Розділ 1. Поняття та види множинності злочинів

Підсумовуючи сказане щодо відмінності сукупності злочинів від конкуренції норм, зазначимо, що це є різні поняття.

По-перше, при сукупності одним (ідеальна) чи декількома (реальна) діяннями особи вчиняється два чи більше окремих злочинів, а при конкуренції норм — тільки один злочин.

По-друге, при сукупності має місце множинність злочинів, а при конкуренції-одиничний злочин.

По-третє, при сукупності підлягають застосуванню дві чи більше окремих статей Особливої частини КК залежно від кількості вчинюваних злочинів, а при конкуренції-лише одна стаття КК.

Конкуренцію норм слід відрізняти від колізії норм, бо це різні поняття[223]. При конкуренції норм суперечностей між нормами не існує, вона завжди виникає там, де один вчинений злочин одночасно підпадає під ознаки двох чи більше статей Особливої частини КК. Колізія ж норм має місце там, де між двома або більше нормами існують суперечності, тобто зміст однієї норми повністю чи частково заперечується змістом іншої. Колізія існує незалежно від того, були чи не були вчинені конкретні злочини, які підпадають під ці норми. Як правило, колізія виникає у випадках прийняття новою кримінального закону, коли слід вирішити питання, який закон слід застосовувати до діянь, вчинених раніше, під час дії попереднього закону. Це питання стосується чинності закону про кримінальну відповідальність в часі, зокрема, його зворотної дії в часі і вирішується на підставі ст. 5 КК, яка є колізійною нормою і призначена для подолання суперечностей між окремими законами.

Реальну сукупність злочинів слід відмежовувати від повторності злочинів. Як вже зазначалось, вони мають низку спільних рис: є видами множинності; утворюються двома чи більше злочинами, кожен з яких передбачений в Особливій частині КК в якості окремого складу; ці злочини вчиняються послідовно, з проміжком часу між ними.

Розрізняє їх те, що при сукупності всі злочини вчиняються до засудження хоча б за один із них, а для повторності ця ознака не є визначальною.

Повторність звичайно складається із тотожних злочинів, тобто таких, що мають однаковий склад і передбачені однією статтею КК. Іноді, у випадках прямо передбачених в законі, повторність можуть утворювати однорідні злочини (ч. 3 ст. 32 КК). Не можуть утворювати повторність різнорідні злочини.

В тих випадках, коли особа вчиняє повторно закінчені тотожні злочини, наприклад, повторне одержання хабара службовою особою, її дії кваліфікуються за однією статтею КК, де врахована ознака повторності — в даному випадку ч. 2 ст. 368 КК.

Суди інколи припускаються помилок, кваліфікуючи повторність тотожних злочинів за правилами сукупності. Наприклад, вироком Сарненського районного суду Рівненської області П. (судимого 27 квітня 2004 р. за ст. 3 ст. 185 КК України) засуджено за ч. 3 ст. 185 та за ч. 3 ст. 185 КК. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів П. призначено 3 роки 5 місяців позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України йому остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Згідно з вироком П. визнано винним у тому, що 29 грудня 2004 р. приблизно о 2 год. через металеве вікно він проник у гараж М., звідки викрав електрозварювальний апарат (вартістю 980 гри.) та електрокорморізку (вартістю 300 гри.), заподіявши потерпілому шкоди на загальну суму 1280 гри

На початку квітня 2005 р. приблизно о 3 год. П. шляхом зриву навісного замку проник у приміщення пилорами, яка розташована на території СГПП «Нове життя», звідки викрав деревообробний станок (вартістю 1300 грн.) та 15 м кабелю до нього, а всього майна на загальну суму 1435 грн.

У касаційному поданні заступника прокурора Рівненської області порушено питання про зміну вироку щодо П. у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального законодавства, яке виявилося в призначенні йому покарання за сукупністю тотожних злочинів. Заслухавши доповідача, міркування прокурора про обґрунтованість подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з вироком, П. визнано винним у вчинені двох крадіжок чужого майна, поєднаних із проникненням у гараж та приміщення пилорами, тобто крадіжок, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 185 КК України. Оскільки в цьому випадку суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення П. повторних тотожних злочинів, його злочинні дії мали бути кваліфіковані тільки за ч. 3 ст. 185 КК України за обидві крадіжки, а не за кожну окремо, то вони підпадають під дію того самого кримінального законодавства. Тому призначення засудженому покарання судом першої інстанції за сукупністю злочинів є неправильним, у зв'язку з цим вирок у цій частині підлягає зміні, а рішення про призначення П. покарання за сукупністю злочинів виключенню з вироку[224].

Якщо ж повторність утворюють злочини, що передбачені різними частинами однієї статті КК. або злочини, що мають різні стадії (наприклад, замах на злочин та закінчений злочин), або має місце повторність однорідних злочинів (у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК). вчинене кваліфікують за правилами сукупності злочинів, тобто за двома чи більше статтями КК. Таку повторність одночасно визнають видом реальної сукупності. Прикладом правильної кваліфікації «повторності-сукупності» є наступна кримінальна справа.

Новозаводський районний суд м. Чернігова засудив М. за ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК па чотири роки позбавлення волі за те, що М. 6 серпня 2003 р. приблизно о 16-й годині завдав потерпілій Б декілька ударів кулаками в живіт і, подолавши в такий спосіб опір потерпілої, вчинив з нею статевий акт усупереч її волі, а після цього намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, але не довів свій умисел до кінця у зв’язку з активним опором Б.

У касаційному поданні прокурор Чернігівської області порушив питання про зміну вироку в частині кваліфікації дій засудженого. Він вважав, що суд дії останнього щодо намагання задовольнити статеву пристрасть неприродним способом за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК кваліфікував неправильно, бо в них відсутня кваліфікуюча ознака — повторність, а тому дії засудженого слід розцінювати як продовжуваний злочин.

Перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України подання прокурора залишила без задоволення, виходячи з того, що відповідно до ст. 33 КК сукупністю злочинів є вчинення особою двох а більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. Крім того, при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК. Тому суд правильно кваліфікував дії М. за сукупністю злочинів, вчинених щодо потерпілої Б.

Як зазначено у вироку, дії засудженого щодо вчинення зґвалтування потерпілої кваліфіковані за ч. 1 ст. 152 КК як закінчений склад злочину. Так само правильно суд обґрунтовано кваліфікував дії М. за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК як замах на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинені особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 152 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України прокурору Чернігівської області у задоволенні його касаційного подання відмовила[225].