Розділ «КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ»

ГЛАВА 20 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

1. Новий Цивільний кодекс уперше у вітчизняному цивільному законодавстві формулює розгорнені правила про особисті немайнові права фізичної особи. Це треба оцінити як важливий крок уперед в розвитку національної системи права в цілому, зокрема в розширенні прав людини, що визнаються державою та захищаються, в наближенні національного цивільного законодавства до міжнародно-правових документів. У силу взаємопов'язаності та взаємодії галузей права, галузей законодавства, окремих нормативно-правових актів закріплення прав людини в Конституції [1] та інших законодавчих актах публічного права не могло не мати цивільно-правових наслідків. Проте безспірною є необхідність того, щоб цивільні права були закріплені в Цивільному кодексі та розгорнені в ньому.

2. Книга друга Цивільного кодексу «Особисті права фізичної особи» не тільки повторює положення Конституції, а й розширює їх зміст, формулює значну кількість немайнових особистих прав, що не знайшли відображення в Конституції.

3. Закріплення в Цивільному кодексі особистих немайнових прав надає фізичним особам можливості захищати ці права способами, що передбачені цивільним законодавством, зокрема, шляхом пред'явлення позовів про визнання права, про присудження до виконання цивільного обов'язку в натурі, про відшкодування майнової та моральної шкоди. До введення в дію нового Цивільного кодексу деякі із прав, що закріплені в цьому Кодексі, могли захищатись лише шляхом зверненню до органів виконавчої влади та їх посадових осіб із скаргою на публічно-правові порушення. Ці органи та їх посадові особи відповідно до своїх повноважень повинні були здійснювати заходи щодо усунення таких порушень. Такі можливості зберігаються і тепер. Вони доповнюються цивільно-правовими способами захисту прав.

4. Фізична особа отримує немайнові права від народження. Якщо приймається та вводиться в дію новий закон, що встановлює особисті немайнові права, що раніше не були передбачені законом, особисті немайнові права виникають з моменту введення нового закону в дію.

5. Особисті немайнові права не мають економічного змісту, але у випадках, коли це не суперечить закону або змісту особистого немайнового права, з приводу об'єкта особистого немайнового права можуть виникати і майнові відносини. Так, фізична особа має право на таємницю листування та інших видів кореспонденції. Це — особисте немайнове право. Але його наявність не перешкоджає укладенню особою, що надіслала кореспонденцію на адресу іншої особи, договору про її передання зі згоди адресата за винагороду для опублікування.

6. Оскільки в Цивільному кодексі не дається переліку всіх особистих немайнових прав, у ч. 3 ст. 269 ЦК указується ще на одну ознаку цих прав — на те, що вони тісно пов'язані з фізичною особою. Багато особистих немайнових прав знайшли відображення в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7], у розуміння змісту яких вирішальний вклад вносить своєю практикою Європейський Суд з прав людини відповідно до повноважень, які йому надані.

7. Заборона відмови особи від особистих немайнових прав не виключає відмови від їх здійснення, яка є цілком можливою, оскільки особисті немайнові права є приватними, які особа здійснює на свій розсуд. Крім того, особа має право укладати договори про відчуження об'єктів немайнових прав, що за своєю природою припускають відчуження. Так, ч. 1 ст. 302 ЦК надає особі право поширювати знайдену чи одержану інформацію. Але це не виключає укладення особою договору про передання інформації та права на її поширення. Зокрема, допускається укладення договорів про передання права власності на інформацію (ст. 38, 39 Закону «Про інформацію» [65]).

8. Заборону відмови від особистих немайнових прав не слід тлумачити як пряме встановлення в законі недійсності правочинів, що вчинені всупереч цій забороні. Тому такі правочини є оспорюваними. Вимога про визнання таких правочинів недійсними випливає із порушення особистих немайнових прав, а тому вона може бути пред'явлена без обмеження позовною давністю.

9. Стаття 94 ЦК визнає юридичних осіб суб'єктами особистих немайнових прав, які можуть їм належати.

Стаття 270. Види особистих немайнових прав

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлень Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.