Вчинення електронного правочину
Важливе значення для розуміння сутності електронного правочину має його динаміка, тобто особливості правового режиму відповідного правочину на усіх стадіях його "юридичного життя", від вчинення до виконання, в тому числі і в частині його дефективності та її правових наслідків.
Як ми вже зауважували, істотною відмінністю електронного правочину від традиційного є спосіб його вчинення. При цьому не має значення, чи обмін волевиявленнями, вчиненими в електронній формі, відбувається on-line, чи за одночасної присутності сторін правочину, які надсилають волевиявлення через телеінформаційні мережі, наприклад Інтернет, чи, наприклад, вчинення такого правочину відбувається off-line, шляхом обміну інформаційними носіями із записаними текстовими файлами, що містять волевиявлення сторін. Поняття "електронний правочин" є лише вказівкою, яка дає можливість окреслити спосіб вчинення правочину – якщо для вчинення відповідного волевиявлення сторони використовують електронні засоби комунікації, ми розуміємо під таким правочином саме електронний правочин.
Електронні правочини можуть вчинятися за наявності сукупності таких чинників: засоби зв'язку; можливості доступу в інформаційно-комунікаційну мережу, що забезпечується операторами зв'язку. Різноманіття форм використання всесвітньої мережі визначає також різноманіття способів вчинення правочинів з використанням Інтернету як засобу передачі інформації.
Варто ще раз нагадати, що односторонні електронні правочини мають, як правило, відповідну фіксацію електронними засобами волевиявлення особи, яка є ініціатором вчинення цього одностороннього правочину. Більш суттєві особливості щодо вчинення правочину має саме двосторонній електронний правочин.
За критерієм найбільш частого застосування С.В. Васильєв пропонує виділяти наступні способи вчинення електронних правочинів. Закриті двосторонні правочини – правочини, що здійснюються сторонами, які заздалегідь у ході ділових зв'язків, що склалися, або в окремому контракті погодилися, що певні правочини між ними будуть вчинятися шляхом передачі повідомлень через Інтернет і такі повідомлення матимуть таку саму юридичну силу, як і паперові документи. Закрите колективне використання – група контрагентів із стійкими діловими зв'язками, можливо, члени одного біржового майданчика, переводять систему комунікацій в Інтернет. Центральна організація (біржа) забезпечує доступ певного коло осіб до інформації, що знаходиться в її використанні, стежить за виконанням користувачами всіх стандартів безпеки передачі даних, а також за дотриманням усіх правил проведення торгів, прийнятих учасниками колективного використання. Закрите використання мережі Інтернет через посередника – будь-які платіжні системи, що забезпечують за допомогою власних технічних засобів доступ користувачам до своїх рахунків в обслуговуючих банках. Використання Інтернету є в цьому випадку лише одним із видів комунікації. Для використання Інтернету банки – емітенти пластикових карток повинні прийняти й довести до відома своїх клієнтів розроблені платіжними системами стандарти безпеки і укласти договір про вступ до платіжної системи як асоційованого члена, із включенням в нього умов про обов'язки дотримуватись стандартів безпеки і нести майнову відповідальність за технічні ризики.
Відкрита пропозиція робити оферти – використовується всіма продавцями товарів, що пропонують свої послуги користувачам Інтернету. Відкрита пропозиція робити оферти з використанням різних систем захисту – використовуються системи електронного захисту інформації. Найбільш поширеним алгоритмом здійснення операції є наступний. Користувач виявляє на певному ресурсі Інтернету інформацію або товар, шо вимагають оплати. Замість того, щоб повідомляти реквізити своєї кредитної карти, він запитує у продавця рахунок на оплату, підписаний електронно-цифровим підписом, рахунок надходить на комп'ютер покупця, і останній, при згоді зробити платіж, ставить на ньому свій електронно-цифровий підпис. Потім рахунок надсилається в обслуговуючий банк, який перевіряє підписи сторін, стан рахунку, і якщо всі дані збігаються, покупець отримує товар або інформацію, а продавець – гарантію оплати [83].
