Розділ 2. Види одиничних злочинів

Так, виділення двооб'єктних злочинів, складених злочинів, злочинів, ускладнених додатковими тяжкими наслідками чи наявністю двох форм вини щодо різних наслідків, засновано на конструктивних особливостях їхніх складів. Кожному із цих складних одиничних злочинів відповідає складний за законодавчою конструкцією склад злочину: злочину кваліфікованому за наслідками — склад з двома формами вини (зі змішаною виною); злочину з декількома об'єктами (поліоб'єктному) — склад з декількома об'єктами, нарешті, складеному злочину відповідає склад, що містить у собі ознаки двох чи більше інших самостійних складів злочинів.

У той же час, специфічний характер триваючих і продовжуваних злочинів обумовлений зовсім не складністю їхніх законодавчих конструкцій, а особливим складним характером злочинної поведінки суб'єкта. А тому один і той самий злочин в одних випадках може вчинятися як продовжуваний або триваючий а в інших — одним простим актом поведінки винного (як одноактний злочин). Скажімо, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) може бути продовжуваним злочином за у мови його вчинення не одноактною дією, а окремими, роз'єднаними у часі тотожними діяннями (етапами), кожен з яких є продовженням одного й того самого діяння за наявності загальної мети і єдиного умислу.

Вирішення питання про наявність триваючого злочину також залежить не від конструкції його складу, а від часу припинення (присічення) злочинної діяльності. Тільки за умови, якщо злочинне посягання не припиняється в момент вчинення, і діяння, так би мовити, «розтягується у часі», триває певний час на стадії закінченого злочину, його склад набуває триваючого характеру.

Отже, підставою для виділення триваючих і продовжуваних злочинів є специфічний механізм злочинної діяльності, психологічний зміст злочинів, а не конструктивні особливості їхніх складів.

Таким чином, вважаємо, що розглядати в одному класифікаційному ряді триваючі, продовжувані злочини і діяння, що мають ускладнені склади неприпустимо, тому що при цьому порушується закономірність у побудуванні класифікації, ускладнюється можливість її застосування у практичній діяльності.

Заради справедливості зазначимо, що окремі науковці звертали увагу на певні суперечності у своїх класифікаціях ускладнених одиничних злочинів. Зокрема. В.П Малков вказував, що будь-яка класифікація є умовною і іноді буває так, що «у злочинах, які належать до складених, інколи мають місце ознаки продовжуваних, а у злочинах з альтернативними діями — ознаки триваючих»[105].

Однак, на нашу думку, не ознаки продовжуваного злочину будуть міститися у складеному злочині, а злочин одночасно може бути складеним за своєю конструкцією і, за певних умов його вчинення. триваючим або продовжуваним Так, примушування давати показання, поєднане із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 373 КК) — завжди є складеним деліктом, але особливий характер злочинної поведінки суб'єкта може перетворити його у продовжуваний злочин. Так само, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) — це складений злочин, однак він може набувати характер продовжуваного заволодіння майном.

Прикладами триваючих складених злочинів можуть слугувати незаконне позбавлення волі людини, вчинене із застосуванням зброї (ч. 2 ст. 146 КК), втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, поєднана із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 393 КК) тощо. Скажімо, початком втечі буде залишення місця позбавлення волі, а закінчиться цей злочин або затриманням винного або з'явленням його з повинною. Незаконне позбавлення волі почнеться з дій. що позбавляють потерпілого особистої волі, а припишіться з моменту його звільнення.

Таким чином, на нашу думку, до ускладнених одиничних злочинів слід відносити лише ті діяння, які мають ускладнену (складну) законодавчу конструкцію. Згідно з чинним КК України такими є: складені злочини та злочини з похідними наслідками[106].

Щодо злочинів, які складаються із двох дій (наприклад, за ст. 353 КК) чи з альтернативних дій (наприклад, за ч. 1 ст. 366 КК), то, як зазначалося, за законодавчою конструкцією вони є простими діяннями. Злочини, які складаються із неодноразових дій (тобто такі, у складі яких передбачається ознака систематичності дій)[107], в кримінальному законодавстві України наразі не передбачені, отже виділяти їх в якості окремого виду одиничних злочинів підстав немає,

У той же час, не слід забувати, що будь-які одиничні злочини є структурними елементами множинності злочинів. А тому не викликає сумніву, що триваючі, продовжувані та інші названі вище злочини об'єднує те, що з тих чи інших підстав вони зовні дуже схожі зі множинністю, і правоохоронні органи зазнають найбільше труднощів, коли надають їм правову оцінку, визначаючи, чи одиничний злочин або множинність мають місце в діянні особи. Помилкова оцінка вчиненого як одиничного злочину, чи, навпаки, як множинності може призвести до того, що правопорушник або уникне справедливого покарання, або буде підданий більш суворим заходам державного примусу, ніж він заслуговує. Ось чому, дуже важливо правильно розпізнавати у вчиненому одиничні злочини та їх види, а також відмежовувати їх від випадків множинності.

Якщо в цьому аспекті подивитись на визначену проблему і в якості критерію для класифікації обрати суто кількісну ознаку — множинність злочинів (два чи більше діяння), з одного боку, і одиничний злочин — з іншого, то цілком прийнятно ставити в один ряд триваючі, продовжувані, складені і будь-які інші одиничні злочини і розглядати їх як структурні елементи множинності.

Наведеними міркуваннями і пояснюється вибір об’єктів цього дослідження. Ми розглянемо лише ті види одиничних злочинів, які зовні схожі із множинністю, а тому вважаються найбільш проблемними діяннями у слідчо-судовій практиці.