Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

4. Частина 3 ст. 1172 ЦК поширюється на випадки завдання шкоди учасниками повних товариств або повними учасниками командитних товариств чи учасниками довірчих товариств третім особам при здійсненні ними підприємницької діяльності від імені зазначених видів товариств. Що стосується членів кооперативів, то вони як такі від імені кооперативу діяти не вправі, а шкода, якої вони заподіяли третім особам при виконанні ними трудових обов’язків, підлягає відшкодуванню на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК.

Стаття 1173. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

1. Із контексту ст. 1173 ЦК та з урахуванням визнання права власності держави у ст. 326 ЦК, права власності Автономної Республіки Крим у п. 3 ч. 1 ст. 138 Конституції Автономної Республіки Крим, визнання держави та Автономної Республіки Крим учасниками цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК), які діють на рівних правах з іншими учасниками цивільних відносин (ч. 1 ст. 167; ч. 1 ст. 168 ЦК), випливає, що за шкоду, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади, відповідальність несе держава, а за шкоду, завдану органами влади Автономної Республіки Крим, відповідальність несе Автономна Республіка Крим. Відшкодування шкоди в порядку відповідальності держави за шкоду, заподіяну державними органами, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Відшкодування шкоди в порядку відповідальності за шкоду, заподіяну органами влади Автономної Республіки Крим, здійснюється за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим.

2. Стосовно відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю органу місцевого самоврядування, встановлюється, що вона відшкодовується цим органом. Це інша правова конструкція, ніж та, що сформульована законодавцем стосовно відповідальності за шкоду, заподіяну органом державної влади чи органом влади Автономної Республіки Крим. Але є підстави стверджувати, що закон і в цьому випадку, покладаючи відповідальність безпосередньо на орган місцевого самоврядування, кінець кінцем не виключає відповідальності власника відповідних бюджетних коштів (коштів місцевого бюджету) — територіальної громади за незаконні рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. Питання про покладення на орган місцевого самоврядування обов’язку відшкодувати шкоду, завдану органом місцевого самоврядування, має вирішуватись з урахуванням такого. У принципі, суб’єктами, що мають бути поставлені поряд з державою та Автономною Республікою Крим як суб’єкти, що відповідають за шкоду, завдану їх органами, є територіальні громади. Необхідність у визначенні якраз органів місцевого самоврядування як осіб, що відповідають за шкоду, завдану цими органами, зумовлена тим, що до органів місцевого самоврядування належать районні та обласні ради (абзац сьомий ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» [85]), за зобов’язаннями яких територіальні громади відповідати не можуть. Питання про відповідальність цих органів має вирішуватись з урахуванням того, що на рівні областей і районів за рахунок джерел, установлених Бюджетним кодексом та законами про Державний бюджет України на відповідний рік, також формуються бюджети.

Але ж виникає запитання про те, у який спосіб перейти від органу місцевого самоврядування, що має відповідати за завдану ним шкоду не тільки відповідно до ст. 1173 ЦК, а й згідно із ст. 56 Конституції України [1], до територіальної громади, що має відшкодувати шкоду за рахунок місцевого бюджету, або до районного чи обласного бюджетів, що згідно із ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють повноваження щодо володіння, користування і розпоряджання відповідними об’єктами права комунальної власності, до яких згідно із частиною першою названої статті належать і доходи місцевих бюджетів. Цей перехід має здійснюватись шляхом застосування закону за аналогією. Підставою для цього є та обставина, що, встановлюючи обов’язок органів місцевого самоврядування відшкодовувати шкоду, ні ст. 56 Конституції, ні ст. 1173 ЦК не вирішують питання про те, як же має бути відшкодована шкода у випадках, коли орган місцевого самоврядування не має коштів, достатніх для відшкодування. А такі випадки виникають нерідко, оскільки органи місцевого самоврядування є юридичними особами, що фінансуються із відповідних бюджетів. Тому слід дійти висновку про те, що до відносин щодо відшкодування шкоди, завданої органами місцевого самоврядування у разі відсутності у останніх коштів, слід застосовувати за аналогією положення ст. 1173 ЦК, які покладають обов’язок відшкодування шкоди на тих учасників цивільних відносин (державу і Автономну Республіку Крим), що є власниками відповідних бюджетних коштів.

Отже, за відсутності в органів місцевого самоврядування коштів, достатніх для відшкодування шкоди, обов’язок відшкодування шкоди слід покласти на власників відповідних бюджетних коштів та органи, що здійснюють розпоряджання ними. Тому в позовних заявах та рішеннях судів доцільно було б зазначати на стягнення коштів в порядку відшкодування шкоди з органів місцевого самоврядування, а субсидіарно — з відповідних (сільського, селищного, міського, районного, обласного) бюджетів.