Окремі дослідники виділяють з цього приводу ще один спосіб укладення електронних правочинів. Передбачається, що такі правочини можуть укладати один з одним користувачі спеціалізованої інформаційної мережі відповідно до правил, встановлених їх власником. Прикладом таких операцій можуть слугувати договори на ринку короткострокових міжбанківських кредитів, що укладаються через електронну систему "Reuter Dealing", власником якої є компанія "Reuter Limited". Документ, що містить необхідні умови такого правочину і підтверджуючий факт його вчинення, включає загальноприйняті в системі "Reuter Dealing" скорочення, а також неофіційний діалог між дилерами. Аналогами власноручних підписів сторін слугують коди користувачів системи "Reuter Dealing" і код дилера [57].
Спеціальна процедура укладання електронного правочину передбачена також при здійсненні державних закупівель шляхом електронного реверсивного аукціону – процедура закупівлі у електронній формі, яка передбачає проведення відкритих торгів у формі аукціону за методом зниження ціни договору (лота), проведення якої забезпечується оператором електронного майданчика на сайті в мережі Інтернет у режимі on-line, з використанням електронного цифрового підпису (Розділ VIII–І Закону України "Про здійснення державних закупівель" [204]). При цьому необхідним є дотримання регламенту електронного майданчика – правил, які регулюють порядок взаємодії між оператором електронного майданчика (юридичною особою, яка володіє електронним майданчиком, необхідними для його функціонування програмно-апаратними засобами, досвід та кваліфікація персоналу якої дають можливість забезпечити проведення електронних реверсивних аукціонів відповідно до законодавства України і яка включена до Реєстру операторів електронних майданчиків) і його абонентами (будь-якими фізичними або юридичними особами, зареєстрованими на електронному майданчику) під час здійснення державних закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону та відносини (включаючи права, обов'язки та відповідальність), що складаються між ними у процесі виконання дій на електронному майданчику.
Електронний двосторонній правочин, як і будь-який інший договір, укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Безумовно, загальні положення про процедуру укладання договору та зміст її окремих елементів повною мірою стосуються й договору, що укладається в електронній формі. Тому справедливим видається висновок Малиновського районного суду м. Одеси про наявність укладеного договору, виходячи з наступних обставин справи. Відповідно до домовленостей між компанією "SWORDMAN GROUP INC." та компанією "F&M Agency Ltd" остання здійснювала бункерування річкових суден, що знаходилися у власності компанії "SWORDMAN GROUP INC.", після чого компанія "SWORDMAN GROUP INC." повинна була сплатити вартість палива відповідно до замовлень та виставлених компанією "F&M Agency Ltd" розрахунків. Замовлення із зазначенням об'єму необхідного палива, строків та місця призначення поставки здійснювались шляхом надсилання електронного листа в довільній формі від представників компанії "SWORDMAN GROUP INC." на адресу компанії "F&M Agency Ltd". У свою чергу, факт досягнення домовленості між сторонами з приводу умов поставки і оплати підтверджується підтвердженням бункерування, що оформляється продавцем та надсилається покупцю електронною поштою. Відповідно до змісту самого підтвердження цей документ має силу договору поставки палива, який укладається в особливій формі, що не заборонена законом. Таким чином, наявність заявки (пропозиції укласти договір) на поставку палива від представників компанії "SWORDMAN GROUP INC.", підтвердження бункерування та розписки про поставку бункеру свідчать про наявність між компанією "SWORDMAN GROUP INC." та компанією "F&M Agency Ltd" договірних правовідносин [216]. Проте виявлення волі на укладання договору за допомогою електронних засобів зв'язку може мати певні особливості.
