Розділ II. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері службової діяльності

У разі, коли при перевищенні влади або службових повноважень, вчиненому службовою особою, яка не є працівником правоохоронного органу, фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК. Якщо катування містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК (див. п. 12 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15). Катування, вчинене працівником правоохоронного органу, кваліфікується лише за ч. 3 ст. 127 КК, а якщо воно призвело до загибелі людини — за ч. 4 цієї статті і додаткової кваліфікації за ч. 2 чи ч. 3 ст. 365 КК не потребує. Якщо при цьому вчинені і дії, передбачені ч. 2 ст. 365 КК, які не є катуванням (не охоплюються ст. 127 КК), вони підлягають кваліфікації і за ч. 2 чи ч. 3 ст. 365 КК.

Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним позбавленням волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146 КК), кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК, а якщо таке позбавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146 КК) — за ч. 3 ст. 365 КК. Вчинення цих злочинів організованою групою належить кваліфікувати за сукупністю ч. 3 ст. 146 та ч. 3 ст. 365 КК (абз. 2 п. 12 вказаної постанови ПВСУ).

Питання про відповідальність службової особи, яка перевищила владу або службові повноваження на підставі наказу чи розпорядження керівника, і це потягло шкідливі наслідки, вирішується з урахуванням вимог ст. 41 КК (див. п. 16 зазначеної постанови ПВСУ).

12. Коли службова особа перевищила владу або службові повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна шкода, і їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії як вчинені в стані крайньої необхідності відповідно до ст. 39 КК не можуть бути визнані злочинними (п. 15 постанови ПВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15). Стаття 39 КК має застосовуватись і у випадках, коли заподіяна шкода дорівнює шкоді відверненій, оскільки перевищенням меж крайньої необхідності, згідно з ч. 2 ст. 39 КК, визнається умисне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Не повинні визнаватись злочином і дії, пов'язані із заподіянням службовою особою шкоди правоохоронюваним інтересам, які об'єктивно є перевищенням влади або службових повноважень, якщо вони були вчинені в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети (ст. 42 КК). (Про вчинення дій у стані крайньої необхідності та в умовах виправдного ризику див. главу 3 розділу 1).

Примітка 1.

Перевищення влади або службових повноважень, на наш погляд, є різновидом зловживання владою або службовим становищем, тобто основні склади злочинів, передбачені ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 365 КК, за об'єктивними ознаками та ознаками суб'єкта співвідносяться між собою як загальний (ч. 1 ст. 364 КК) та спеціальний (ч. 1 ст. 365 КК).

Оскільки ж законодавець виділив перевищення влади або службових повноважень у окремий, самостійний склад злочину, необхідно визначити критерії розмежування зазначених складів злочинів.

Критерії розмежування зловживання владою або службовими повноваженнями та перечищення влади або службових повноважень були сформульовані у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. № 12 "Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень" (Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000): Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. — К.: «А.С.К.», 2000. — Т. 2: III. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. IV. Постанови Пленуму Верховного Суду України з організаційних питань. — С.195) і без суттєвих, змістовних уточнень відтворені у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 "Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень". Звернувши увагу судів на те, що їм необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем, Пленум Верховного Суду України констатував, що при зловживанні владою або службовим становищем службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень, на думку Пленуму Верховного Суду України, треба розуміти:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; в) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти (Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. За заг. ред. В.Т. Маляренка. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С.283).

Наведене роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є буквальним відтворенням позиції з цього питання (щодо видів перевищення влади або службових повноважень) О.Я. Светлова, висловленої ним у 1978 р., який писав, що перевищення влади чи службових повноважень може проявлятися у таких видах:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи даного відомства або службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій одноособово, тоді як такі дії могли бути вчинені тільки колегіально;

в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, із особливого дозволу і з особливим порядком проведення, — без цих умов;

г) вчинення дій, які не має права здійснювати ні жодна службова особа, ні колегіальний орган (Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. — Киев: «Наукова думка», 1978. — С.175–176).

Дещо по-іншому вирішує питання про види перевищення влади А.В. Галахова, на думку якої як перевищення влади належить кваліфікувати вчинення службовою особою таких дій (за наявності всіх вказаних у законі ознак), які входять в компетенцію:

1) іншої службової особи даного відомства;

2) службової особи іншого відомства;

3) колегіального органу;

4) даної службової особи, але за відсутності вказаних у законі чи іншому нормативному акті умов (Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий. Вопросы уголовно-правовой квалификации. — М.: «Юридическая литература», 1978. — С.33). Таким чином, А.В. Галахова, як і деякі інші вчені, не називає видом перевищення влади вчинення дій, які не має права здійснювати ні жодна службова особа, ні колегіальний орган.

Б.В. Волженкін зазначає, що у судовій практиці найбільш характерними випадками перевищення службових повноважень визнаються наступні: 1) вчинення службовою особою дій, які відносяться до повноважень (компетенції) іншої службової особи даного чи іншого відомства; 2) вчинення службовою особою дій, які могли бути вчинені нею самою лише за наявності особливих обставин, вказаних у законі (наприклад, застосування зброї чи спеціальних засобів); 3) вчинення службовою особою дій, на які взагалі законом жодна особа ні за яких обставин не уповноважується (наприклад, побиття працівниками міліції затриманих, побиття офіцером солдат) (Волженкин Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. — С. 136).