Розділ 1. Поняття та види множинності злочинів

4. При визначенні сукупності не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, встановлених законом (ч. 1 ст. 33 КК). Тобто, як і при інших видах множинності, необхідною ознакою сукупності є збереження юридичних властивостей хоча б двох злочинів, які входять до цієї сукупності.

Отже, сукупність буде відсутньою, якщо хоча б один із двох злочинів було декриміналізовано або за один із двох злочинів особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі норм Загальної частини КК (статті 44–49, 97, 106 КК) чи у зв'язку із застосуванням спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених в окремих статтях Особливої частини КК.

Таким чином, для наявності сукупності злочинів повинні існувати юридичні наслідки раніше вчиненого злочину. Наприклад, особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, за який була звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям згідно зі ст. 45 КК Через деякий час дана особа знову вчинила злочин. Оскільки перший злочин вже не тягне за собою юридичних наслідків, то в даному випадку сукупність злочинів буде відсутньою.

Законодавче визначення сукупності не містить її поділу на види, але в судовій практиці і в науці кримінального права сукупність поділяють на два види: реальну і ідеальну.

Виділення вказаних видів сукупності визнає більшість науковців. Однак в науковій літературі можна зустріти і протилежні думки. Так, М.С Таганцев, М.Д. Сергєєвський взагалі заперечували існування ідеальної сукупності. Перший з цих авторів вважав, що вона є «продуктом шкільної премудрості», а інший вказував, що ідеальна сукупність представляє собою уявне розчленування єдиного злочину і має розглядатися як єдине злочинне діяння[201].

А.С. Нікіфоров категорично виступав проти поділу сукупності на ідеальну та реальну, а Н. Ф. Яшинова доводила, що при ідеальній сукупності має місце один злочин, який містить ознаки різних складів злочинів, а призначення інституту ідеальної сукупності полягає в тому, щоб заповнити прогалини законодавця, який не зміг передбачити в кримінально-правових нормах усіх можливих варіантів збігу діянь при вчиненні різних посягань. При цьому авторка вважала, що кваліфікувати ідеальну сукупність треба за всіма статтями КК. ознаки яких містяться у вчиненому діянні[202].

М.І. Бажанов визнаючи існування двох видів сукупності, вказував, що невдалим є сам термін «ідеальна сукупність», бо він не повністю відображує те явище, яке покликаний визначати. «Буквальне його тлумачення, — пише МЛ Бажанов, скоріше за все, і призвело до того, що деякі автори вважали, що ідеальна сукупність (тобто уявна, існуюча в думках) є за своєю сутністю єдиним злочином, хоча і містить ознаки декількох злочинів»[203].

На нашу думку, можна сперечатися з приводу того, наскільки вдалими є терміни «ідеальна і реальна сукупність», однак ідеальна сукупність не є штучною юридичною конструкцією, бо вона характеризує об’єктивну ситуацію, що може виникати при вчиненні декількох самостійних злочинів. Поділ сукупності на ідеальну і реальну заснований на особливостях характеру злочинної поведінки особи при вчиненні нею декількох злочинів. Так, реальна сукупність має місце там, де винна особа різними за часом та відокремленими одне від одного діяннями вчиняє два чи більше злочинів, а ідеальна — де особа одним діянням вчиняє два чи більше злочинів.

Реальна сукупність є простим і найбільш поширеним видом сукупності — вона складає понад 90 % від всіх випадків сукупності злочинів.

Розглянемо її ознаки. Крім загальних ознак, притаманних сукупності злочинів у цілому, реальна сукупність має такі риси:

1) наявність двох чи більше діянь, кожне з яких представляє собою самостійний злочин, інакше кажучи, кожний злочин вчиняється окремим діянням (дією чи бездіяльністю) винного (наприклад, зґвалтування і крадіжка);

2) ці злочини мають тільки один спільний елемент — суб’єкта злочину;

3) злочини при реальній сукупності можуть бути однорідними чи різнорідними (іноді тотожними), закінченими і незакінченими, а також вчиненими особою в співучасті чи одноособово. Прикладом реальної сукупності закінченого і незакінченого злочинів може стати ця кримінальна справа.

