Класифікація та види електронних правочинів

Електронний правочин у цивільному праві України

Класифікація правочинів, у тому числі й електронних, здійснюється за різними ознаками. Єдиної класифікації, яка могла би охопити всі види правочинів, не існує, оскільки в основі родово-видового поділу правочину містяться різні класифікаційні підстави. Це визначає ту обставину, що під час класифікації один і той самий правочин може належати одночасно до кількох видових груп.

В літературі, присвяченій проблематиці електронних правочинів, критеріями, які відмежовують електронні правочини від традиційних, є спосіб вчинення правочину та спосіб його виконання. Традиційно умовою виникнення правовідносин між сторонами буде досягнення згоди (consensus), відмінним є лише спосіб її досягнення, зокрема за допомогою інших засобів комунікації. У випадку традиційних правочинів згода настає, як правило, внаслідок особистого контакту між контрагентами. У випадку електронних правочинів – особистий контакт відсутній. Необхідно зауважити, що досягнення згоди в умовах електронного вчинення правочину вимагає від контрагентів використання відповідного обладнання (комп'ютер з модемом, мережева карта, мобільний телефон тощо), а також базових технічних знань для вираження волевиявлення та отримання волевиявлення іншої сторони за допомогою такого обладнання. Отже, як слушно зауважує П. Подрецький [39], поділ електронних правочинів випливає з практики обороту.

Найчастіше в літературі застосовують класифікацію, що базується на критерії поділу залежно від сторін, способу вчинення правочину та виокремлення характерних послуг. Аналіз практики дає змогу розширити класифікацію правочинів та обрати за визначальний критерій також роль особи, яка надає послуги в мережі [39, s. 23–25].

Таким чином, можна констатувати, що електронним є право- чин, який відповідно до:

• 1) критерію вчинення правочину:

  – вчинений шляхом обміну волевиявленнями в електронній формі (on-line);

  – вчинений в електронній формі (off-line) (наприклад, шляхом обміну записаними в електронній формі носіями інформації);

• 2) критерію виконання правочину:

  – електронний правочин sensu stricto – правочин, вчинений шляхом обміну волевиявленнями в електронній формі (on-line) та виконаний шляхом надання послуги в електронній формі (on-line);

  – вчинений в електронній формі шляхом обміну волевиявленнями в електронній формі (off-line) і виконаний шляхом надання послуги (off-line);

  – вчинений шляхом обміну волевиявленнями в електронній формі (on-line) та виконаний шляхом надання послуг в традиційній формі;

  – вчинений шляхом обміну волевиявленнями в традиційній формі та виконаний шляхом надання послуг в електронній формі (on-line);

  – прямі (direct) електронні правочини – стосуються предмета, який має електронну форму вираження (наприклад, комп'ютерна програма, електронна база даних). Прямі електронні правочини мають місце й у випадку надання послуг в системі on-line, наприклад e-banking;

  – непрямі (indirect) електронні правочини – вчиняються за допомогою електронних засобів комунікації, але виконуються в традиційній формі. До прикладу, виконання договору, що полягає в купівлі-продажу книжки в Інтернет-магазині, настає шляхом поставки книжки покупцю через, наприклад, кур'єра. Таким чином, електронним є лише етап вчинення правочину, в той час як виконання здійснюватиметься в традиційний спосіб [78].

У першому випадку йдеться про вираження волевиявлення (on-line) в електронній формі, тобто шляхом обміну електронними волевиявленнями за допомогою телеінформаційних мереж (електронної пошти, Інтернет-сторінки, телефону, факсу, телефаксу тощо). На нашу думку, електронним волевиявленням є також таке, що записане на електронному носії інформації, наприклад записане на дискеті, DVD та вручене іншій стороні правочину. Адже згідно з положеннями п. 2 ст. 205 ЦК України "правочин ... вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків". У зазначених випадках волевиявлення вважатиметься таким, що складене в електронній формі, але off-line. Отже, вчинення правочину відбувається шляхом обміну носіями інформації, що містять волевиявлення сторін правочину;

• 3) критерію поділу відповідно до статусу сторін[1]:

  – В2В (Business – Business) – правочини, вчинені між підприємцями – торговими партнерами. Підприємці дедалі частіше використовують електронний спосіб укладення правочинів, як зовнішньоекономічних, так і внутрішніх;

  – В2С (Business – Customer) – правочини, в яких однією стороною є підприємець, а іншою – споживач. Такі правочини підлягають в більшості країн особливому правовому регулюванню з метою захисту прав та інтересів слабшої сторони, тобто споживача;

  – В2Е (Business – Employee) – електронні відносини між роботодавцем та працівником;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація та види електронних правочинів“ на сторінці 1. Приємного читання.