Характерними ознаками оферти є: а) її може зробити кожна із сторін майбутнього договору; б) вона має містити істотні умови договору; в) вона повинна бути адресована конкретній особі; г) вона має виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття [259, с. 264]. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому необхідно зазначити, що сам спосіб вчинення правочину за допомогою електронних засобів зв'язку може визначати необхідність узгодження між сторонами додаткових умов. Так, загальними умовами укладення договорів та інших правочинів у корпоративних системах електронної торгівлі, щодо яких учасники повинні досягти згоди, пропонується вважати умови: про укладання правочину за допомогою обміну електронними документами, підписаними електронними підписами, які дають можливість ідентифікувати сторону правочину (достовірно встановити, що електронний документ виходитиме від сторони правочину); про ідентифікацію сторони правочину на підставі інформації, що міститься в сертифікаті ключа електронного підпису; про можливе обмеження права учасника на здійснення операцій у системі електронної торгівлі (зокрема, якщо учасник не е власником відповідного сертифіката ключа); про можливість включати в договір, що укладається в електронній торгівлі, умови шляхом відсилання до якого-небудь електронного документа, розміщеного в інформаційній системі [231].
З цього приводу науковці інколи доходять висновку про доцільність доповнення переліку істотних умов будь-якого електронного двостороннього правочину такими умовами, як умови про формат електронного договору, вид аналогу власноручного підпису, спосіб зберігання та надання електронних документів та умови електронного доступу до такої документації [147, с. 27]. Окрім істотних умов, передбачених матеріальним правом, яке застосовується до відповідних правовідносин, доцільно включати дві особливі додаткові істотні умови: угоду сторін про використання електронних документів та угоду сторін про використання відповідного виду електронного підпису для вчинення таких договорів. Договір, вчинений через мережі електрозв'язку, який не містить зазначених умов, може бути визнаний неукладеним [265, с. 14]. Однак із такою позицією навряд чи можна погодитись, оскільки вона може призвести до ускладнення цивільного обігу з використанням електронних правочинів. Доцільніше віднести ці умови до звичайних та за необхідності визначати виходячи з усталеної практики відносин між сторонами та звичаїв ділового обороту.
Як правило, в договорі, що укладається шляхом передачі електронних документів, закріплюються: порядок захисту інформації, що передається сторонами, способи перевірки автентичності електронних підписів, а також розподіл ризиків, пов'язаних з помилками при передачі електронних даних, які виникають при збої в роботі електронних засобів. При цьому важливим елементом такого договору є технічний пристосунок. Він є невід'ємною частиною договірної документації, в якій регламентуються технічні аспекти та процедури, що впливають на сутність правових відносин (наявність необхідного обладнання, програмного та інформаційного забезпечення, технічні стандарти (протоколи) відправлення та отримання електронних даних, специфікація електронних засобів захисту інформації тощо), а невиконання однієї з цих умов повинно вважатися порушенням самого договору [130, с. 183].
Ще одна особливість узгодження сторонами електронного правочину та його умов полягає в тому, що достатня їх кількість за своєю суттю набуває ознак договору приєднання. Умови такого договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і він може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. До прикладу, це стосується договорів купівлі-продажу, які вчиняються шляхом розміщення продавцем інформації про свою комерційну діяльність та подальшого створення заінтересованою особою замовлення товару. При цьому можуть виникати спори щодо включення в договір умов, явно обтяжливих для сторони, яка приєдналася, при вирішенні яких слід враховувати загальні положення про оспорювання умов договору приєднання (ч.ч. 2, 3 ст. 634 ЦК України).
Насамкінець зазначимо, що в цілому погоджуємось із пропозицією, відповідно до якої в умови електронного правочину можуть включатися: спосіб підписування електронного правочину й інших документів, пов'язаних із виконанням зобов'язань сторін за правочином; порядок обміну електронними повідомленнями між сторонами при виконанні ними своїх зобов'язань за електронним правочином; порядок використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, а також порядок перевірки достовірності електронних повідомлень, що становлять електронний правочин; посилання й вказівки на умови, що включаються в електронний правочин шляхом відсилання до інформації, яка містяться в інформаційних системах сторін або на сайтах мережі Інтернет, інших відкритих чи корпоративних мережах; порядок зберігання електронних повідомлень та іншої інформації сторін, пов'язаної із виконанням зобов'язань за електронним правочином; згода сторін на зберігання електронного правочину та інших електронних повідомлень чи електронних документів, які створено у ході правочину, у третьої особи та порядок подальшого використання збережених даних у разі виникнення спору між сторонами; порядок забезпечення доступу однієї зі сторін до даних, пов'язаних із виконанням зобов'язань за електронним правочином, якщо такі дані зберігаються в інформаційній системі іншої сторони електронного правочину [190]. Вважаємо за доцільне доповнити це положення правилом такого змісту: якщо зазначені умови у договорі не встановлені і не можуть бути визначені виходячи з його умов, вони визначаються виходячи із звичайних умов, що склалися щодо аналогічних електронних правочинів на момент укладення договору. Таким чином, вчинення правочину за допомогою електронних засобів зв'язку може впливати на зміст такого правочину шляхом включення додаткових умов, пов'язаних з особливостями його укладання та виконання. Такі умови можуть набувати значення істотних у разі прямої вказівки закону або за волевиявленням однієї із сторін.
