Розділ II. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері службової діяльності

Кримінально-правова оцінка діяння службової особи, яким заподіяна шкода "власному" підприємству, установі, організації, має даватись з урахуванням перш за все психічного її ставлення до наслідків у вигляді заподіяної шкоди, її виду, мотивів і мети вчинення діяння, яким заподіяна шкода. При цьому така оцінка обов'язково повинна здійснюватись з урахуванням таких обставин, що виключають злочинність діяння, як крайня необхідність (ст. 39 КК) та діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42 КК). За наявності в діянні особи ознак зазначених обставин, що виключають злочинність діяння, воно (діяння) має оцінюватись як правомірне та/або суспільно корисне чи вимушене (виправдане).

Якщо службова особа бажала настання наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди "власному" підприємству, установі, організації, за умови вчинення нею діяння, яким така шкода заподіяна, з мотивів, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 364 КК, вона має нести відповідальність за цією статтею. За наявності непрямого умислу до наслідків, а тим більше необережного ставлення до них, вирішального значення при кримінально-правовій оцінці діяння службової особи набувають мотиви і мета його вчинення. Слід також врахувати правовий статус (правове становище) такої службової особи: є вона найманим працівником чи одним із співвласників або одноособовим власником такого підприємства, установи, організації. У двох останніх випадках, зокрема у разі сплати штрафу і пені, нарахованих за несплату (умисну) податків, зборів, інших обов'язкових платежів, очевидно, юридична особа навряд чи буде ставити питання про притягнення службової особи, з вини якої заподіяна шкода юридичній особі внаслідок сплати таких штрафу і пені, до кримінальної відповідальності.

Розглядаючи питання відповідальності службової особи за заподіяння матеріальної шкоди підприємству, установі, організації внаслідок сплати штрафних санкцій (штрафу) і пені, нарахованих за несплату чи несвоєчасну сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів, один із співавторів цього коментаря обґрунтовував висновок, що така відповідальність можлива, але за певних умов:

1) наявність факту несплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів повинна бути встановлена (підтверджена) обвинувальним вироком суду, який вступив у силу;

2) штрафні санкції (штраф) і пеня за несплату чи несвоєчасну податків, зборів, інших обов'язкових платежів фактично сплачені, тобто фактично заподіяна платнику податків матеріальна шкода;

3) кримінальна справа за ст. 364 КК може порушуватись лише за наявності заяви власника юридичної особи, службова особа якої визнана винною в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів[396].

9. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у формі умислу, Умисел щодо використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби прямий, а щодо наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб вина може бути у формі як умислу, так і необережності.

Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони злочину є мотиви та мета вчинення службовою особою діяння всупереч інтересам служби з використанням влади чи службового становища — корисливі мотиви, інші особисті інтереси чи інтереси третіх осіб.

Під корисливим мотивом потрібно розуміти прагнення особи отримати для себе або для інших осіб не будь-яку, а лише матеріальну вигоду (наприклад, отримати майно або право на майно, звільнитись від матеріальних витрат внаслідок своїх дій).

Під іншими особистими інтересами розуміються будь-які інтереси службової особи, окрім корисливих, зокрема вчинення цього злочину з почуття помсти, кар'єризму, бажання приховати недоліки в роботі, отримати будь-яку вигоду нематеріального характеру тощо, а під інтересами третіх осіб — інтереси будь-якої іншої особи, як корисливі, такі і некорисливі, на користь якої вчинюються або не вчинюються певні дії службовою особою з використанням влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

10. Суб'єкт злочину спеціальний — службова особа.

Про поняття службової особи див. главу 5 розділу І.

11. Кваліфікованими видами складу злочину є:

— зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364);

— якщо такі дії вчинені працівником правоохоронного органу (ч. 3 ст. 364).

12. Згідно з п. 4 примітки до ст. 364 тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкі наслідки, що не пов'язані з заподіянням матеріальних збитків, — це оціночне поняття і вирішується воно з урахуванням конкретних обставин справи. До таких наслідків, зокрема, відносяться дезорганізація чи розвал роботи підприємства, установи, організації, їх банкрутство, тривала зупинка транспорту, створення аварійної ситуації, внаслідок якої хоча б одна людина отримала середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або потягла людські жертви.

Насильство не є конститутивною чи кваліфікуючою ознакою цього злочину, а тому заподіяння тілесних ушкоджень або смерті потерпілому умисно шляхом фізичного насильства не може розглядатись як діяння, вчинене в межах повноважень службової особи, оскільки такі дії ніхто не має права виконувати або дозволяти, вони виходять за межі повноважень службової особи, а тому повинні кваліфікуватись як перевищення влади або службових повноважень, а в необхідних випадках — також і за сукупністю злочинів як перевищення влади або службових повноважень і злочин проти життя і здоров'я особи.

Необережне заподіяння смерті або тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ч. 2 ст. 364 і додаткової кваліфікації за ст. 119 та 128 не потребує.

13. Якщо в діях особи крім зловживання владою або службовим становищем містяться ознаки іншого злочину, дії такої особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, за винятком випадків, коли вчинення того чи іншого злочину службовою особою є конститутивною чи кваліфікуючою його ознакою, тобто коли такий злочин є спеціальною нормою щодо зловживання владою чи службовим становищем. Наприклад, використання службовою особою влади чи службового становища, поєднане з приховуванням тяжкого чи особливо тяжкого злочину, кваліфікується за ст. 364 і додаткової кваліфікації за ст. 396 не потребує.

14. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364, є службова особа — працівник правоохоронного органу. До службових осіб правоохоронних органів відносяться особи, які здійснюють функції представника влади або обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків у таких органах. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохоронні, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.