Електронний правочин та електронна форма правочину

Електронний правочин у цивільному праві України

• а) чи був оброблений документ закритим ключем електронного цифрового підпису, що відповідає його відкритому ключу;

• б) чи було змінено первісне повідомлення після обробки.

Крім законодавства штату Вашингтон, такий же підхід використаний в штаті Флорида [225, с. 97-98].

В ЄС діє Директива 1999/93/ЄС "Про систему електронних підписів, що застосовується в межах Співтовариства" від 13 грудня 1999 року. [15]. Вона визначає електронний підпис як "дані, подані в електронній формі, які додаються чи логічно поєднуються з іншими електронними даними та слугують методом засвідчення достовірності" [15]. Законодавство держав – членів ЄС також закріплює це поняття, із певними змінами повторюючи положення Директиви ЄС "Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку" ("Директива про електронну комерцію") від 8 червня 2000 року. [16].

У свою чергу законодавство Португалії використовує дещо інший метод визначення цього поняття. Передусім, воно виділяє два різних терміна – електронний підпис і цифровий підпис. Виходячи зі змісту законодавства, поняття електронного підпису є ширшим.

Під електронним підписом розуміють результат обробки електронних даних, який може бути предметом виключного суб'єктивного права і може використовуватись з метою ідентифікації автора електронного документа, якщо:

• це недвозначно визначає власника підпису як автора електронного документа;

• проставляння електронного підпису залежить лише від його власника;

• зв'язок між підписом і документом дає змогу виявити всі подальші зміни електронного документа.

Під цифровим підписом розуміють електронний підпис, заснований на системі асиметричного шифрування інформації, що включає алгоритм або серію алгоритмів, які створюють пару асиметричних, індивідуальних та взаємопов'язаних ключів, один з яких є закритим, у той час як інший є відкритим, і дає змогу власнику закритого ключа зафіксувати авторство електронного документа і дійсність змісту, а його одержувачу – використати відкритий ключ для підтвердження того, що підпис був створений з використанням закритого ключа, який відповідає відкритому, і перевірити, чи був змінений документ з моменту його підписання цифровим підписом [225, с. 99].

У цілому, проаналізувавши юридичну літературу з приводу змісту електронного цифрового підпису, можна виділити три основних підходи, які використовуються законодавством зарубіжних держав. Перший підхід називається "м'яким" і вказує, що він передбачає розгляд як електронного цифрового підпису будь-яких включених в електронний документ у той чи інший спосіб елементів, пов'язаних з відправником цього документа (США).

Другий підхід є більш "жорстким". Він передбачає, що електронний цифровий підпис повинен відповідати ряду законодавчо закріплених додаткових вимог. Наприклад, забезпечити можливість достовірного встановлення відправника інформації, і бути пов'язаним з даними, які передаються таким чином, що у випадку їх зміни підпис стає недійсним. Такий підхід визнано в законодавстві ряду європейських країн.

Третій підхід є найбільш "жорстким". Відповідно до нього законодавство визначає електронний цифровий підпис як результат криптографічного перетворення вихідного електронного документа і висуває найбільш деталізовані вимоги до такого підпису [225, с. 100–101].

На основі аналізу нормативно-правового матеріалу зарубіжних країн можна дійти висновку, що під час визначення електронного цифрового підпису важливе значення має закріплення таких його функцій, як засвідчення цілісності та незмінності змісту документа, а також ідентифікація автора електронного документа, які "перетворюють" електронний цифровий підпис в еквівалент власноручного підпису.

Закріплення правового режиму електронного цифрового підпису в законодавстві має важливе значення для його використання на практиці. В ньому закріплено норми права, які забезпечують саму можливість використання електронного цифрового підпису, а також умови його визнання законодавством у механізмі використання електронного цифрового підпису і підписаних ним документів як засобів доказування в судовому процесі.

Таким чином, як і у випадку з електронними документами, правовий режим електронного цифрового підпису базується на двох складових:

• а) положеннях про загальні умови рівнозначності електронного цифрового підпису і власноручного підпису, на підставі яких адресат документа, підписаного електронним цифровим підписом, зобов'язаний визнати юридичну силу цього документа;

• б) положеннях про можливість використання електронного цифрового підпису як засобу доказування в судовому процесі.

Так, Федеральний Закон США "Про електронні підписи в глобальній і національній торгівлі", зокрема, встановлює, що не може бути відмовлено в дійсності документа або електронного цифрового підпису лише на тій підставі, що:

• а) документ складений в електронній формі;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Електронний правочин та електронна форма правочину“ на сторінці 8. Приємного читання.