Також виникає питання, чи вважається офертою розміщена на якому-небудь сайті інформація про товари, роботи чи послуги та умови їх замовлення. На наш погляд, при цьому слід враховувати вид договору, який укладається. За загальним правилом реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Проте, цивільне законодавство допускає можливість здійснення публічної пропозиції укласти договір.
Так, при роздрібній купівлі-продажу пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Більше того, виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того, чи вказано ціну та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу (ст. 699 ЦК України). На цій підставі інколи обгрунтовується позиція, відповідно до якої, якщо на сайті магазину розміщено інформацію про запропонований товар, його вид та ціну, звернену до невизначеного кола осіб пропозицію придбати товар, то в усіх випадках відповідно до вказаної норми така пропозиція може вважатися офертою [263]. Вважаємо, що більш правильним є підхід, який враховує, що ст. 699 ЦК України застосовується щодо розміщення товару чи інформації про нього тільки у місцях його продажу. Погоджуємось, що місцем продажу може бути те, де є можливість укласти договір купівлі-продажу з продавцем. Але не кожний сайт надає можливість укладання договору роздрібної купівлі-продажу, тому що не кожний сайт надає можливість оплати товару з використанням електронних засобів зв'язку [225, с. 67].
Світова практика виробила різні підходи вирішення цього питання. Наприклад, у Німеччині прийнято підхід, відповідно до якого пропозиція, розміщення на сайті, розглядається як запрошення зробити оферту. Мотивується це тим, що якщо визнавати пропозицію на веб-сторінці офертою, для укладення договору акцептанту досить буде натиснути кнопку, і особа, яка пропонувала товари або послуги на цій веб-сторінці, виявиться зв'язаною договором і буде вимушена виплатити грошову компенсацію у разі неможливості його виконати. Аналогічний підхід існує і в країнах англо-американської системи приватного права, де судові рішення, що піднімають питання укладення договорів, орієнтують на визнання пропозиції на веб-сторінці радше запрошенням робити оферту, ніж офертою. В інших західних країнах, як правило, допускаються обидва варіанти – пропозиція на веб-сторінці може бути і офертою, і запрошенням робити оферту залежно від змісту (Бельгія, Франція, Швейцарія, Італія, Іспанія). У деяких випадках з сутності пропозиції витікає, що воно може бути кваліфікована тільки як оферта: 1) якщо пропоновані товари або послуги можуть бути надані безпосередньо в магазині, тобто їх передача може бути здійснена в електронному режимі (програмне забезпечення, музика, статті, зображення); 2) якщо на веб-сторінці є автоматична система, що дає змогу акцептувати пропозицію в режимі реального часу; 3) якщо особа, що зробила пропозицію, явно і недвозначно доводить до відома будь-кого і кожного, що пропозиція є офертою [164, с. 74-75]. Цікавим в цьому контексті є також і досвід Польщі, цивільне законодавство якої встановлює можливість укладення електронних правочинів за офертою, шляхом переговорів, на аукціоні чи за тендером. При цьому там доволі детально виписана процедура укладення електронних правочинів електронною поштою, за допомогою www-сторінки тощо. Також у польському цивільному законодавстві значна увага відводиться добрій волі осіб, що укладають електронний правочин та захисту "слабшої сторони" від зловживань [53].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Динаміка електронного правочину“ на сторінці 1. Приємного читання.
