та втіленню в законодавство України європейських стандартів ідентифікації учасників цивільних правовідносин. Також слід розуміти, що електронним підписом може посвідчуватись переважно участь у правочинах, що обтяжені наявністю основного електронного документа (у письмовій формі), тоді як майже поза увагою залишаються засоби індивідуалізації учасників цивільних правовідносин, а відповідно і їх волі в електронних правочинах, які можуть укладатись в усній формі (вербальній, конклюдентні дії, мовчання). Вбачається, що для них можуть бути використані як способи індивідуалізації у формі електронного цифрового підпису, так і інші способи фіксації волевиявлення учасників цивільних правовідносин.
Висновки до розділу 1.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Електронний правочин та електронна форма правочину“ на сторінці 9. Приємного читання.