Вироком апеляційного суду м. Києва Р. засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України і за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за те, що він, перебуваючи у квартирі, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою вбивства двох осіб, почав завдавати удари ніжкою від табурета по голові Ч. та П., від чого останні впали на підлогу. Продовжуючи свої дії Р. з метою доведення свого умислу до кінця завдав ножові поранення потерпілим. Смерть Ч. настала в результаті колото-різаної рани шиї з ушкодженням сонної артерії. П. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння і його смерть не настала у зв’язку із своєчасно наданою медичною допомогою.

До висновку про винність засудженого Р. у вчиненні умисного вбивства потерпілого Ч. та замаху на умисне вбивство потерпілого П. суд дійшов на підставі доказів, перевірених у судовому засіданні, яким дав належну оцінку у вироку. Суд правильно послався на показання Р., дані під час досудового слідства, що прямо викривають його у вчиненні цих злочинів. Ці показання суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони стверджуються іншими доказами. Так, за даними судово-медичних експертиз, пояснення Р. про спосіб, інтенсивність і локалізацію тілесних ушкоджень, які він завдав потерпілим, повністю підтверджені. Локалізація та характер цих ушкоджень свідчать про намір засудженого позбавити життя потерпілих. Згідно з висновками медико-криміналістичної та судово-криміналістичної експертиз, виявлені на трупі потерпілого Ч. поранення, а також колото-різана рана грудей П„могли бути завдані клинком ножа, вилученого з місця події. Потерпілий П. також стверджував, що Р 21 лютого 2005 р. неодноразово заходив до них у квартиру і вимагав у Ч. гроші, однак останній відмовився їх давати. Після 22 год. знову зайшов Р. і почав сваритись із Ч. П. почув звук ударів і побачив, що засуджений завдає удари Ч., а коли останній падав, то з шиї у нього текла кров. Р. також завдав йому особисто не менше п'яти сильних ударів по голові та поранив у груди.

Ставити під сумнів ці показання потерпілого підстав немає. Вони узгоджуються з наведеними судом доказами, зокрема зданими судово-імунологічної експертизи, про те, що на вилученій при затриманні Р. куртці виявлено кров людини, що могла належати потерпілому Ч., а також не виключається наявність крові потерпілого П. Отже, кваліфікація дій Р. за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною[204];

4) при реальній сукупності всі діяння, з яких вона складається, вчиняються в різний час, тобто між ними є певний проміжок часу, і одне діяння обов'язково передує іншому. Розрив у часі між вчиненими діяннями може бути будь-яким: в одних випадках він вираховується роками, в інших — незначним терміном.

В літературі звертають увагу, що при реальній сукупності можлива і, так звана, зовнішня одночасність вчинюваних діянь. Зокрема, В.М. Кудрявцев звертав увагу, що такі випадки характерні, наприклад, для злочинів, із яких один вчиняється шляхом злочинної бездіяльності, а інший — шляхом дії[205].

В.П. Малков справедливо зазначав, що при реальній сукупності можливі випадки, за яких ознака різночасного вчинення діянь виражена нечітко; вони інколи співпадають за часом вчинення, але при цьому обов’язково один злочин розпочатий раніше іншого. З цим погоджується і М.М. Становський[206].

З нашої точки зору, подібні комбінації припустимі лише в певних ситуаціях, зокрема, коли діяння, що вчиняє суб’єкт, не мають загальних (спільних) ознак, і хоча б одне з них є триваючим або продовжуваним злочином. Наприклад, особа незаконно зберігає вогнепальну зброю (ч. 1 ст. 263 КК) і в той же час злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК). В даному випадку' в період вчинення одного триваючого злочину, суб’єкт починає вчинювати інший триваючий злочин і вони обидва здійснюються на стадії закінченого злочину доти, доки «злочинний стан» особи не буде припинений. Це також є реальна сукупність злочинів. Або, скажімо, особа під час ухилення від сплати аліментів вчиняє грабіж, вбивство, чи будь-який інший одноактний злочин.