Розділ II. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері службової діяльності

Іншими ознаками офіційного документа В.О. Навроцький називає: наявність реквізитів, які є різними для окремих видів документів (виконання на бланках певної форми, наявність штампів, печаток, підписів відповідальних осіб або тих працівників, котрі готували документи чи з котрими вони були погоджені); змістовна сторона, яка полягає в тому, що документ підтверджує права чи звільняє від обов'язків, містить інформацію про факти, які мають юридичне значення; походить від державного чи іншого підприємства, установи, організації. На думку В.О. Навроцького, власне офіційним документом мали б визнаватися лише акти державних установ (відповідно до буквального значення слова офіційний як такого, що походить від уряду чи його органів), однак на сьогодні у зв'язку з широким розумінням понять “посадовий злочин" та "посадова особа", відображених у самому КК, поняття "предмет посадового підлогу" тлумачиться широко, як акт, що походить від будь-якої посадової особи, в тому числі від колективних або навіть приватних підприємств, установ, організацій. Крім того, В.О. Навроцький вважає, що із ознак аналізованого злочину випливає, що ним не можуть виступати незавершені документи — без підписів уповноважених осіб, печаток, а тим більше бланків документів, а також печатки, штампи, які використовуються під час підлогу. Незаконні дії стосовно бланків, штампів, печаток (зокрема, їх підробка) мають кваліфікуватися, на думку В.О. Навроцького, як готування до посадового підлогу (Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. — К.: Т-во “Знання", КОО, 2000. — С.515–516).

Примітка 2.

Див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 3-тє вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Атіка, 2005. — С.855 (2003 — С.850) (автор коментаря до ст. 366 М.І. Мельник); Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероб. та доп. — X.: ТОВ "Одіссей”, 2004. — С.964 (автор коментаря до ст. 366 — В.І. Тютюгін); Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — 4-те вид., перероб. та доп. / Відп. ред. С.С. Яценко. — К.: «А.С.К.», 2005. — С.728 (автор коментаря до ст. 366 П.С. Матишевський); Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. — X.: ООО «Одиссей», 2005. — С.702 (автор коментаря до ст. 366 Д.І. Крупко); Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть: Конспект лекций. — Харьков: «Одиссей», 2003. — С.135; Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. — К.: Істина, 2004. — С.421; Хохлова І.В., Шем’яков О.П. Кримінальне право України (Особлива частина). Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — С.216. Зокрема, В.І. Тютюгін пише, що видача неправдивого документа означає надання фізичним або юридичним особам документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Крім того, на його думку, видача неправдивого документа матиме місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ (Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероб. та доп. — С.964).

Глава 4. Службова недбалість

Стаття 367. Службова недбалість

1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, —

карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

1. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 367, характеризується сукупністю трьох обов’язкових ознак:

— діянням у вигляді невиконання або неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків;

— наслідками у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб;

— причиновим зв'язком між зазначеними діянням та наслідками.

Злочин має матеріальний склад і вважається закінченим з моменту настання передбачених у диспозиції статті наслідків.

2. Невиконання службовою особою своїх службових обов'язків передбачає бездіяльність такої особи за умови, коли вона повинна була і могла вчинити дії, що входять до кола її обов'язків у межах повноважень, якими вона наділена на підставі законів та інших нормативно-правових актів.

3. Неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків передбачає їх виконання неналежним чином через несумлінне ставлення до них за умови, що особа повинна була і могла їх виконати належним чином. При цьому необхідно встановити:

— які саме обов'язки входять до кола повноважень службової особи і якими нормативно-правовими актами чи службовими інструкціями вони визначені;

— які саме службові обов'язки були не виконані або неналежно (не в повному обсязі) виконані особою;

— чи зумовило невиконання чи неналежне виконання службовою особою своїх обов'язків заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб;