Творець документа приєднує до нього не лише свій відкритий ключ, але й так званий сертифікат ключа електронного цифрового підпису, виданий засвідчувальним центром. На практиці інколи виділяють різні класи сертифікатів (така ситуація передбачена в США). Сертифікати першого класу видаються засвідчувальним центром після здійснення мінімальної перевірки користувача: вимагається назвати лише повне ім'я та адресу електронної пошти. Сертифікати другого класу можуть бути видані після перевірки засвідчувальним центром особистості того, хто звернувся за отриманням сертифіката, а також номера карточки соціального страхування і дати народження. Сертифікати третього класу видаються після перевірки кредитоспроможності користувача. І, нарешті, четвертого класу – після перевірки наданої інформації про становище в організації особи, яка звернулась за отриманням сертифіката [225, с. 90].
З метою захисту від підробки сертифікат шифрується закритим ключем центру. Далі до документа додаються:
• а) відкритий ключ центру сертифікації (для прочитання сертифіката);
• б) сертифікат ключа центру, виданий вищестоящим органом сертифікації (для перевірки повноважень центру) [225, с. 91).
Споживач електронного документа може бути незадоволений сертифікатом, виданим засвідчувальним центром, на тій підставі, що даний центр йому невідомий і він йому не довіряє. В такому випадку за сертифікатом ключа центру сертифікації можна звернутися в вищестоящий центр сертифікації і так далі. Рухатися вгору можна доти, доки не буде отримано сертифікат від органу, якому споживач готовий довіряти. Такий орган сертифікації називається довіреним центром сертифікації.
Якщо під час руху вгору не зустрінеться жодного довіреного центру сертифікації, то споживач документа досягне так званого кореневого центра сертифікації. Далі ланцюг переривається, оскільки підтверджувати правомочність цього центру вже немає кому, окрім органів державного управління. Практика роботи органів сертифікації ключів електронного цифрового підпису в зарубіжних країнах показує, що така розподілена ієрархічна модель є найбільш зручною і надійною.
У більшості випадків необхідність в законодавчому регулюванні правовідносин, які виникають з приводу застосування електронного цифрового підпису, пов'язана саме з тим, що для функціонування організацій, які забезпечують застосування електронного цифрового підпису, необхідною є наявність достатньої системи правового регулювання. Відсутність у країні системи організацій, які забезпечують використання електронного цифрового підпису, не дає можливості повного мірою використати в документальному і фінансовому обігу сучасні комунікаційні технології [225, с. 91].
Як зауважує І.Г. Медведев, "на противагу власноручному підпису, який завжди є персональним для його автора, електронний підпис не містить будь-яких елементів, що дають змогу "прив'язати" його до певної особи. Саме з цією метою необхідно звернутися до послуг третьої, незацікавленої особи (засвідчувального центру), яка може підтвердити належність електронного підпису конкретному суб'єкту" [155].
Таким чином, асиметричні алгоритми шифрування дають можливість забезпечити конфіденційність під час передачі електронного повідомлення від одного суб'єкта до іншого. З цією метою відправнику достатньо зашифрувати повідомлення відкритим ключем одержувача. Оскільки розшифрувати повідомлення можна, лише знаючи відповідний закритий ключ, це гарантує, що прочитати його не зможе ніхто, крім одержувача.
Поряд з поняттям електронного цифрового підпису в низці законодавчих актів країн ЄС зустрічається також поняття розширеного (advanced) електронного цифрового підпису. Під ним розуміють підпис, який відповідає таким вимогам:
• виключно пов'язаний із власником закритого ключа;
• однозначно ідентифікує особу, яка підписала документ;
• створений засобами, що перебувають в одноосібному управлінні особи, яка підписала документ;
• має особливий характер зв'язку з підписаними даними, за якого будь-яка їхня зміна може бути достовірно встановлена. У разі включення дайджесту електронного документа в склад електронного цифрового підпису, його, на наш погляд, варто розглядати як розширений [225, с. 92].
Важливіше значення порівняно з традиційною письмовою формою правочинів набуває питання про межі допустимості електронної форми правочинів. Законодавство зарубіжних держав з метою встановлення меж допустимості електронної форми правочинів йде трьома шляхами:
• 1) встановлює межі допустимості електронної форми через обмеження використання електронних документів;
• 2) встановлює межі допустимості через обмеження використання електронного цифрового підпису;
• 3) встановлює межі допустимості, використовуючи два зазначені вище підходи.
В законодавстві деяких штатів США передбачено обмеження використання електронної форми правочинів. Спільна для цих штатів вимога полягає в тому, що положення законодавчих актів про електронний цифровий підпис не застосовуються стосовно ряду правочинів, зокрема деяких видів довірчої власності, заловітів (Айова, Джорджія, Іллінойс). Закон штату Айова "Про безпеку електронної комерції" передбачає також незастосовність положень про застосування електронного цифрового підпису для різних документів, пов'язаних з опікунством і піклуванням [225, с. 93].
На сьогодні законодавство України практично не містить норм, які б створювали обмеження для використання електронної форми. Поширення можливості використання електронної форми на правочини, пов'язані зі спадковими та сімейними відносинами, а також відносинами, які вимагають нотаріальної та державної реєстрації, може негативно відбитися на забезпеченні прав та законних інтересів учасників цивільного обігу. Організації та уповноважені державні органи з метою забезпечення вчинення таких видів правочинів повинні будуть здійснювати збереження даних, необхідних для створення електронного цифрового підпису, в тому числі й даних конфіденційного характеру (наприклад, закритий ключ електронного цифрового підпису). Створення спеціальних банків таких даних може спричинити виникнення проблем, пов'язаних із забезпеченням їх захищеності. Крім того, може мати місце неправомірне користування конфіденційними даними, пов'язаними зі створенням електронного цифрового підпису, працівниками відповідних організацій та державних органів [225, с. 93].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Електронний правочин та електронна форма правочину“ на сторінці 6. Приємного читання.
