Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

3. Субсидіарна відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, покладається на заклад, який здійснює щодо неї функції піклувальника. Незалежно від змісту спеціальних нормативно-правових актів, що можуть покладати на навчальні та інші заклади обов’язок здійснювати нагляд за неповнолітніми, ст. 1179 ЦК не допускає можливості покладення на такі заклади обов’язку відшкодування шкоди, завданої неповнолітніми під час, коли вони знаходились під наглядом такого закладу, крім випадків, коли такий заклад виконує функції піклувальника.

4. Обов’язок субсидіарно відповідальних осіб припиняється після досягнення особою, що завдала шкоди, повноліття. Цей обов’язок може бути припинений і раніше, якщо неповнолітня особа, що завдала шкоди, стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Стаття 1180. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності

1. Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

2. У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

1. У ст. 35 ЦК вживаються два терміни — надання і набуття (повної цивільної дієздатності). Теоретично розмірковуючи, можна було б стверджувати, що це два різних поняття. Дійсно у ч. 1 та 2 ст. 35 ЦК йдеться про надання фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років, повної дієздатності за рішенням органу опіки та піклування або за рішенням суду. У абзаці другому ч. 3 ст. 35 ЦК йдеться про набуття особою, що досягла шістнадцяти років, повної цивільної дієздатності внаслідок її реєстрації як підприємця за наявності письмової згоди батьків (усиновлювача), піклувальника або органу опіки та піклування. Проте із абзацу першого ч. 3, із ч. 4, 5 ст. 35 ЦК випливає, що категорія надання повної цивільної дієздатності охоплює собою і її набуття. Але ж тут зроблено лише висновки із ст. 35 ЦК. Визначення набуття в ній не дається. А це дає змогу тлумачити це поняття з урахуванням інших положень Цивільного кодексу. Зокрема, в ст. 328 — 345 ЦК термін «набуття» вживається в широкому розумінні. Воно поширюється і на виникнення права власності за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК). Викладене дає підстави стверджувати, що ст. 1180 ЦК поширюється на всі способи набуття особою; що досягла шістнадцяти років, повної дієздатності, в тому числі і на випадки надання особі повної цивільної дієздатності за рішенням органу опіки та піклування чи суду.

2. За загальним правилом після набуття повної цивільної дієздатності особа самостійно несе на загальних підставах відповідальність за шкоду, завдану після моменту набуття. Шкода, завдана такою особою у віці до чотирнадцяти років та після досягнення цього віку до набуття повної дієздатності, відшкодовується відповідно до ст. 1178, 1179 ЦК.

3. Але ч. 2 ст. 1180 ЦК не виключає повністю субсидіарної відповідальності батьків (усиновлювачів), піклувальника за шкоду, завдану неповнолітньою особою, яка набула повної дієздатності. Така відповідальність є можливою за наявності одночасно таких умов: 1) відсутність у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди; 2) субсидіарно відповідальна особа свого часу дала згоду на набуття повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою; 3) субсидіарно відповідальна особа не довела відсутності своєї вини.

Стаття 1181. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми особами

1. Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

2. Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

1. Базові правила щодо відшкодування шкоди, завданої малолітніми, встановлені ст. 1178 ЦК. Стаття 1181 ЦК встановлює лише особливості відшкодування шкоди, якщо вона завдана кількома малолітніми особами. У таких випадках відповідальність іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, не передбачена. Але на таких осіб ч. 1 ст. 1181 ЦК слід поширювати за аналогією, оскільки ст. 1181 ЦК не виключає застосування ч. 1 ст. 1178 ЦК. Отже, у разі завдання шкоди кількома малолітніми особами відповідальними є батьки (усиновлювачі), опікуни, а також інша особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. їх відповідальність є частковою (загальне правило ст. 1190 ЦК про солідарну відповідальність при спільному завданні шкоди кількома особами до цих відносин не застосовується). Частка, що підлягає відшкодуванню кожною із відповідальних осіб, визначається за домовленістю між ними або судом.

2. Якщо за одного із малолітніх, які спільними діями завдали шкоди, відповідає заклад, що здійснює стосовно цієї особи функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду у частці, що визначається за рішенням суду. При цьому не передбачено визначення цієї частки за домовленістю сторін, очевидно, з тієї причини, що таким закладом зазвичай є юридична особа публічного права, що фінансується із бюджету. Але ж треба відповісти на запитання про те, у який же спосіб із ст. 1181 ЦК випливає обов’язковість для сторін положення ч. 2 цієї статті, відповідно до якого розподіл обов’язку відшкодувати шкоду не може бути здійснений за домовленістю між батьками (усиновлювачами), опікуном, з одного боку, та відповідних закладів — з іншого. Обов’язковість ч. 2 ст. 1181 ЦК випливає із контексту цієї статті. Частини перша та друга пов’язані контекстом. Тому зазначення в ч. 1 ст. 1181 ЦК про можливість розподілу відповідальності за завдану шкоду і відсутність такого зазначення в ч. 2 цієї статті означає, що із контексту ст. 1181 ЦК випливає заборона на розподіл відповідальності за домовленістю відповідних суб’єктів.

3. Стаття 1181 ЦК не встановлює порядку визначення частки шкоди, яка відшкодовується закладами, зазначеними у ч. 3 ст. 1178 ЦК, у випадках заподіяння шкоди декількома малолітніми особами. Але це не може бути перешкодою для відповідальності цих закладів. Частина 4 ст. 1178 ЦК застосовується до цих закладів як загальна норма, дія якої не виключається і стосовно відносин, про які йдеться у ст. 1181 ЦК.

Стаття 1182. Відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами

1. Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

2. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

1. Стаття, що коментується, встановлює порядок розподілу відповідальності за шкоду, заподіяну кількома неповнолітніми особами. Мається при цьому на увазі, що ст. 1182 ЦК встановлює особливості реалізації відповідальності неповнолітніх, передбаченої ст. 1179 ЦК, якщо шкода завдана кількома неповнолітніми особами. Отже, ст. 1182 ЦК не виключає застосування ст. 1179 ЦК. Зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох неповнолітніх осіб, є частковим (загальне правило ст. 1190 ЦК про солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну кількома особами до цих відносин не застосовується). Частки, які підлягають відшкодуванню кожним із неповнолітніх, визначаються за домовленістю між ними, а за відсутність такої домовленості — визначаються судом.

2. При застосуванні ч. 2 ст. 1182 ЦК слід враховувати, що вона не встановлює відповідальність закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, за шкоду, завдану такою особою, а лише передбачає порядок визначення частки шкоди, яку відшкодовує такий заклад, стосовно випадків, коли шкода завдана кількома неповнолітніми особами. Тому було б неправильним із ч. 2 ст. 1182 ЦК робити висновок про те, що вона прямо встановлює відповідальність такого закладу. У разі застосування порядку визначення частки, встановленого ч. 2 ст. 1182 ЦК, підставою відповідальності є ч. 2 ст. 1179 ЦК, яка визнає обов’язок закладу, що здійснює стосовно неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду, завдану такою особою, субсидіарним.

Стаття 1183. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав