Вчинення електронного правочину в сфері страхових відносин

Електронний правочин у цивільному праві України

Використання електронних правочинів має місце і в цивільних відносинах зі страхування та складає інтерес як для страховиків, так і для страхувальників, що обумовлено, в першу чергу, динамікою зростання числа користувачів мережі Інтернет.

Пряме страхування (direct insurance), тобто продаж полісів через Інтернет і колл-центри без участі посередників, з'явилося на розвинених страхових ринках в середині 80-х років минулого століття. Вперше технології прямого страхування були застосовані за допомогою телефонного зв'язку компанією Direct Line Insurance в 1985 році в Англії, а в 1997 році продані перші поліси через Інтернет [234]. Зараз у Великій Британії практично 80% премій з автострахування припадає на прямі продажі. У США у 2005 році на прямі продажі припадало всього 4% від обсягу ринку, а у 2011 – майже 50% [126]. Згідно з експертами ForresterResearch обсяг Інтернет-страхування автомобілів та житла у США сягає 8,4 млрд дол. США, що становить 4% від загальної суми цих типів страхування. Очікується, що до 2015 року ця сума зросте до 14 млрд дол. США (6%) [48].

У середньому світовий ринок зростає приблизно на 10% в рік. У Північній Америці, країнах Західної Європи і Японії темп зростання найнижчий, оскільки on-line ринок страхування там близький до насичення – 90% страхових компаній представлені в Інтернеті [48].

У країнах, що розвиваються, ринок Інтернет-страхування зростає швидше, бо він лише нещодавно починався практично з нуля. Зростання ринку становить від 30% в країнах Східної Європи до 50-60% в країнах Азії та Північної Африки [ 104].

В Україні через Інтернет, за останніми статистичними даними, продається менше 1% страхових полісів. Однак за даними Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) обсяг реалізованих українськими компаніями страхових полісів через Інтернет за останні роки зріс більш ніж удвічі [88]. Найчастіше через всесвітню мережу вони пропонують придбати обов'язкове страхування цивільної відповідальності, а з добровільних видів – КАСКО. Іноді в переліку пропозицій зустрічається медичне та майнове страхування. [149].

Страхові правовідносини між страхувальником, страховиком і вигодонабувачем є цивільними правовідносинами. Вони виникають з договору страхування, який укладають між собою страхувальник і страховик. Це стосується і добровільного страхування, за яким діє принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України), коли у страхувальника виникає бажання задовольнити свою потребу в безпеці, і він згоден з умовами програми страхування страховика. При цьому в межах укладеного договору страхувальник виплачує регулярні або одноразові платежі, а при настанні страхового випадку страховик виплачує страхувальнику компенсацію, визначену умовами договору страхування [145, с. 141]. Даний договір є публічним і належить до договорів приєднання.

Слід зазначити, що завдяки впливу сучасних інформаційних технологій страхові відносини видозмінюються. Перенесення частини бізнесу страхової компанії в Інтернет дає, на наш погляд, її потенційним і реальним клієнтам наступні можливості: скласти загальне уявлення про страховика та його послуги; провести самостійний розрахунок внесків за допомогою веб-калькулятора; скористатися консультаціями on-line; подати заявку на укладення страхового договору в електронній формі; укласти договір страхування і внести страховий платіж через Інтернет; повідомити про настання страхового випадку через Інтернет; отримати on-line супровід страхового договору.

Таким чином, Інтернет-страхування є комплексом взаємовідносин страхової організації і страхувальника (вигодонабувача), що виникають у процесі укладання договору страхування, його виконання та виплати страхового відшкодування, з використанням технологій мережі Інтернет.

На сьогодні існують два основних напрямки Інтернет-страхування: on-line та off-line [145, с. 143].

Система on-line дає змогу в режимі реального часу укласти договір страхування. При цьому через Інтернет надається розрахунок вартості, заповнюється заявка на страхування, а також проводиться оплата. На сайті компанії страхувальнику необхідно вибрати потрібний вид страхування, а також заповнити форму для розрахунку вартості поліса.

Відомості, які зазначаються в анкеті, подібні до тих, що страховик заповнює в приміщенні страхової компанії, якщо страхувальник особисто прийшов для укладення договору страхування. Це відомості про клієнта, страхова сума, строк дії договору і його предмет.

За допомогою спеціальної програми страхувальник отримує розрахунок вартості полісу і після оплати страховий поліс буде доставлений страхувальнику. Проте договір страхування, укладений у режимі on-line, почне діяти лише тоді, коли паперовий носій (договір або поліс) буде підписаний страховиком. Разом із тим у світі існує практика укладення таких договорів без підписання паперових носіїв. Так, наприклад, у США клієнт взагалі не контактує з представниками компанії. Він підписує договір в Інтернеті – електронним підписом і отримує готовий поліс поштою [254].

Як слушно зауважують К.А. Байков [62], О. Панков [174], та А. В. Красікова [145] за умови укладення договору страхування on-line можливе лише укладення стандартизованих послуг.

У зв'язку із цим, на нашу думку, доцільною є розробка стандартних правил за основними видами страхування, що дасть можливість організувати безпосереднє поширення страхових полісів через Інтернет відповідно до умов цих правил.

Необхідність впровадження типових правил з окремих видів страхування обумовлена й тим, що при використанні таких правил забезпечується єдиний підхід до страхування; страхові гарантії поширюються тільки на ті ризики, які найбільш активно страхуються; застосовуються лише ті винятки, які будуть визнані доцільними.

Особливість використання типових правил і стандартних форм у сфері страхування полягає в тому, що в цьому випадку умови договору страхування розробляються страховиком і такий договір є договором приєднання.

Як правило, стандартна форма – це бланк (формуляр), виконаний друкарським способом, у якому перераховані умови договору, а сторони вказують тільки окремі відомості (найменування та реквізити сторін, дата і місце укладення договору) і ставлять підпис. Якщо така форма заміняє текст договору, то в ній повинні міститися всі істотні умови.

Приєднання акцептанта до договору здійснюється шляхом підписання стандартної форми або договору, у якому вказано на її використання, або шляхом вчинення конклюдентних дій як згоди на всі умови в цілому.

При використанні мережі Інтернет для укладення договору страхування стандартні форми мають бути розроблені в електронному вигляді та розміщені на сайті страхової компанії. Приєднання акцептанта до договору страхування в такому випадку можливе шляхом підписання з використанням електронного підпису, електронної стандартної форми або електронного варіанта договору страхування.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вчинення електронного правочину в сфері страхових відносин“ на сторінці 1. Приємного читання.