3. Зазначення в ст. 1173 ЦК про відшкодування шкоди незалежно від вини відповідних органів є лише конкретизацією правового припису, який непрямо випливає із ст. 56 Конституції України та виявляється при тлумаченні методом логічного доповнення нормативного тексту. Тому слід враховувати, що правило про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, незалежно від вини має юридичну силу конституційного положення.

Стаття 1174. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

1. У ст. 1174 ЦК формулюється той самий принцип відповідальності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоуправління за шкоду, заподіяну посадовими або службовими особами цих органів при здійсненні ними (цими особами) своїх повноважень, який (принцип) у ч. 1 ст. 1172 ЦК сформульований стосовно роботодавців, які відповідають за шкоду, завдану їх працівниками при виконанні трудових обов’язків. Але відповідальними за шкоду тут визначаються держава й Автономна Республіка Крим, а не державний орган чи орган влади Автономної Республіки Крим, що є стороною трудового договору, укладеного з посадовою чи службовою особою. Лише органи місцевого самоврядування називаються відповідальними за шкоду, заподіяну їх посадовими та службовими особами. Мається на увазі, що за шкоду, заподіяну посадовими та службовими особами сільських, селищних, міських рад, сільськими, селищними, міськими головами, відповідальність урешті несе територіальна громада. А за шкоду, завдану посадовими і службовими особами районних та обласних рад, відповідають ради, а за недостатності коштів має бути пред’явлений позов про стягнення відповідної грошової суми із районного чи обласного бюджету.

2. На відміну від ч. 1 ст. 1172 ЦК, відповідно до якої обов’язок юридичної особи відшкодувати шкоду, завдану її працівниками під час виконання ними трудових обов’язків, виникає за наявності вини працівника, яка має вважатись при цьому виною юридичної особи, ст. 1174 ЦК встановлює відповідальність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування незалежно від вини посадової чи службової особи, яка при здійсненні своїх повноважень завдала шкоди юридичній або фізичній особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

3. Оскільки ст. 1174 ЦК поширюється на зобов’язання щодо відшкодування шкоди, в яких боржником є орган державної влади, в цій статті також вказується на те, що таке зобов’язання виникає незалежно від вини посадової чи службової особи, яка при здійсненні своїх повноважень завдала фізичній або юридичній особі шкоди незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Стаття 1175. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

1. Щодо відшкодування шкоди, заподіяної фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, застосовується та сама правова конструкція, що й стосовно відшкодування шкоди цими органами, якщо вона заподіяна іншим способом, ніж той, про який йдеться уст. 1175 ЦК. Відповідальність несуть ті самі суб’єкти незалежно від їх вини чи вини їх посадових або службових осіб.

2. Стаття, що коментується, підлягає застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування визнається незаконним та скасовується, як це передбачено ч. 2 ст. 23 ЦК. У випадках коли закони чи інші правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв’язку з цим втрачають чинність (частина друга ст. 152 Конституції України [1]), ст. 1175 ЦК застосовуватись не може. У таких випадках на підставі ч. 3 ст. 152 Конституції матеріальна і моральна шкода, завдана юридичним або фізичним особам застосуванням актів, що визнані неконституційними, відшкодовується державою. Конституційний Суд приймає рішення щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ст. 13 Закону «Про Конституційний Суд України» [78]). У зв’язку з підсудністю таких справ Конституційному Суду суди загальної юрисдикції не можуть розглядати спори щодо відповідності названих актів Конституції України (п. 1 ст. 2, ст. 17 КАС [34]), але вони можуть розглядати справи про визнання незаконними і скасування на підставі ч. 2 ст. 21 ЦК указів Президента України, якщо вони суперечать закону, постанов чи розпоряджень Кабінету Міністрів, якщо вони суперечать закону чи указу Президента, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, якщо вони суперечать закону або виходять за межі повноважень і суперечать указам Президента України або постановам чи розпорядженням Кабінету Міністрів.

3. Виокремлення адміністративної юрисдикції, віднесення до підсудності адміністративних судів справ щодо визнання незаконними (нечинними) та скасування нормативних актів, прийнятих органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, виключає відшкодування шкоди, завданої такими органами у сфері нормотворчої діяльності, за відсутності рішення адміністративного суду про визнання відповідного нормативно-правового акта незаконним (нечинним) та про його скасування.

Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду